У сучасній історії ПМР Бендерській трагедії літа 1992 року належить особливе місце.
З того жахливого часу минуло 34 роки. Понад три десятиліття без війни. Однак трагічні події, що розпочалися ввечері в п’ятницю, 19 червня 1992 року, досі свіжі в пам’яті. Вони – немов рана, що не загоюється. Чергова річниця Бендерської трагедії, хоч і сумна, скорботна дата, проте покликана ще раз нагадати про героїчне минуле республіки.
Того спекотного літа 92-го в повітрі буквально відчувалося, як наростала напруга між сторонами конфлікту. Хроніка червневих подій тільки підтверджує цю тезу.
2 червня – Верховна Рада ухвалює постанову «Про заходи щодо припинення війни та встановлення миру». У документі міститься заклик до негайного відведення з території Придністров’я збройних формувань, припинення бойових дій та укладення федеративного договору між РМ і ПМР.
Того ж дня, створені лише два тижні тому, органи держбезпеки ПМР заарештували шістьох членів терористичної групи «Бужор».
У ніч із 4 на 5 червня – масований артобстріл у районі Дубоссар призвів до пошкодження трансформаторів місцевої ГЕС, масло з яких витекло в Дністер, що загрожувало екологічною катастрофою.
18 червня – за рішенням двосторонньої молдо-придністровської змішаної комісії в районі Бендер було знято воєнізовані пости, роззброєно гвардійців та ополченців, зброю складовано.
19 червня – перестрілка біля Бендерської друкарні стала передвісником до введення регулярних військ Молдови в Бендери, що керівництво РМ назвало «наведенням конституційного порядку».
20 червня – близько 03:00 ранку армія Молдови захопила міст через Дністер. Осередок опору сконцентрувався у будівлі виконкому Бендерської міськради.
20 червня – Верховна Рада виступила з заявою, в якій містився заклик до керівництва країн СНД надати народу Придністров’я військову та гуманітарну допомогу. Військове командування республіки приймає рішення про формування зведеної ударної групи для прориву оборони біля мосту через Дністер. Молдавські війська були змушені покинути центр міста.
20–24 червня – масовий виїзд із Бендер біженців, чисельність яких становила близько 100 тис. осіб. Їх прийняла і дала притулок Україна.
21 червня – в республіці оголошено триденну жалобу.
22 червня – бомбардування мосту через Дністер, с. Паркани. Бендери покинули члени чотиристоронньої комісії міжнародних військових спостерігачів.
23 червня – депутати Верховної Ради визнали захоплені Молдовою населені пункти окупованими, а політику, що нею проводилася, – геноцидом. Народні обранці ухвалили рішення направити зусилля влади на створення самостійної суверенної держави, виходячи з результатів проведених референдумів та Декларації про незалежність ПМР. Депутати парламенту Молдови від Придністров’я заявили про складання депутатських повноважень.
Цього ж дня до Тирасполя прибув генерал Олександр Лебедь, а 27 червня його було призначено командувачем 14-ї російської армії, яка за його наказом зайняла «збройний нейтралітет».
26 червня – спроба молдовської сторони завдати бомбового удару по народногосподарських об’єктах Тирасполя, зокрема, по нафтобазі с. Ближній Хутір.
29 червня – внаслідок масованого артилерійського обстрілу в Бендерах спалахнули численні пожежі.
До підписання в Москві Угоди про принципи мирного врегулювання молдо-придністровського конфлікту залишалося 22 дні…
Статистика трагедії
Бойові дії в Бендерах тривали близько місяця.
З боку Придністров’я втрати склали 489 осіб, з яких 132 – мирні жителі, 5 – діти.
Поранення різного ступеня тяжкості дістали 1 242 особи.
Заподіяний місту матеріальний збиток становив 10 млрд руб. (У цінах 1992 року).
Андрій ТИРАСПОЛЬСЬКИЙ.