Багато людей – придністровці, гості нашого благодатного краю – за будь-яку ціну прагнуть хоча б раз побувати в парку імені Дмитра Родіна в с. Чобручі Слободзейського району. І практично всі залишаються враженими побаченим: самою ідеєю парку, тим, наскільки унікальними можуть бути людська фантазія і думка, натхненні чимось високим.
Практично все в цьому парку є справою людських рук. Однак задум втілений так, ніби сама природа попрацювала над його створенням. А закладеній автором парковій філософії хочеться аплодувати стоячи.
107-у річницю від дня народження творця цього унікального дива – відомого радянського скульптора Дмитра Родіна – ми відзначили 3 червня. Особистість цієї людини була абсолютно неординарною і цікавою не лише через створення парку. Дмитро Родін був незвичайним митцем, який умів заражати своїми талановитими й нестандартними ідеями колег, оточення, надихати їх на реалізацію власних задумів. А його внесок у розвиток Чобручів є абсолютно неоціненним.
Дмитро Родін родом із Пензенської області Росії. У 1938 році він закінчив Ростовське художнє училище. У 1939-му його призвали в армію. Він пройшов усю Велику Вітчизняну війну бійцем саперного батальйону. У 1952 році приїхав до Тирасполя. Тут працював у художній майстерні, де його помітив головний архітектор міста Володимир Александров. Саме він порекомендував Дмитра Родіна правлінню колгоспу в Чобручах, коли там розпочалося будівництво Будинку культури.
У 1953 році скульптор переїхав на нове місце проживання. Тут він своїми руками збудував власний будинок і розбив у дворі мікропарк зі ставками, фонтанами, містками, який і став прообразом майбутнього сільського парку. Завдяки Д. Родіну проект Будинку культури, що вже будувався, був радикально перероблений. Сам Дмитро Кирилович зайнявся оформленням фронтону та інтер’єру Будинку культури, і згодом зробив його найкращим у Молдавській РСР.
У 1958 році Дмитро Кирилович запропонував сільській владі побудувати в Чобручах парк і сам розробив його проект. Однак під час його затвердження в партійних інстанціях до нього було внесено стільки безглуздих поправок і уточнень, що художник, не погодившись, відмовився від реалізації задуму, і парк залишився звичайним та безликим, як багато інших парків СРСР того часу. Наприклад, одним із доповнень чиновники запропонували зведення величезного «пагорба комунізму» в його центрі.
І лише в 1973 році Дмитро Родін одержав підтримку в особі молодого й сміливого голови колгоспу. Тоді й почав втілювати ідеї в камінь і бетон. Каменю, утім, майже не було, крім кількох мальовничих валунів, розкиданих по території парку. Усе робилося з бетону, адже на більше просто не було коштів. У результаті до початку 80-х років зона відпочинку повністю перетворилася. Були наповнені водою ставки, запрацювали фонтани, заструменіли зі скель водоспади, на дзеркальній поверхні озера радували око відвідувачів лебеді, поруч із якими розквітли латаття та водяні лілії.
На початку 80-х років роботу було завершено, і автор вирішив надіслати свої матеріали на оголошений Всесоюзний конкурс садово-паркового мистецтва, який проходив на ВДНГ СРСР у 1982 році. Багато часу знадобилося на підготовку документів, їх узгодження в різних інстанціях, опис і фотозйомку. У результаті, коли Д. К. Родін привіз матеріали до приймальної комісії, то почув, що запізнився з поданням документів. І все ж він умовив членів комісії хоча б переглянути їх. А наступного дня, прийшовши на ВДНГ, Родін несподівано побачив матеріали свого парку в самому центрі конкурсної експозиції виставки.
Загалом на конкурс було подано понад 1 600 проектів з усіх куточків СРСР, і тільки п’ять із них були нагороджені золотою медаллю та дипломом першого ступеня. Переможцями стали: парк імені Горького в Москві, Кіровський парк у Ленінграді, Домодєдовський і Брестський парки, а також парк у нашому молдавському селі Чобручі. На початку 90-х років за проектом Дмитра Родіна в Чобручах була побудована велика і світла Покровська церква, яка стала останньою значущою роботою митця.
Дмитро Родін помер у 1999 році. Не минуло й року по його смерті, як парк було названо іменем автора і встановлено стелу на його честь. Тоді ж під час проведення господарських робіт виявили «зашифрований» автопортрет Д. К. Родіна. Він розташований на вершині скульптурного пагорба в центрі парку. А під верхнім шаром одного з валунів зберігся відбиток руки художника.
Ігор ШЕВЧЕНКО.
Фото gazeta.gospmr.org