В історію Кам’янського району вписано чимало імен людей, звершеннями яких пишаються земляки. До цієї славної когорти належить і Яків Олексійович Кучеров, який у роки Великої Вітчизняної війни став лідером місцевого антифашистського опору.
Він народився 23 жовтня 1896 року в робітничій сім’ї на Одещині. З юнацтва пізнав ціну важкої роботи, працюючи разом з батьком-каменярем на будівництві. Пройшов суворими шляхами Першої світової війни. Гостре почуття справедливості привело його до лав учасників Жовтневої революції. З 1918 року Я. Кучеров служив у Червоній Армії, брав участь у громадянській війні.
Після створення Молдавської Автономної РСР його направили на роботу в Кам’янський район. Тут Яків Олексійович очолював райземвідділ, а згодом був обраний головою Хрустовської сільради. Паралельно з роботою він заочно навчався в Московській сільськогосподарській школі.
Коли нацистська Німеччина разом із союзниками без оголошення війни напала на Радянський Союз, стало очевидно, що окупації прикордонних територій не уникнути. Керівництво СРСР ухвалило рішення залишити в краї комуністів, які могли б організувати підпільну діяльність у тилу ворога. Серед них був і Яків Кучеров – досвідчений керівник, який мав заслужену повагу серед земляків.
У липні 1941 року Кам’янщина опинилася під владою німецько-румунських загарбників, які встановили тут свої порядки. Грабежі, насильство, розстріли без суду й слідства супроводжувалися ворожою пропагандою, покликаною поневолити наш народ. Однак фашисти не домоглися покори. Навпаки, у населених пунктах району одна за одною з’являлися групи відважних патріотів, готових боротись із загарбниками.
Яків Олексійович також підбирав надійних людей. Щоб легально пересуватися районом, він узявся за ремесло – майстрував дерев’яні корита й продавав їх на базарі в Кам’янці. Перебуваючи серед людей, Кучеров уважно вивчав поведінку кожного в нових умовах…
До зими 1941 року до підпільних осередків було залучено вже понад сто осіб. Навесні розрізнені групи опору, що діяли в усіх селах Кам’янщини, вдалося об’єднати в підпільну організацію. Очолив її Яків Кучеров. Головними напрямами діяльності патріоти вважали проведення роз’яснювальної роботи серед населення, організацію диверсій, створення партизанського загону, а згодом – і збройний виступ проти німецько-румунських загарбників.
Підпільну діяльність координували М. Скрицький, А. Самоній, М. Поповський і В. Ткаченко. Вони таємно слухали зведення Радінформбюро, і на основі цих даних створювали листівки, в яких містилася інформація про становище на фронті та заклики до боротьби з ворогом.
Розуміючи, що вручну неможливо виготовити достатню кількість прокламацій для систематичного інформування населення та широкого викриття ворожої пропаганди, патріоти організували підпільну друкарню. Листівки розповсюджували не лише на Кам’янщині, а й доставляли до Тирасполя, Одеси, Крижополя, Ямполя, Котовська та інших населених пунктів Молдавії й України. За час окупації підпільники випустили понад 50 прокламацій загальним тиражем 24 тисячі примірників.
Важливе місце в діяльності комітету посідала організація саботажу політичних та економічних заходів окупантів. Восени 1942 року підпільники спалили Кам’янський маслосирзавод разом з усією виробленою продукцією, призначеною для німецьких і румунських військ. На машинно-тракторну станцію влаштувалися працювати механіками А. Літновський і М. Григор’єв. Вони пояснювали трактористам і комбайнерам, що врожай не повинен потрапити до рук ворога. У результаті сільгоспмашини одна за одною виходили з ладу. Під час осінньої сівби М. Остапович, який працював у тракторній бригаді, за завданням Я. Кучерова роздавав селянам насіннєве зерно, виводив з ладу трактори та зливав пальне.
Створений підпільниками партизанський загін здійснював диверсії на залізниці. Патріоти систематично руйнували її полотно, пускали під укіс військові ешелони та потяги з зерном, призначеним для відправки до Німеччини, здійснювали зухвалі напади на румунські продовольчі обози. Партизани вивели з ладу близько 40 ворожих автомобілів з паливом і боєприпасами, знищили понад 280 гітлерівських солдатів і офіцерів.
Окупанти та їхні поплічники-поліцаї невпинно розшукували учасників опору. Однієї осінньої ночі 1943 року ворогам вдалося заарештувати понад десять підпільників, зокрема й керівника організації. У Рибницькій в’язниці патріоти зазнали жорстоких тортур, але катування не зламали їх… У ніч із 19 на 20 березня 1944 року, розуміючи, що радянські війська вже на підступах до міста, фашисти розстріляли 270 ув’язнених, серед яких був і Я. Кучеров. Посмертно його нагороджено орденом Вітчизняної війни I ступеня.
До 40-річчя Великої Перемоги в будинку, де мешкав Яків Олексійович, відкрили музей. Він присвячений не лише Кучерову. Тут зібрано відомості про багатьох його соратників, зберігаються документи, які розповідають про створення, структуру та діяльність Кам’янського підпілля.
Будинок-музей виконує надзвичайно важливу місію громадянсько-патріотичного виховання молодого покоління. Тут регулярно проводять екскурсії та просвітницькі заходи, покликані зберегти неспотворену правду про війну.
Напередодні 130-ї річниці від дня народження Якова Кучерова музей відвідали школярі з різних куточків Кам’янського району. Юні земляки легендарного підпільника також взяли участь в уроці мужності. Вони не просто прослухали лекцію, а долучилися до жвавої дискусії про значення патріотизму і про те, якими вчинками й справами в наші дні можна продемонструвати любов до Батьківщини.
Алла ВЕРЛАН, завідувач будинку-музею Я. О. Кучерова с. Хрустова.
Фото з музейного архіву.