Мабуть, тому й приходять юнаки та дівчата з усіх куточків Придністров’я до Бендерського художнього коледжу. Приходять, щоб навчатися живопису та інших мистецьких премудростей, розвинути своє вміння бачити світ добрим, барвистим і гарним.
Офіційна назва навчального закладу – Бендерський вищий художній коледж ім. В. І. Постойкіна. Його початки йдуть від 17 серпня 1993 р., коли при Бендерському теоретичному ліцеї відкрився художній факультет.
Безпосередньо сам коледж з’явився завдяки ініціативі та наполегливим зусиллям художника і педагога Віктора Постойкіна, члена Спілки художників, заслуженого працівника культури ПМР, який поставив за мету створити художній навчальний заклад, здатний готувати фахівців для збереження та розвитку культурного надбання нашої республіки. Процес реалізації та становлення був важкий і непростий, робота проводилася у кілька етапів, і триває ось уже понад тридцять три роки.
Перші кроки до здійснення мрії
Оскільки база ліцею не була пристосована для викладання спеціальних дисциплін, то довелося починати з вирішення безлічі проблем. Давався взнаки дефіцит приміщень (перші заняття проходили у стінах Бендерської ДХШ), нестача педагогів-художників, програмного матеріалу, навчально-методичних посібників. Треба було створювати фахове технологічне обладнання, збирати бібліотеку спеціальної літератури та багато іншого.
Навчання розпочиналося з 6 класу, освітня програма будувалася відповідно до Російських освітніх стандартів за навчальними планами Московського академічного художнього ліцею імені М. В. Томського Російської академії мистецтв, з яким у 1994 році уклали договір про допомогу та співробітництво. Були встановлені зв’язки зі спорідненими навчальними закладами країн СНД: Московським Академічним художнім училищем пам’яті 1905 року, методичним центром з художньої освіти Федерального агентства з культури РФ, Рязанським художнім училищем імені Г. К. Вагнера, реставраційними майстернями при національному художньому музеї міста Кишинева та іншими.
За шість років досить важкої роботи, без цільового фінансування, зусиллями невеликої групи художників-педагогів (з 1993 року це були В. Постойкін, Є. Постойкіна, С. Овчаренко, а з 1997-го – В. Тюмін, Т. Орлова, А. Дейнекін та інші), а також батьків учнів було створено мінімальну матеріальну та навчально-методичну базу для проведення навчального процесу в будівлі по вул. Кавріаго, 10.
У 1999 році відбувся випуск 12 класу, а також одночасно на базі факультету відкрилося мистецьке відділення при Бендерському педагогічному коледжі, де випускники змогли отримувати документи про середню професійну освіту.
Однак цього теж було недостатньо, тож після деяких формальностей першого серпня 2005 року наказом Мінпросу було створено самостійний навчальний заклад середнього професійного освітнього рівня – ДОЗ СПО «Бендерське художнє училище».
Через 5 років діяльності він успішно пройшов атестацію та одержав державну акредитацію, довівши тим самим свою спроможність.
Зростання авторитету
Завдяки плідній навчальній і творчій діяльності колективу БХУ налагодилися міцні зв’язки з закладами освіти, культури, підприємствами та організаціями республіки, зміцнився авторитет навчального закладу. У 2013 році він увійшов до складу Придністровського державного інституту мистецтв, утвореного шляхом злиття з ПВМК імені А. Г. Рубінштейна.
2014 року відкрився ступінь вищої професійної освіти (ВПО), на якому здійснюється підготовка за спеціальністю «Живопис», спеціалізації «Церковно-історичний живопис» і «Станковий живопис».
Реорганізація навчального закладу продовжилася: у 2015 році художній коледж став мистецькою філією Придністровського державного інституту мистецтв як самостійний підрозділ.
Важка втрата і нове життя коледжу
2016 рік для колективу навчального закладу розпочався з трагічної події: 21 січня пішов із життя засновник, натхненник та незмінний директор – Віктор Іванович Постойкін. Того ж року установу реорганізували у ДОЗ ВПО «Бендерський вищий художній коледж імені В. І. Постойкіна».
Після набуття самостійності заклад почав пряму й тісну співпрацю з засновником, установами додаткової освіти та закладами культури республіки з питань планування підготовки кадрів для цих установ, а також розширення виставкової діяльності.
У 2018-му році коледж відзначив 25-річчя свого створення, а вже через рік відкрив нову спеціальність вищої професійної освіти – «Дизайн», напрямок «Дизайн інтер’єру» (академічний бакалавр).
На сьогодні колектив педагогів представляють заслужені працівники культури та народної освіти, заслужені художники та відмінні працівники культури Придністров’я, викладачі з вищою й першою кваліфікаційною категорією.
Мабуть, чи не про кожного з них ми розповідали на сторінках нашого видання, висвітлюючи персональні виставки митців, якими вони звітують перед шанувальниками мистецтва чи у картинній галереї Тирасполя, Рибниці або Дубоссар, Кам’янки, чи в Бендерському художньому музеї.
Багато викладачів відзначені грамотами Президента, Міністерства просвіти, Державної служби з культури та історичної спадщини, Тираспольсько-Дубоссарської єпархії, держадміністрації м. Бендери, мають державні нагороди.
Серед них – Олеся Іванова, заслужений працівник культури та член Спілки художників, викладач дисциплін професійного циклу вищої кваліфікаційної категорії; Сергій Горбаченко, нинішній ректор коледжу, має вищу категорію керівника, заслужений працівник ПМР. Сергій Панов, народний художник республіки, кавалер ордена Слави, крім викладацької роботи, очолює Спілку художників Придністров’я, Ольга Горбаченко, Валентин Тюмін та багато інших заслужених, відомих і талановитих людей.
Вони разом зі студентами регулярно беруть участь у міських, республіканських і міжнародних мистецьких виставках, конкурсах, конференціях, отримують грамоти та дипломи.
Після закінчення навчального закладу багато випускників працюють як художники, педагоги у ДХШ, ДШМ, інших навчальних закладах та установах або продовжують свою освіту у престижних ВНЗ Росії, України, Молдови, Білорусі та в ПДУ ім. Т. Г. Шевченка. Більшість молодих викладачів професійного циклу Бендерського вищого художнього коледжу є випускниками цього ж навчального закладу.
Одна з будівель, у яких розташований коледж, – «Пушкінська аудиторія» – має статус пам’ятки історії, культури та унікальної архітектури кінця XIX – початку XX століття. Вона пов’язана з багатьма діячами культури та історичними особистостями, які бували у нашому регіоні. Тут виступали з концертами Олександр Вертинський, Петро Лещенко, Юрій Морфессі, Марія Заньковецька, гастролював Маріїнський театр та інші видатні особистості.
Під час Першої світової війни у будівлі аудиторії був розміщений лазарет для поранених солдатів. Цар Микола II із сім’єю та генералом О. О. Брусиловим відвідали його. Нині розгорнуто кампанію з відновлення об’єктів культурної спадщини, куди входить і Пушкінська аудиторія.
«ПУШКІНСЬКА АУДИТОРІЯ» у Бендерах
Не всі наші читачі знайомі з такою цікавою спорудою міста. Вона є однією з найвизначніших будівель, найціннішою з історичної точки зору, яка в усіх документах минулого століття відома як «Пушкінська аудиторія».
Ініціатором будівництва народної аудиторії в місті Бендери став Повітовий комітет народної тверезості, підтриманий Бессарабським подібним органом. Наприкінці ХІХ століття у краї оголосили війну такій людській недузі, як пияцтво.
Місцева влада вирішила, що однією з головних причин поширення цієї напасті серед населення є недостатня кількість місць відпочинку та розваг. Вирішили взяти приклад зі столиці губернії, де вже діяла аудиторія для організованого відпочинку мешканців. Роком народження цього осередку культури став 1902-й, автор проекту – повітовий земський технік, архітектор Олександр Нікулін. Величний будинок оригінальної архітектури з захопленням прийняли бендерчани, влаштувавши стихійне свято біля аудиторії.
Після 1907 року, коли в Бендерах відзначили 70-річчя загибелі О. С. Пушкіна, аудиторію почали називати Пушкінською.
Протягом багатьох десятиліть Пушкінська аудиторія була найбільш улюбленим та шанованим городянами місцем відпочинку, розваг, урочистостей, театральних постановок, ритуальних заходів, балів та зборів. Тут ставили та грали вистави як місцеві артисти, так і приїжджі з різних театральних міст Росії. У стінах аудиторії проводилася насичена культурна програма під час святкування 100-річчя приєднання Бессарабії до Росії. У період революційних подій тут збиралися трудящі Бендер на збори та мітинги.
Під час румунської окупації аудиторія стала осередком російської та української культур. У її стінах знайшли притулок два аматорські театри. Післяреволюційні російські артисти-емігранти прагнули виступати у Бендерах на сцені аудиторії.
Неодноразово тут слухали Олександра Вертинського, який бував у місті й виступав там із концертами під час гастролей у 1920–1930-х роках. Поет зупинявся у місцевих готелях та давав концерти, зокрема у кінотеатрі «Бомонд». Вважається, що саме тут, на березі Дністра, під враженням мальовничих місць, він написав знамениту пісню «У степу молдаванському».
У Бендерах слухали й Юрія Морфессі – російського естрадного та оперного співака грецького походження. Народжений в Афінах, він у семирічному віці переїхав з батьками в Одесу, там навчався, співав у церковному хорі, а потім в Одеському оперному театрі. Можливо, близьке «сусідство» з Бендерами і привело його в місто, де він і дарував містянам свій талант. А може був тут разом з імператором Миколою ІІ, бо вважався його улюбленим співаком, і у червні 1915 року співав перед імператорською сім’єю на яхті «Полярна зірка».
Згадується у зв’язку з «Пушкінською аудиторією» й ім’я Петра Лещенка – співака, танцюриста, музичного діяча.
У стінах аудиторії проводилися передвиборчі мітинги різних партій. З її сцени виступали полум’яні борці за возз’єднання Бессарабії з Росією, зокрема Павло Ткаченко, Іван Шимков, Григорій Старий, Сергій Ревеняле.
Під час Першої світової війни в аудиторії було розгорнуто військовий лазарет для поранених Південно- Західного фронту, яким командував уславлений генерал О. О. Брусилов. У травні 1916 р. Бендери відвідала сім’я останнього російського імператора Миколи ІІ, яка побувала і в лазареті.
У будівлі «Пушкінської аудиторії», що має величезне історичне значення та включена до Єдиного державного реєстру нерухомих об’єктів культурної спадщини, відбувається масштабна реконструкція.
ПІСЛЯСЛОВО. Сайт міста Бендери інформує, що завершився перший етап відновлення Пушкінської аудиторії. Будівельники зміцнили фундамент, поставили нові конструкції. Вважається, що реновація триватиме не один рік.
Юлія ПОНОМАРЕНКО.
Фото автора.