На сьогодні це текстильне підприємство – найбільше в Європі. А 55 років тому на будівельному майданчику на околиці Тирасполя лише вбивали перші кілочки.
Початок будівництва майбутнього промислового гіганта було покладено в жовтні 1971 р. Воно вписувалося в п’ятирічні плани з перетворення Молдавської РСР не лише на аграрний, а й промисловий край. Тирасполь у цій якості обрали не випадково, були тому три вагомі причини: розвинена індустріальна інфраструктура; зручні транспортні (логістичні) зв’язки; кваліфіковані кадри.
Будівництво було оголошено всесоюзним і мало небачені на той час масштаби. Відомий придністровський журналіст Дмитро Лемберг, працюючи на той час власним кореспондентом газети «Советская Молдавия», наприкінці 80-х розповідав нам, молодим тоді кореспондентам «Дністровки», як на початку 70-х його керівництво щодня вимагало від нього матеріал для публікації з будівельного майданчика. Здавалося б, незначний штрих, але з нього одного можна дійти висновку про те, яке значення керівництво держави й республіки надавало цій будові. На неї з’їжджалися фахівці з усього Радянського Союзу, а по закінченні залишалися працювати на ТВБО (Тираспольське виробниче бавовняне об’єднання), яке в народі називалося звичніше – бавовняний комбінат.
Темпи будівництва були просто приголомшливими. Вже через два роки після його початку, в 1973-му, в дію було введено першу чергу прядильного виробництва, що становило основу всього технологічного процесу. Решту корпусів добудовували одночасно з випуском продукції, що називається, з коліс. Машини, обладнання, матеріали надходили до Тирасполя від 175 підприємств: з Барнаула, Іванова, Чебоксар, Душанбе, Барановичів, Мінгечевіра, Тернополя, Херсона та інших. У колективі працювали представники 22 національностей.
Разом із комбінатом для його працівників зводилися багатоповерхові житлові будинки, які згодом склали архітектурний ансамбль району, який так і назвали «Текстильники». Загалом треба віддати належне адміністрації ТВБО, пізніше – «Тиротексу», вона завжди приділяла увагу розвитку соціальної інфраструктури. Свого часу на балансі підприємства було кілька дитячих садків, воно стало шефом для трьох шкіл мікрорайону «Жовтневий»: №№ 5, 10, 12. Не кажучи вже про численні благодійні проекти, в яких незмінно брали участь текстильники.
У роки найбільшого розквіту на підприємстві працювали понад 15 тис. осіб, функціонували дві прядильно-ткацькі фабрики (ПТФ-1 та ПТФ-2), а також оздоблювальне виробництво.
2005-го підприємство приватизували. Інвестор у його модернізацію вклав мільйони доларів. Щоб отримувати більшу частку додаткової вартості, текстильники вирішили не тільки випускати різноманітні тканини, а й шити з них готові вироби, які відразу сподобалися споживачам. Так на підприємстві з’явилося швейне виробництво, яке відрізнялося застосуванням новітніх технологій.
В асортименті: бавовняні тканини, суміші з бавовни та поліефіру, з гребінної пряжі – бязь, поплін, сатин, перкаль, креп, фланель, жакард, загалом понад тисячу артикулів. Нині вироби «Тиротексу» поряд з КВІНТом та «Букетом Молдавії» входять до трійки найвідоміших торгових брендів Придністров’я. Їм раді не лише в Тирасполі, а й у більш ніж 30 країнах світу. Місцеві ж споживачі можуть придбати їх у фірмовій торговельній мережі текстильного підприємства. Поєднання якості, екологічності, модних трендів текстильного дизайну і передових технологій обробки натуральної бавовни дає змогу виробляти справжні твори текстильного мистецтва.
І ЩЕ ОДИН ШТРИХ. ТВБО («Тиротексу») завжди щастило на керівників, це були справжні, як пишуть у пресі, «командири виробництва». Варто хоча б згадати Сергія Манукяна, Вілора Ордіна, який до того ж є Почесним громадянином Тирасполя. Ось уже 13 років підприємством керує депутат Верховної Ради Андрій Межинський.
Сергій ХОХЛОВ.
Фото з архіву автора.