У новорічні дні невеликий кабінет української мови запрошує дітей у чудовий світ, де поруч з гарно прикрашеною ялинкою сусідить затишна, розписана яскравими квітами піч-лежанка зі старовинним начинням, вишивки, картинки з зимовими пейзажами та казкові герої.
Ось уже 15 років порядкує тут господиня Ольга Толокольникова, вчителька української мови Дністровського дитячого садка № 1. Народилася вона в невеликому українському селі Петрівське, що на Київщині. Жінка й досі прагне туди всією душею, щорічно приїжджає на свята й у відпустку провідати рідню. Так і жила б там гарна дівчина з дружної селянської сім’ї, і навіть російської мови толком не знала б, якби не приїхала на весілля до подружки в місто енергетиків Дністровськ і не зустріла тут свою долю – майбутнього чоловіка Сергія.
Спочатку Ольга працювала в садку № 1 вихователем, а коли в програму впровадили уроки української мови, з величезним ентузіазмом почала навчати дітей рідної мови. Кабінет української мови вона створювала з великою любов’ю. Нині його прикрашають пам’ятні й дорогі серцю, вишиті її мамою і бабусею, рушники та подушечки. На «печі» красуються привезені з рідних місць старовинні глечики та макітри, поруч гордо височіє справжній рогач, який вона перевезла через кордон, чимало здивувавши митників. Поруч стоїть скринька з самотканими рушниками й старовинною дерев’яною чесалкою для вовняної пряжі. І, звичайно, головна підмога вчителя – програми навчання, посібники, плани, численні картинки на різні теми, іграшки та яскраві дитячі книжки.
Працюючи над темою «Зима прийшла», Ольга захоплено розповідає дітям, як багато чудових свят дарують нам зимові місяці, як весело зустрічають їх люди в містах і селах. Частими гостями на «зимових» уроках Ольги бувають зайчик, ведмедик, жабка та інші казкові персонажі. Малюки спочатку відгадують загадку: «Що за гостя в нас така, і зелена і струнка, сяє зірка у горі, на ялинках ліхтарі, і ростуть на ній не шишки, а цукерки та горішки?»
Потім діти з цікавістю наряджають ялинку, дізнаючись, як українською мовою називаються новорічні прикраси. Так вони знайомляться з предметами побуту, старовинним посудом і традиційною святковою їжею на печі.
Розглядаючи жанрові картинки зимових розваг, діти вивчають нові слова. Вихованці складають з ними короткі речення та розповіді. З величезним задоволенням маленькі вихованці водять хороводи, розучують українські прислів’я, приказки та вірші. Старші діти, від заняття до заняття, поступово розігрують казку «Рукавичка». Тут уже видно результат навчання. Вчителька радіє успіхам Насті Самусевої, Ксенії Гайбург, Лізи Шахової, Діми Корчмаря, Сергія Рихлова, Владика Чекана, Жені Афанасьєва.
Новий рік і Різдво, за словами вчителя, – найулюбленіші свята у дітей. Особливо їм подобаються колядки та щедрівки. Діти та й батьки після свят розповідають, як зворушливо, часом змахуючи сльози розчулення, слухають бабусі й дідусі знайомі їм з дитинства українські вірші та старовинні пісні у виконанні онуків.
Ольга з посмішкою згадує, як у Різдво ходила гуртом з ровесниками рідним селом колядувати й щедрувати. Свої дитячі враження вона з емоціями передає вихованцям, і вони з радістю повторюють:
Коляд, коляд, колядочка,
Прокидайтесь, маляточка!.
Прокидайтесь, годі спати,
Будем всі колядувати!
Я – маленький хлопчик,
Сів собі на стовпчик,
В сопілочку граю,
Діток забавляю.
Я – маленький пастушок,
Загорнувся в кожушок,
На скрипочці граю,
Вас усіх вітаю.
А ви, люди, чуйте,
Коляду готуйте –
Яблучка, горішки
Дітям на потішки.
У дитячому садку вже склалася традиція в новорічні дні вітати всіх дітей. Найстарші діти вбираються в національні костюми та у казкових героїв, беруть дзвіночки, зірку і заходять у сусідні групи зі старовинною піснею: «Добрий вечір тобі, пане господарю! Радуйся, ой радуйся, земле! Новий рік народився!»
Торік маленькі українці вирушили з віншуваннями та щедрівками в держадміністрацію, порадували й надихнули керівництво міста, за що були нагороджені фломастерами та цукерками.
У розрахованій на три роки програмі навчання дошкільнят важливе місце належить фольклору. Це головний напрямок у діяльності педагога, який намагається в дохідливій формі з любов’ю знайомити дітей зі старовинними народними обрядами й традиціями, знайомими з дитинства. Цей досвід допомагає на уроках прищеплювати маленьким учням любов до української мови. Вихованці з задоволенням беруть участь у республіканських фестивалях дитячої творчості та національної культури народів Придністровської Молдавської Республіки.
Ольга Толокольникова переконана, що старовинні народні пісні, вірші, ігри та казки допомагають дітям швидше і краще засвоїти українську мову. Знайомлячись з ранніх років з цим чудовим джерелом духовного багатства українського народу, вони на все життя вберуть його неповторну своєрідність і красу.
Галина МИКОЛАЄНКО.