Навесні 1944-го вона прокотилася Придністров’ям – від самої півночі аж до півдня. Звільнившись від гітлерівського ярма, населені пункти розпочинали відлік нового часу.
Особливу роль у просуванні Червоної Армії на захід відіграли бої за Тирасполь. 970 трагічних днів і ночей окупації забрали життя понад чотирьох тисяч наших земляків. Предтечею визвольних боїв за Тирасполь стали запеклі сутички за станцію Роздільна. Переслідуючи ворога, що відступав, 11 квітня радянські воїни вийшли на лівий берег Дністра, де розв’язали запеклі бої на околицях окупованого міста. У визвольній операції взяли участь три стрілецькі дивізії 37-ї армії 3-го Українського фронту під командуванням генерала Шарохіна.
Дослідники встановили точний час визволення міста – 03:00 12 квітня. А вже рано-вранці мешканці, які залишалися в окупації, вийшли на вулиці зруйнованого міста, з радістю зустрічаючи солдатів-визволителів. Вони зібралися на стихійний мітинг, на якому було прийнято звернення, де є такі сердечні слова: «Наші рідні воїни! Велике вам спасибі за свободу та щастя, які ви нам подарували, звільнивши наше місто від німецько-фашистських загарбників».
«У Придністров’ї сформувалася унікальна культура шанування минулого: ми пам’ятаємо, що в роки Великої Вітчизняної війни на фронт пішли понад 40 тисяч наших земляків. Багато з них не повернулися. Вони віддали життя за наше право жити на цій землі».
Тетяна ЗАЛЕВСЬКА,
Голова Верховної Ради.
З тієї давньої воєнної доби вдячні тираспольчани вшановують воїнів-визволителів. Багато з них спочивають під мармуровими плитами братських могил на святому для кожного придністровця місці – Меморіалі Слави. Саме тут і відбулася урочиста церемонія покладання квітів, як данина вдячності тим, хто приніс мир на придністровську землю. У ній взяли участь керівники республіки та міста, депутати Верховної та міської Рад, представники міністерств і відомств, члени молодіжних організацій.
А напередодні до мешканців столиці звернувся Президент Вадим Красносельський:
«Дедалі більше вглиб історії відходять події Великої Вітчизняної війни, але її героїчні сторінки, безпрецедентний подвиг і стійкість радянського народу в боротьбі з коричневою чумою ніколи не будуть забуті… Ми пам’ятаємо і ніколи не забудемо безсмертний подвиг воїнів-визволителів, завжди з вдячністю та повагою згадуватимемо тих, хто приніс у Тирасполь свободу та мирне життя».
У центральній міській бібліотеці розпочала роботу виставка «Минулих років свята пам’ять». У клубі «Ветеран» відбувся концерт «Пам’ять. Мужність. Єдність!». Головними в репертуарі творчих колективів були пісні воєнних років.
Святкові конкурсно-ігрові програми під загальною назвою «Солдатський привал» з виставками авіамоделей, різними майстер-класами відбулися на спортивних майданчиках середніх шкіл №№ 5, 8, 18.
«Визволення Тирасполя навесні 44-го року – це прообраз великої Перемоги 45-го. Усі розуміли: фронт невблаганно просувається на захід. Від цього виникало відчуття радості та близької перемоги».
Віталій НЯГУ, заступник Голови Уряду.
Особливе місце у низці святкових заходів посідає легкоатлетична естафета. У далекому 1948-му, лише трохи залікувавши рани на тілі улюбленого міста, городяни провели перший забіг. Він став даниною пам’яті й ушануванням тих, хто приніс на нашу землю визволення і мир.
З кожним роком естафета ставала все більш масовою. Тепер вона традиційна, завжди починається й закінчується на головній площі Тирасполя, яка називається ім’ям засновника міста генералісимуса Суворова. 2026-го на дистанцію вийшли школярі, студенти, представники трудових колективів, силових структур, громадських організацій – усього близько 800 спортсменів. Маршрут розбили на 19 етапів, протяжність дистанції становила близько 4 км. Старт першому забігові дав заступник Голови Уряду Віталій Нягу.
Щовесни, спортсмени, передаючи один одному естафетну паличку, разом із нею передають естафету пам’яті про тих, хто завоював для нас мир.
Для підвищення настрою жителів столиці запустили фонтани біля ККК «Тирасполь» та в Катерининському парку.
Сергій ХОХЛОВ.
Фото vspmr.org