Талановита придністровська поетеса, художник-ілюстратор, багатогранна особистість і надзвичайно добра, чуйна та скромна людина – Галина Васютинська – 14 квітня 2026 року відзначила свій 85-річний ювілей.
Дівчинці, первістку подружжя Миколи та Ганни Васютинських, було трохи більше як два місяці від народження, коли почалася Велика Вітчизняна війна. Дитинча плакало під час тривалого затишшя, а тільки-но стрілянина гармат і вибухи снарядів починали трусити повітря й землю – замовкало, немов чекаючи чогось надзвичайно важливого.
Ганна Матвіївна, її мати, з юності працювала в лікарні сестрою милосердя і, крім уколів та гірких пігулок, допомагала пацієнтам порадами та добрим словом. Про батька Миколу Миколайовича можна говорити багато. Він був сином священика, мав аналітичний розум, тонку душу, золоті руки та прагнув до прекрасного. Він робив інкрустовані меблі, шив модельне взуття, писав музику і грав на струнних інструментах, гарно малював. Дівчинці передався талант до всього прекрасного, крім того, вона з дитинства засвоїла батьківські моральні цінності.
По закінченні середньої школи в селі Париж Тарутинського району Одеської області Галина вступила до республіканського художнього училища ім. І. Рєпіна в Кишиневі. Тут розпочалося її професійне становлення як художниці: вона зарекомендувала себе перспективним фахівцем. Васютинську запросили на роботу до Академії наук МРСР художником-ілюстратором наукових праць.
Там вона працювала впродовж 25 років. Там і вірші почала писати. Згодом поезія цілком захопила її, й вона вже ледве встигала записувати римовані рядки. У цей період життя Галина Миколаївна поєднала свою долю з інженером-радіоелектронником Володимиром Волинцем. Здавалося, все складається добре, але хвиля націонал-шовінізму, що піднялася в Молдові наприкінці минулого століття, внесла раптові зміни також і в її особисте життя. Її насторожили, якщо не сказати налякали, порядки «нових господарів життя», їхня ненависть до одвічних людських цінностей.
Отже, 1992 року родина переїхала до Кам’янки – північної перлини Придністров’я. Галина Васютинська почала працювати в художній школі. Брала активну участь у жіночому патріотичному русі за створення республіки. Познайомилася і з керівником товариства української культури міста Миколою Стасишеним та його дружиною Валентиною. Це вони надихнули її звернутися в поезії до української мови.
Тут же, у Кам’янці, Галину Миколаївну застали неспокійні дні й ночі збройного конфлікту між Молдовою та Придністров’ям. Щиро співчуваючи боротьбі придністровців за свої громадянські права і незалежність, наша героїня допомагала всім, чим могла, у штабі народного ополчення. Особливо вагомим її вплив був у процесі збирання фінансової та матеріальної допомоги ополченцям.
Нинішній, слободзейський період її життя розпочався у 2003 році. Тут наша героїня повністю присвятила себе творчій діяльності. Багато писала і видавалася, малювала й виставлялася. До речі, її перша збірка віршів українською мовою «Чиста криниця» побачила світ 2010-го, а друга «Кольори життя» вийшла навесні 2021-го.
Знаючи про неї – талановиту художницю-ілюстратора зі Слободзеї – археологи ПДУ ім. Т. Г. Шевченка запросили Галину Миколаївну до співпраці з університетом, і вона протягом чотирьох років допомагала оформляти наукові замальовки всіх археологічних знахідок придністровських учених.
Галина Васютинська й сьогодні, у свої 85 років, працює коректором у районній газеті «Слободзейские вести», а також продовжує свою діяльність як художник-ілюстратор. Вона зі знанням справи охоче ілюструє книги молодих поетів та прозаїків, які живуть і творять у При-
дністров’ї. Вже понад десять років вона співпрацює з редакцією газети «Гомін», де у різних творчих рубриках регулярно публікуються її вірші та малюнки. Галина Миколаївна сповнена сил і досі вірна заповіді талановитих творчих людей: жодного дня без рядка.
«Я не відчуваю тягаря прожитих років, – стверджує поетеса. – Душевний стан такий, як був у п’ятдесят, сорок чи навіть у тридцять років. Хочеться творити, приносити користь людям, і це мені вдається повною мірою».
До свого ювілею за високі творчі здобутки в галузі культури, літератури та мистецтва поетеса і художниця зі Слободзеї нагороджена орденом Пошани. Колектив редакції газети «Гомін» щиро вітає «дівчину з Парижа» з ювілеєм та бажає довгих щасливих років у доброму здоров’ї, радісних турботах, квітах і планах!
Ігор ШЕВЧЕНКО.
Фото slobodzeya.org