Весна 1992 року назавжди залишилася в пам’яті придністровців як час випробувань, мужності та згуртованості. У ті тривожні дні на захист рідної землі ставали не лише військові, а і звичайні люди – робітники, вчителі, водії, інженери.
Так народжувалося Народне ополчення – сила, заснована не на наказі, а на внутрішньому почутті обов’язку та відповідальності за свій дім, за близьких, за майбутнє. Вони вирушали на позиції, не маючи бойового досвіду, але з твердою впевненістю: відступати не можна. Їх об’єднували віра, стійкість і готовність захищати рідну землю до кінця.
Серед тих, хто вступив до лав Народного ополчення, був і мешканець села Гармацьке Дубоссарського району Олег Данилюк. Він згадує, що на початку 1990-х прийшов добровольцем, а згодом став ополченцем у складі формування села Дзержинське:
«6 липня 1992 року я вже перебував на позиціях. Того дня стався артилерійський обстріл міста та сіл району, загинули мирні жителі, зокрема діти… До того, як піти захищати Батьківщину, я працював комбайнером у рідному селі. Нас спочатку не відпускали, тому що потрібно було зібрати врожай. А коли хліб був зібраний, я прийняв для себе рішення: йти захищати свою землю. Я думав: якщо не я, то хто? Ми захищали дітей, батьків, свою Батьківщину.У ті роки в нашому селі намагалися встановити триколор на будівлі сільради, але мешканці цього не допустили. Ми хотіли зберегти свою мову та культуру. Хтось виїхав, переважно жінки з дітьми, а я залишився. У мене тоді була сім’я, щойно народилася дитина…».
За словами захисника, у перші дні на передовій було страшно, а з часом люди звикали до ситуації, вчилися переборювати страх. Найважчим випробуванням була втрата бойових товаришів. У селі Гармацьке в ті роки налічувалося 35 ополченців. На сьогодні, з гіркотою зазначає Олег Данилюк, у живих залишилося лише 22 ветерани тієї війни.
Олег Іванович продовжує служити людям уже в мирному житті. Він є головою первинної організації Союзу захисників Придністров’я села Гармацьке, веде активну громадську діяльність і вже другий термін очолює сільську адміністрацію. Земляки довіряють йому вирішення важливих питань, знаючи його як людину слова і діла.
17 березня, у День Народного ополчення, мешканці міста та сіл району згадували бойових товаришів, які стали на захист Придністров’я у важкі 1990-ті роки. На Меморіалі Воїнської Слави відбулося покладання квітів до могил загиблих захисників. У ті роки дубоссарське об’єднання добровольців налічувало близько п’яти тисяч осіб. Під час бойових дій у районі загинуло 38 ополченців, 117 дістали поранення.
Цього ж дня в державній адміністрації відбулася зустріч ветеранів ополчення з керівництвом міста та району. Глава держадміністрації Руслан Чабан подякував захисникам за проявлену мужність і самовідданість, вручив їм почесні грамоти та матеріальну допомогу. Пам’ять про ті події та людей, які стали на захист рідної землі, залишається живою – у серцях, у долях та у вдячності нащадків.
Надія ПОЛОНСЬКА.
Фото автора.