У Придністровському державному художньому музеї відкрилася щорічна звітна виставка Спілки художників Придністров’я – подія, на яку з нетерпінням чекають і майстри, й поціновувачі мистецтва.
Вернісаж став не лише підбиттям творчих підсумків року, а й щирою розмовою художників із глядачами, наповненою почуттями, роздумами та любов’ю до рідної землі.
Експозиція об’єднала близько ста робіт – творчий звіт двадцяти п’яти художників. Особливістю нинішньої виставки стало те, що вона широко і багатогранно представила діяльність як дійсних членів Спілки художників, так і претендентів на вступ до її лав. За традицією кожен автор презентував не більше шести робіт, та навіть у цих межах вдалося розкрити багатство художніх пошуків та індивідуальних «мистецьких світів».
На відкритті були присутні почесні гості: начальник управління історико-культурної спадщини Марина Кашлєва, завідувач кафедри «Архітектура і дизайн» ПДУ Тетяна Чудіна, помічник головного архітектора міста Бендери Ігор Швидкий, голова Спілки дизайнерів Володимир Галанін, викладачі художніх навчальних закладів та інші. Їхня присутність наголосила на значущості події та повазі до праці придністровських художників.
З вітальним словом виступив голова Спілки художників Придністров’я Сергій Панов:
«Цього року художники працювали плідно. Представлено багато напрямків образотворчого мистецтва – від графіки до живопису. Вражає, наскільки талановиті наші майстри!».
У залах музею сусідять живопис і графіка, скульптура і декоративно-прикладне мистецтво. Минулий рік виявився насиченим пленерами, які стали джерелом натхнення для багатьох художників. У цих роботах відображена природа нашої землі, мінливий вигляд придністровських міст, творча праця народу республіки, її повсякденне життя і тиха поезія. Особливий, неповторний світ міст розкрився у пейзажах Олега Болтнєва, Василя Рудяги, Миколи Пономаренка, Наталії Ямпольської.
Сергій Панов представив шість пейзажних робіт, присвячених селу Ташлик Григоріпольського району. Нова творча база Спілки художників Придністров’я, створена там, стала місцем тяжіння майстрів, простором для спілкування, творення і народження нових ідей.
Ташлик – одне з найбільш самобутніх і теплих місць Придністров’я, де особливо гостро відчувається зв’язок людини з природою, землею і традиціями. Село цікаве не гучними пам’ятками, а своєю справжньою, живою атмосферою, що формувалася роками з праці, пам’яті та людських доль. Населений пункт насамперед – сільськогосподарське село: тут із покоління в покоління зберігають уміння працювати на землі, вирощувати зернові, овочі та фрукти, розводити худобу. Особливу цінність села створюють люди з міцними сімейними зв’язками. Ташлик розвивається, зберігаючи свою ідентичність, і саме такі села становлять живу душу Придністров’я.
Не дивно, що свого часу місцем для проведення пленерів був обраний якраз Ташлик: тут сама природа немов підказує художнику сюжет і настрій. Просторі поля, м’яке світло, тиша і неквапливий ритм сільського життя створюють особливу атмосферу, в якій легко зупинитися, вдивитися і відчути глибину моменту. Місцевість надихає своєю щирістю і справжністю – саме це художники прагнуть передати на своїх полотнах.
Особливу увагу відвідувачів привернули роботи заслуженого художника Придністров’я Миколи Пономаренка. Він представив портрет своєї дванадцятирічної доньки Маргарити в сучасному образі підлітка. Маргарита прийшла підтримати батька й поділилася, що рада періодично бути моделлю для татових картин. Художник також показав кілька міських силуетів.
Картина «Темні води» з зображенням риб привертає погляд. Автор пояснив:
«Я люблю рибалити. Ця картина символічна для мене: через образ риб я показую людей, які живуть не у своєму, а в каламутному середовищі, намагаються вижити й не потрапити на гачок».
Микола Пономаренко вже багато років викладає в Дитячій художній школі імені О. Ф. Фойницького. Молодий митець із великим досвідом є членом Спілки художників Придністров’я з 2011 року, а з 1999-го його роботи експонуються в музеях і картинних галереях республіки. Для творчості живописця характерне жанрове і сюжетне різноманіття. У портретах, композиціях і натюрмортах вгадуються образи, пов’язані з історією і життям нашого краю, з реальними людьми та подіями, що викликали у художника глибокий внутрішній відгук. Основою творчості залишається реалізм, проте йому близькі й пошуки в експериментальному живописі та інтерес до спадщини кубофутуристів.
Сам художник зазначає:
«Я народився і здобув у Придністров’ї початкову та вищу художню освіту. Після закінчення університету писав більше в реалістичній манері – портрети, пейзажі. Однак поступово прийшов до не зовсім реалістичного мистецтва. Мені здається, так набагато цікавіше. Це елемент пошуку свого обличчя, свого стилю».
Звітну виставку Спілки художників Придністров’я можна відвідати у Придністровському державному художньому музеї до кінця січня 2026 року. І кожен, хто увійде до його залів, зможе не тільки побачити картини й скульптури, а відчути подих часу, тепло рідної землі та живу душу мистецтва, яке тут народжується, – щире, чесне й по-справжньому близьке.
Стефанія КУЧЕРЯВЕНКО.
Фото автора.