Незалежне Придністров’я пережило чимало подій, що стали випробуванням для республіки та її народу. Одна з них трапилася 33 роки тому, 1 квітня 1992-го, на околицях Бендер – на перетині вулиць Мічуріна та Совхозної (сьогодні це вулиця Єчина).
Вранці того пам’ятного дня в місто з боку села Протягайлівка несподівано в’їхали два БТРи Молдови з опонівцями. З якою метою бронетехніка з’явилася в Бендерах, незрозуміло і досі. За кілька днів до цих подій, 28 березня, президент РМ Мірча Снєгур видав указ про оголошення в Молдові надзвичайного стану. Цим указом передбачалося також роззброєння придністровських і гагаузьких військових формувань та арешт лідерів республік. Це не могло не спровокувати посилення конфронтації.
У відповідь на указ Снєгура Президент Ігор Смирнов запровадив комендантську годину, а президент Гагаузії Степан Топал – особливий стан. Рухаючись околицею Бендер, молдовська бронетехніка на розі вулиць Мічуріна та Совхозної зіткнулася з черговим автомобілем придністровської ДАІ. Раптом один із БТРів відкрив вогонь по машині, внаслідок чого на місці загинули міліціонери Анатолій Петров та Ігор Грек. Ще один придністровський міліціонер, капітан Григорій Єчин, був тяжко поранений. Пізніше він помер у шпиталі. З чотирьох міліціонерів живим залишився один – Сергій Бойко, який дістав множинні кульові поранення.
У розпал стрілянини до місця перестрілки під’їжджав автобус бавовнопрядильної фабрики, що розвозив робітників після робочої зміни. Молдовські БТРи відкрили вогонь і по ньому. В результаті цього обстрілу була смертельно поранена Олена Спринчану, робітниця фабрики, яка перебувала в автобусі.
На звуки перестрілки в місті відреагували придністровські гвардійці, казарми яких розташовувалися за кілька кварталів від місця збройного інциденту, та ополченці дослідно-експериментального ремонтного заводу. Тільки вони прибули до перехрестя, як тут же були атаковані опонівцями. На лінії вогню опинилися гвардієць Віктор Таранов, а також ополченці Олександр Барбакар та Сергій Бабуйок. Усі вони загинули. А ще 14 людей внаслідок кровопролитної перестрілки були поранені.
Згодом вулиці, на якій сталася трагедія, надали ім’я Григорія Єчина. Там же встановили поминальну каплицю з меморіальною плитою. Щороку 1 квітня на цьому місці збираються керівники держави та міста, правоохоронці, громадські діячі, пересічні бендерчани, щоб вшанувати пам’ять загиблих захисників і жертв опонівського терору, серед яких були мирні громадяни, підтримати їхніх рідних і близьких, не забувати історію республіки.
Цього року участь у пам’ятному мітингу взяли заступник Голови Уряду Віталій Нягу, заступник Голови Верховної Ради Олександр Коршунов, глава держадміністрації Бендер Роман Іванченко, керівники та представники органів держвлади та управління Придністров’я, громадських організацій.
Віталій Нягу у своєму зверненні до учасників пам’ятного заходу зазначив:
«За сухими цифрами статистики загиблих та поранених стоять долі десятків людей, які втратили своїх близьких. Цій трагедії має бути дана міжнародна правова оцінка. Ми завжди пам’ятатимемо тих, хто віддав свої життя на благо народу Придністров’я. Наше основне завдання – зберегти мир і не допустити подібних подій».
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять загиблих героїв. Підрозділи Бендерського УВС, кадети та курсанти пройшли урочистим маршем. Учасники жалобних заходів вирушили на Борисівський цвинтар, де відбулася поминальна служба. Вдячні жителі міста поклали свіжі квіти до могил захисників.
Віталій МАЛЬОВНИЧИЙ.
Фото автора.