Та й у Придністров’ї українці становлять майже третину від загальної чисельності населення. Інакше й не могло бути, адже історія нашої республіки нерозривно пов’язана з історією українського народу.
Нещодавно на Телеграм-каналі Президента Вадима Красносельського було опубліковано відеоролик про українців Придністров’я. Уже перші акорди української пісні, якою розпочинається фільм, знаходять відгук у серці. Вони ніби відчиняють двері в далеке минуле, до витоків освоєння цього благодатного краю. Перед глядачем постає дивовижна краса придністровської землі, багатство її природи й культурної спадщини, атмосфера добросусідства та взаємної поваги, яка протягом століть єднала людей різних національностей.
Переглядаючи цю коротку, але змістовну історію, ми переконалися, наскільки наше сприйняття співзвучне її головній ідеї – утвердженню рівноправності та єдності багатонаціонального народу Придністров’я. Саме тому ми, українці, відчуваємо себе його невіддільною частиною.
Зберігаючи власну самобутність, разом із представниками інших національностей ми працюємо, творимо й розвиваємо край, у якому живемо, дбайливо зберігаючи свою мову, культуру, звичаї та багатовікові традиції.
Українці, які в різні роки приїхали до Придністров’я, міцно пов’язали своє життя з цією землею та щиро полюбили її. Саме тут вони знайшли новий дім, створюють сім’ї, виховують дітей, зберігають пам’ять про своє коріння та передають її наступним поколінням.
Усвідомлюючи свою національну ідентичність, засновану на спільній культурі, мові, історичній пам’яті та цінностях свободи й гідності, з початку 1990-х років українці почали об’єднуватися в громадські організації. Це сприяло збереженню й розвитку української мови на історичних українських землях, пробудженню національної самосвідомості. Завдяки спільним зусиллям стало можливим передавати молодому поколінню прадавні традиції та звичаї, берегти пам’ять про своє походження й рідну мову.
У Придністров’ї добре відомі товариства української культури «Червона калина» у Тирасполі, «Вітчизна» у Бендерах, «Наша мрія» в Дубоссарах, товариство імені Тараса Шевченка у Кам’янці, республіканська організація «Укрпросвіта» та багато інших. Їхні члени беруть активну участь не лише в республіканських святах і суспільно значущих заходах, а й гідно вшановують пам’ятні дати української історії та культури.
З року в рік ми відзначаємо день народження Тараса Шевченка, читаємо його поетичні й прозові твори, покладаємо квіти до пам’ятника Кобзареві, встановленого неподалік столичного університету, який має ім’я генія українського народу. У Придністров’ї є село Шевченкове, школи, названі його ім’ям, а в містах і селах – вулиці Тараса Шевченка. Окрім пам’ятника у Тирасполі, на півночі республіки у м. Кам’янка встановлено погруддя Великому Кобзареві, до якого завжди приходять люди, щоб ушанувати його пам’ять.
Українці є однією з невіддільних складових багатонаціонального народу Придністров’я. Не втрачаючи своєї самобутності, ми живемо у дружбі та злагоді з представниками всіх народів, які населяють цей край.
Ми з повагою зберігаємо традиції своїх предків, передаємо їх дітям та онукам, живемо у мирі та взаєморозумінні з представниками різних національностей. Саме в єдності, взаємній повазі та любові до спільної Батьківщини народжується сила багатонаціонального Придністров’я.
Михайло ТРЕМБІТА.
Фото автора.