Найтрагічнішим роком в історії республіки був 1992-й. Тоді вирішувалося головне питання: вистоять придністровці, чи ні? Збережуть державність, чи здадуть позиції?
Повномасштабна агресія Молдови проти Придністров’я розпочалася 2 березня. Перші удари опонівців та волонтерів РМ відбили бійці нещодавно створеної Республіканської гвардії та ЧКВ. Невдовзі стало зрозуміло: цих сил буде недостатньо. 17 березня 1992 р. було опубліковано президентський указ, в якому зазначалося: «У результаті агресивних бойових дій з боку Молдови, що відбулися протягом останніх кількох днів, а також висунутого нею 48-годинного ультиматуму про роззброєння гвардії ПМР, сформувати Народне ополчення для захисту суверенітету та цілісності республіки». Відтоді ця дата вважається днем утворення Народного ополчення Придністров’я.
Указ Президента Ігоря Смирнова вводив у дію «Тимчасове положення про Народне ополчення». Цей документ визначав форми та методи організації його структур, управління його підрозділами, права та обов’язки ополченців, їхній соціально-правовий захист у разі поранень, каліцтва та загибелі. А в підсумку узаконював право громадян республіки, незалежно від статі, віку, національної приналежності та віросповідання, зі зброєю в руках захищати рідний край від військових посягань.
Народне ополчення з честю виконало завдання щодо відбиття збройної агресії, ставши боєздатним військовим підрозділом. За свободу і незалежність ПМР віддали життя 232 ополченці, поранення дістали 211 осіб (понад сотню померли від їх наслідків), 12 зникли безвісти. За мужність і стійкість, проявлені під час бойових дій, понад 10 тис. ополченців нагороджено медаллю «Захиснику Придністров’я» та нагрудним знаком «За оборону Придністров’я», 86 ополченців відзначені орденом «За особисту мужність», 20 із них – посмертно.
З припиненням бойових дій та початком миротворчої операції у серпні 1992 р. батальйони НО були розформовані та увійшли до складу Збройних сил. У 1997 р. Народне ополчення було удостоєне найвищої державної нагороди – ордена Республіки. 16 березня 2019 р. президентським указом день Народного ополчення встановлено як пам’ятну дату. Це стало даниною поваги, пам’яті та безмежної вдячності загиблим героям і живим захисникам Вітчизни. Народне ополчення залишається символом непохитної волі, твердості духу, вірності обов’язку та прикладом патріотизму.
17 березня цього року Глава держави Вадим Красносельський звернувся до ветеранів та учасників руху:
«Створення 17 березня 1992 року Народного ополчення відіграло надзвичайно важливу роль у захисті молодої придністровської держави, яка зазнала збройної агресії з боку РМ. Придністровські ополченці в особливо складний для республіки період разом з іншими захисниками Придністров’я дали гідну відсіч агресорам. Як і раніше, учасники Народного ополчення беруть активну участь у житті нашої держави, працюють на благо республіки та виховують молодь у дусі патріотизму».
На моє запитання: «Яку роль відіграло Народне ополчення у тому, що ПМР сьогодні розвивається?» ветеран-ополченець, керівник Центру соціально-виховної роботи м. Тирасполя Валерій Немчинов відповів:
«На зорі становлення нашої держави Народне ополчення відіграло одну з головних ролей у відстоюванні незалежності ПМР. Нас називають народними захисниками. Однак, по суті, Народне ополчення – це і є народ Придністров’я, який у боях відстояв право жити на рідній землі. Сьогодні ветерани-ополченці готові, у разі необхідності, зі зброєю в руках відстоювати суверенітет і незалежність ПМР».
Ігор ШЕВЧЕНКО.