Рада депутатів Тирасполя була обрана 109 років тому – 12 березня 1917 року. Вона розташовувалася в приміщенні Народної аудиторії на вулиці Покровській.
За яких обставин це сталося? Вітер Лютневої революції 1917 року, що охопила всю Російську імперію, заніс насіння «свободи, рівності та братерства» і в наші краї. У Тирасполі 8 березня була утворена Тимчасова Рада робітничих депутатів, яка звернулася до трудящих міста з закликом:
«Товариші! Тимчасова Рада на своєму засіданні 8 березня постановила: 1. Провести вибори до Постійної Ради робітничих депутатів на таких підставах: а) підприємства, що налічують до 25 осіб, обирають одного депутата;
б) підприємства з кількістю понад 25 осіб обирають по два депутати; в) підприємства, колективи яких мають понад 100 осіб, обирають по два депутати на кожні 100 осіб».
Вибори відбулися в призначений термін.
Постійна Тираспольська Рада робітничих депутатів розпочала свою діяльність 12 березня. До її складу увійшло 15 осіб. Цікаво, що більшовики в цьому органі опинилися в меншості – їм дісталося лише 5 місць. Більшість депутатів представляли партії есерів і меншовиків. Головою Ради став соціаліст-революціонер (есер), прапорщик Григорій Кутоманов. Депутати обрали виконавчий комітет із семи осіб і ухвалили рішення про створення в Тирасполі робітничих міліцейських загонів, які мали замінити поліцію. Також Рада звернулася до власників підприємств із вимогою запровадити восьмигодинний робочий день без скорочення заробітної плати, а понаднормову роботу оплачувати в півторакратному розмірі.
До речі, перший голова міської Ради Григорій Кутоманов був обраний не на підприємствах, як інші депутати, а одержав мандат на мітингу від городян та від солдатів тираспольського гарнізону. Він сам служив в одному з полків, дислокованих у Тирасполі. Його виступ на мітингу з закликом вшанувати пам’ять загиблих під час Першої російської революції викликав бурхливі овації. Захоплені городяни буквально на руках «внесли» оратора в погонах до Ради робітничих депутатів.
Міська газета «Днестровский край» так написала про той мітинг:
«Саме небо посміхається загальному братству і розділяє захват людей. Всюди святкові обличчя: солдати, офіцери, чиновники, купці, робітники, студентська молодь – усе злилося в одне радісне море, в один порив. Падіння станових перегородок проглядає в кожному обличчі, відчувається й видно, що вулицями крокує не міщанин, не мужик, не чиновник, не дворянин, а йде державний громадянин відродженої Русі. Слова «товариш» і «громадянин» лунають на всіх перехрестях. Таким є Тирасполь у цю історичну дату. Вона владно прокладає рубіж між старим і новим, а також символізує сліпучі промені нової зорі, що зароджується. З ранку в різних кінцях міста люди вітають зорю нового життя гучним «Ура!».
Однак багатовладдя Тирасполь уникнути не зміг. У районі нинішньої Бородінської площі 19 березня відбувся військовий парад з нагоди створення в місті ще одного «керівного» органу – Ради солдатських депутатів. Водночас царська міська дума теж не поспішала саморозпускатися. Усі три представницькі органи публічно підтверджували свою відданість Тимчасовому уряду, хоча ухвалені ними рішення часто суперечили одне одному. За таких умов ті, кому належало їх виконувати, не могли визначитися з ієрархією, тому виконували лише ті рішення, які всі три органи ухвалювали одностайно.
Пізніше Тираспольська Рада робітничих депутатів зайняла тверду позицію щодо визнання Радянської влади і послала на II Всеросійський з’їзд Рад свого делегата – Олександра Тарнопольського – із вказівкою голосувати за перехід усієї влади до рук Рад. Робітнича і солдатська Ради були об’єднані.
У своїй історії Тираспольська міська Рада народних депутатів пережила численні випробування. На її долю випали революція 1917 року, потім громадянська війна, що послідкувала за нею, страшні роки Великої Вітчизняної війни, важке повоєнне відновлення та боротьба придністровського народу за незалежність. Однак Рада кожного разу витримувала всі випробування на міцність і, немов фенікс, відроджувалася з новою силою, ставала на захист інтересів держави та суспільства, жителів столиці Придністров’я.
Відстоявши своє право на самовизначення, республіка остаточно вирушила в самостійне плавання, і органи місцевого самоврядування активно включилися в подальшу роботу з її будівництва. Перш за все забезпечували стабільне функціонування соціальної галузі та соціальну підтримку тираспольчан. І сьогодні життя Тирасполя без міської Ради уявити вже неможливо.
Павло ОСТАПЕНКО.