Слова, винесені в заголовок статті, були сказані першим Президентом нашої держави Ігорем Смирновим під час республіканського круглого столу «Виконавча влада ПМР: Історія та сучасний виклик», який відбувся в ПДУ. Засідання присвятили 35-річчю Уряду.
Кому, як не Ігорю Миколайовичу, знати ціну слів про час і про суддю, адже саме він очолив перший склад вищого органу виконавчої влади. Його виступ перед студентами факультету державного управління та соціально-гуманітарних наук головного вишу країни – майбутніми політологами та управлінцями – передував привітанню нинішнього Голови Уряду Олександра Розенберга учасникам круглого столу, яке оголосив перший заступник керівника Апарату вищого виконавчого органу республіканської влади Олексій Цуркан.
Зі вступним словом виступив заступник декана з наукової роботи факультету В’ячеслав Содоль. Він зазначив, що в історії ПМР ніколи не було легких років.
«Кожен рік придністровської державності – це історія подолання. Одна з провідних ролей у системі державного управління завжди належала виконавчим органам влади, як на республіканському рівні, так і на місцевому», – констатував В’ячеслав Анатолійович.
Його думку повністю підтримав Ігор Смирнов. Він повернув студентів на три з половиною десятки років назад, коли до соціально-економічних і суспільно-політичних подій, що відбувалися у Придністров’ї, були причетні їхні батьки, бабусі й дідусі та нагадав, у яких умовах все починалося.
«Придністровці довго чинили опір розпаду Союзу. Коли ж стало очевидно, що ці спроби марні, перестали сподіватися на радянське керівництво і взяли свою долю у власні руки. Ми усвідомили, що тільки ми самі творці свого життя», – розпочав діалог з молоддю Ігор Миколайович.
Перший Президент розповів про труднощі формування першого складу Уряду, коли, крім кабінету, столу й двох стільців, нічого не було. Проте були ентузіасти – люди, які «горіли» ідеєю зміцнення створеної волею народу держави та вирішення повсякденних проблем громадян. Як зазначив Ігор Миколайович, «коли все розпадалося, потрібно було організовувати життя: навчати, лікувати, захищати».
Бездіяльність партійних органів, створення ОРТК, перший політичний страйк, вибори до місцевих Рад народних депутатів і Верховної Ради, референдуми – усе це стало важливими, переломними етапами формування держави та її керівних органів.
«Підбір кадрів для Уряду був складним процесом. Окрім професійних якостей, кандидати мали вірити в те, що вони створюють і захищають», – пояснював молоді Ігор Смирнов.
Його в цьому підтримала історик Анна Волкова, нині державний радник Президента, а 35 років тому – заступник Голови Верховної Ради першого скликання. За її словами, переломний момент у процесі створення Уряду республіки настав після виступу на III з’їзді депутатів усіх рівнів Придністров’я (січень 1991 р.) голови Слободзейської міської Ради Миколи Остапенка. Цей палкий борець за придністровську державність дорікав колегам – народним обранцям – за зволікання і нерішучість. «Ми тупцюємо на місці, у грудні перерахували податки до Кишинева, у січні, напевно, теж туди підуть наші гроші. Яка ж це республіка?», – запитував Микола Іванович.
«Для ухвалення таких кардинальних рішень тоді потрібно було мати громадянську мужність. Заради об’єктивності слід зазначити, що тоді було чимало тих, хто сумнівався: «а чи довго проіснують створені нами державні структури?», і тих, хто вагався: «а чи не буде за це Молдова переслідувати?». На щастя, таких була меншість, і ми створили те, що замислювали», – зауважила Анна Захарівна.
Підсумком тривалих дискусій все ж стало ухвалення Верховною Радою 5 березня 1991 р. спеціальної постанови про створення Уряду. У його структурі було затверджено 15 республіканських управлінь, які згодом стали міністерствами. За більш ніж три десятки років Уряд пережив і структурні, і численні кадрові зміни. Незмінним залишалося одне – прагнення служити людям, організовувати та покращувати їхнє життя.
Віктор ЗАРЕЙЧУК.
Фото автора.