У Придністров’ї проживає чимало талановитих людей, імена яких відомі в усьому світі. Результати їхньої діяльності – неповторні витвори допитливого розуму і творчої душі, що стали джерелом натхнення для людства і прикладом служіння своїй землі, своєму народові.
Один із них – художник Юрій Салко. Захоплюють самі тільки його регалії: народний художник ПМР, дійсний член Академічного Сенату Міжнародної академії сучасного мистецтва в Римі, Дійсний член (академік) Петровської академії наук і мистецтв, заслужений діяч мистецтв України, почесний член Національної академії образотворчих мистецтв Бразилії, президент Міжнародної асоціації працівників культури та мистецтва (МАРКИС). І це найбільш значущі регалії.
Юрій Іванович 20 квітня відзначив свою шістдесят другу річницю. Малювати він почав рано. Безумовно, сталося так завдяки тому, що його батько, відомий український художник Іван Салко, завжди був для сина головним авторитетом у житті та прикладом для наслідування. На глибоке переконання художника, саме батько був основним експертом і рецензентом його творчості. Саме батькові належить роль головного провідника на його творчому шляху. Саме батька вважає він першим та незамінним його вчителем як художника і митця.
Одеське державне художнє училище ім. Грекова Юрій Салко закінчив у 1984 році. Згодом, через роки й навіть десятиліття, до диплома цього училища він додав свідоцтво про закінчення курсів Харківського художньо-промислового інституту і диплом ПДУ ім. Т. Г. Шевченка. Проте необхідно зазначити, що дорогу в майбутнє він безсумнівно почав прокладати від закінчення Одеського художнього училища.
«Моєю дипломною роботою в альма-матер стало велике мозаїчне панно зі смальти в техніці Равенни, – поринув у спогади Юрій Іванович. – У цьому навчальному закладі таке полотно було першим настільки великим і серйозним дипломним проектом. Я виконав його, як то кажуть, з потом і кров’ю. Підсумком моєї праці була похвала київської комісії та червоний диплом. Якраз тоді я вперше усвідомив, що вже можу називатися справжнім художником».
Тож коли 1985 року Юрій Салко переїхав у Придністров’я, він уже був повністю сформованою творчою особистістю. На той час його неординарний, вигадливий і дивний художній світ манив усіх новизною та глибиною своєї духовної палітри. Однак більшість своїх почесних регалій і нагород він здобув як громадянин ПМР. Після того, як герой нашої статті став членом академічного сенату Італійської академії сучасного мистецтва, він розповів:
«Мою кандидатуру було представлено після участі в черговому міжнародному конкурсі «Золота медуза», де я здобув срібну медаль. Я поки що не відчув, що дає мені нове звання, але сам факт, що мистецтво Придністров’я представлене в такому міжнародному закладі, як Міжнародна академія сучасного мистецтва в Римі – це знакова подія як для художника, так і для держави, яку він представляє на такому відомому світові майданчику».
Юрій Іванович упевнений, що завдяки цій події у всіх живописців ПМР з’явилося більше інформації про міжнародні виставки та більший доступ до участі у виставках і конкурсах Європи та світу. Народний художник не приховує, що деякі країни запрошують на заходи придністровських митців як представників «досі незвіданої та екзотичної країни». Однак пізніше, знайомлячись з їхніми роботами, високо оцінюють майстерність і талант придністровців.
Юрій Салко не тільки дуже талановитий художник, він ще й прекрасна людина і православний християнин, який будує своє сімейне, творче та суспільне життя відповідно до християнських цінностей. Недарма однією з найулюбленіших своїх робіт він вважає картину «Ковчег», написану 1997 року. На полотні зображений човен, у якому пливуть чоловік, жінка, дитина, а також собака з кішкою. Над ними летить птах.
«Картина «Ковчег» для нашої родини знакова, – розповів художник. – Вона ніби прообраз сім’ї, й розповідає про вічний пошук щастя, пошук, вдалий лише за умови гармонії внутрішньої. Її суть – безперервний духовний розвиток. До речі, птаха намалював у своєму альбомі мій син і назвав його «птахом надії». Він синього кольору, з безліччю крил. Я змалював його майже без змін, і він став на полотні дороговказом, за яким у повній злагоді йдуть всі учасники сімейного ковчега».
Сім’я в Юрія Івановича дійсно творча. Дружина Алла Салко – заслужений художник ПМР, син Валентин – архітектор. До речі, якраз сьогодні, 25 квітня, в Алли Анатоліївни день народження. Вона на цілих 5 днів молодша за свого чоловіка. Редакція газети «Гомін» вітає Юрія Івановича та Аллу Анатоліївну з днем народження і бажає обом здоров’я, натхнення та нових творчих звершень. Нехай ваші картини завжди радують усіх нас!
Ігор ШЕВЧЕНКО.
Фото з архіву сім’ї Салко.