Для кожного з нас Батьківщина там, де він живе. Для придністровців це не лише Придністров’я загалом, а й рідне місто, селище чи село, які називають «малою батьківщиною».
Напередодні Дня Республіки у відеомандрівку земляків запросив Президент Вадим Красносельський, який у межах Року придністровського народу розмістив у Телеграм-каналі спеціальні ролики, присвячені восьми придністровським містам.
Кам’янський район часто називають зеленою перлиною, серцем і оздоровницею Придністров’я.
Його скелясті гори, порослі лісами, вражають красою у будь-яку пору року не тільки жителів нашого краю, а й численних гостей і туристів з-за кордону. Тут буквально у кожному пейзажі оживає історія, а традиції дбайливо передаються з покоління до покоління. Наш північний район впевнено претендує і на звання наймальовничішого у республіці.
Спускаючись нижче за течією Дністра, робимо зупинку в Рибниці, у місті з гарячим серцем та самобутнім «сталевим» характером.
На прибережному крутому ландшафті воно розправило вулиці, наче птах крила перед зльотом. Рибниця, яку придністровці називають «північною столицею», перебуває під покровом Архангела Михаїла, а Михайло-Архангельский собор є найбільшим храмом у республіці.
Перша письмова згадка про місто та його поява на картах датуються 1628 роком. На стику торгових шляхів тут оселялися майстри своєї справи: рибалки, ремісники, виноградарі. Так згодом місто перетворилося на найважливіший промисловий центр, який до того ж став батьківщиною першого в СРСР політичного референдуму.
Змінювалися епохи, проте головним залишалося вміння рибничан жити великою дружною родиною. Ця маленька точка на карті перетворилася на спільний дім, де шанують героїв, розмовляють різними мовами, але розуміють одне одного серцем.
Дубоссари були засновані у XIV столітті як одна з ханських провінцій.
На околицях поселення перетиналися національні інтереси різних імперій. Тому за минулі сторіччя ці землі побували у складі Великого князівства Литовського, Османської та Російської імперій, про що свідчить нещодавно встановлений прикордонний стовп. Тут сходилися торгові шляхи, різні народності з самобутньою культурою.
У середині минулого століття, після спорудження ГЕС, Дубоссари перетворилися на промисловий центр, їх почали називати містом енергетиків.
Нещодавно Григоріополю виповнилося 234 роки. Це один із небагатьох населених пунктів Придністров’я, точна дата заснування якого відома достеменно. 
Поселення заклали 25 липня 1792 року вірмени, які переселилися з земель Османської імперії. За указом імператриці Катерини II на місці слобідки Чорна їм були даровані родючі землі.
Назва Григоріополя пов’язана одразу з двома історичними особистостями: зі святим Григорієм Просвітителем, основоположником Вірменської апостольської церкви, та з князем Григорієм Потьомкіним-Таврійським, який відіграв важливу роль у заснуванні міста. Оглядаючи околиці міста, бачиш і чуєш, як у цих мальовничих місцях історія говорить шепотом вітру і промовляє прохолодою місцевих кришталевих джерел. Григоріополь – осередок історичних пам’яток і привітних людей.
Тирасполь – місто воїнської та трудової слави, столиця нашої держави, найбільший населений пункт, у якому проживає найбільша кількість придністровців.
Засноване на березі Дністра легендарним генералісимусом Олександром Суворовим, місто сьогодні стало політичним, промисловим, адміністративним і культурним центром.
Перша документальна згадка про найдавніше придністровське місто Бендери датована 1408 роком. У цьому місці, біля фортеці, збудованої за проектом турецького архітектора Сінана, сходилися як різноспрямовані торговельні шляхи, так і національні інтереси найбільших держав, які, у разі неможливості досягнення компромісу, переростали в запеклі битви. Епохи тут змінювалися у міру проходження армій різних держав. Бендери не раз опинялися на перехресті цивілізаційних розломів історії, зокрема й у 92-му.
З цим містом пов’язані імена відомих полководців, монархів, державних діячів, поетів, музикантів і вчених.
І остання наша зупинка – у наймолодшому місті на півдні республіки – Дністровську. Енергетичний центр краю, де розташована скульптура Прометея, що завдячує своєю появою побудованій у 1964 році Молдавській ДРЕС.
Відтоді працівники станції, труби якої видніються далеко довкола, виробили мільярди кіловат/годин електроенергії, а сама вона стала головною пам’яткою Дністровська.
Сьогодні ж місто асоціюється не тільки зі світлом і теплом, а і з упорядкованим пляжем Кучурганського водосховища, де і старі, й молоді дністровчани самовіддано захоплюються вітрильним спортом.
Микола КОЛЕСНИК.