У Тирасполі та інших містах Придністров’я відбулися пам’ятні заходи з нагоди 37-ї річниці виведення радянських військ із Республіки Афганістан.
У столиці воїни-інтернаціоналісти, їхні рідні, громадськість пройшли колоною від кіноконцертного комплексу «Тирасполь» до Меморіалу Слави. Біля пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам відбувся мітинг-реквієм «Афганістану пам’ять жива».
До його учасників зі словами вдячності звернувся заступник Голови Уряду Віталій Нягу:
«Багато хто віддав своє життя і повернувся додому в солдатських цинкових трунах. Ми їх усіх пам’ятаємо та вшановуємо. Вони пішли до Афганістану з однієї країни, а повернулися до зовсім іншої, що дало привід спекулювати цією війною. Напевно, пам’ятаєте гіркі слова про те, що «ми вас туди не посилали». Проте в житті історія розкладає все на свої місця. Тепер таких слів не чути. Ми розуміємо, з ким воювали, що відбувається в усьому світі сьогодні. Це було не просто виконання інтернаціонального обов’язку, це був захист Батьківщини».
Голова Придністровської Асоціації ветеранів війни в Афганістані, депутат Верховної Ради Iгор Буга в інтерв’ю журналістам зазначив, що найбільших втрат під час війни в азіатській державі радянські війська зазнали на початку кампанії, коли не мали бойового досвіду, і наприкінці, коли самовпевнено вважали, що його вже досить багато. Він наголосив, що на місці загиблих міг виявитися будь-хто з нас, будь-хто з «афганців», які вижили. Тим, хто залишився живим, більше пощастило. Однак життя не стоїть на місці – треба працювати, служити, виховувати молодь.
Ігор Семенович зазначив, що завдяки зустрічам із ветеранами, участі у пам’ятних акціях школярі та студенти мають можливість побачити історію через долі конкретних людей, зрозуміти ціну мужності, обов’язку та зберегти пам’ять про тих, хто захищав Батьківщину.
Тираспольчанин Олексій Крупін виконував інтернаціональний обов’язок з 1988 по 1989 рік у складі автомобільних військ. За його словами, під час афганської війни нескінченним потоком йшли колони радянських автомобілів і бойової техніки з Кабула до прикордонних міст Хайратон і Пулі-Хумрі, де військовослужбовці забирали необхідний вантаж і поверталися назад. Це був найкоротший шлях від кордону Радянського Союзу з Афганістаном до його столиці.
Траса пролягала через гірський перевал Саланг з його сумнозвісним трикілометровим тунелем. «Дорога життя», від якої, як і від повітряного сполучення, залежало життєзабезпечення 40-ї армії, називали цю смертоносну автомагістраль. Найважчі дорожні умови взимку, нестерпна спека влітку. А на узбіччях нескінченні прикмети боїв – залишки згорілої техніки, пам’ятні знаки загиблим радянським воїнам.
Полковник Андрій Павлов, згадуючи військове відрядження, пояснив, що гострих конфліктів наших солдатів із місцевим населенням не було. Однак усі завжди були на сторожі й напоготові, адже було таке, що зараз він свій, а завтра вже зовсім інший. З теплотою воїн-інтернаціоналіст згадує бойових товаришів:
«У нас завжди була взаємовиручка, ми постійно підтримували одне одного. І тепер з багатьма спілкуємося. Для цього й існує наша організація, щоб не віддалятися, не замикатися. Серед тих, хто служив в Афганістані, ставлення більш братерське – всі вони хоч і не рідні, але брати. Ми допомагали один одному все пережити, весь тягар війни».
Воїн-інтернаціоналіст Юрій Шевчук теж поділився досвідом від перебування в Афганістані:
«У листопаді 1981 р. був направлений військкоматом до навчального центру у Фергану (Узбекистан). Чотири з половиною місяці курсанти жили за суворим графіком освоєння фізичної, тактичної та вогневої підготовки. Нас навчали стріляти з усіх видів зброї. А 25 лютого 1982 року спецрейсом відправили в Афганістан, до легендарного 345-го повітряно-десантного парашутного полку з місцем дислокації в Баграмі (провінція Парван) під командуванням полковника Павла Грачова. У складі підрозділу допомагав звільняти населені пункти від моджахедів. Вдячний долі, що мої товариші по службі залишилися живими».
Завершився мітинг-реквієм церемонією покладання вінків та квітів до монументів «Воїну-афганцю», «Скорботної матері» та «Захиснику Придністров’я».
Володимир ДАНИЛОВ.
Фото прес-служби Уряду.