Під омофором Божої Матері старовинний Рашків перебуває вже четверте століття – відтоді, як один із місцевих храмів був освячений на честь Покрови Пресвятої Богородиці. На сьогодні руїни тієї церкви – історична пам’ятка, що охороняється державою. А центром духовного життя Рашкова став Троїцький храм, і День села відзначають у його престольне свято.
На Покрову ж традиційно проводять осінній ярмарок. Цей шкільний захід давно перетворився на самобутнє сільське свято. Адже участь в організації та проведенні ярмарку бере не тільки колектив навчального закладу. Готують смачні страви й оформлюють у національному стилі подвір’я разом з учнями їхні родини, а зануритися в традиційну атмосферу – з веселими піснями та запальними танцями – прагнуть багато мешканців села.
«У Рік придністровського народу тематикою свята стали традиції основних наших етносів. Школярі різних вікових груп разом з учителями під час підготовки до ярмарку долучалися до російської, української та молдавської культури, знайомилися з побутом і національною кухнею, вивчали фольклорну музику й автентичні танці. Таке занурення у звичаї допомогло учням усвідомити самобутність кожного народу, а головне – зрозуміти, що вікове добросусідство об’єднало всі етноси в єдиний придністровський народ», – розповіла директор Рашківського освітнього комплексу Анжела Швець.
Територія навчального закладу на кілька годин перетворилася на невеличке село з молдавським, українським і російським подвір’ями. Снопи й величезні гарбузи, кошики з різними овочами та фруктами свідчили про те, який багатий урожай зібрали селяни. За тинами ховалися будиночки, обставлені в національному стилі. Господарі накрили щедрі столи й запрошували гостей скуштувати кулінарні шедеври різних народів. На жаль, погода не дозволила повною мірою продемонструвати все розмаїття національного вбрання, але під розстебнутими курточками виднілися вишиті сорочки, голови дівчат прикрашали віночки з квітів і стрічок, а на плечі багато хто накинув яскраві шалі.
Школярі зустрічали гостей пишним короваєм на розшитому рушнику і привітаннями трьома мовами. Глава Рашківської адміністрації Олег Бершадський і депутат міськрайради Анатолій Сердунь щиро привітали земляків із Покровським святом, підкресливши, що воно об’єднує всіх, хто народився й виріс у селі, хто живе тут і працює на благо рідного краю.
Найменші учасники ярмарку запросили всіх у каса маре – парадну кімнату молдавської оселі. Її оздоблення зачаровувало: ткані килими та візерунчасті доріжки, рушники з витонченим мереживом ручної роботи, вишукано розшиті наволочки. Господині подвір’я – вчительки початкових класів – вбралися в унікальні сарафани, які стали традиційними на Кам’янщині ще в ХІХ столітті. А допомагали їм малюки в колоритних молдавських народних костюмах. Вони пригощали гостей золотою мамалигою, смак якої доповнювали м’ясна токана і ніжний скроб, домашня бринза та сметана. А голубці (сармале), приготовані за старовинним звичаєм у печі, мали неповторний аромат.
Разом із вчителькою української мови та літератури Оленою Хлистал учні середньої школи з великою увагою до деталей відтворили атмосферу автентичної хати. Багато предметів інтер’єру були майстерно вишиті: ікона з образом Пресвятої Богородиці та картини, які не тільки прикрашали хату, а й відображали у своїх сюжетах характер народу, його історію. Дівчата, демонструючи, що старовинне рукоділля живе й у наш час, виконали ліричний танець із рушниками, у візерунках яких закладено глибокий сакральний зміст. Пригощали в цій хаті ситними варениками, щедро приправленими шкварками.
Старшокласники запрошували всіх на російське подвір’я. Тут лунали завзяті частівки, а веселі скоморохи організували традиційні ярмаркові розваги та конкурси.
Не забули й про козацьке коріння Рашкова. Десятикласник Олександр Поліщук розповів: ця унікальна етнокультурна спільнота сформувалася в нашому краї ще на початку XVII століття. Одна зі сторінок козацької історії Рашкова пов’язана з гетьманом Богданом Хмельницьким. Коли його син Тимофій одружився з молдавською князівною Руксандою, поселення на березі Дністра стало батьківщиною молодої родини. Легенда свідчить, що після загибелі чоловіка господиня оплакувала його, і з її вдівських сліз виникло джерело. Нині Панська криниця – одна з визначних пам’яток, які приваблюють до села туристів.
Козацька історія Рашкова продовжується. Саме тут у березні 2000 року було створено перший на півночі Придністров’я курінь, який став основою для формування Кам’янського округу Чорноморського козацького війська. А на ярмарку юні станичники під знамениту пісню «Ойся, ти ойся…» виконали запальний танок.
Ярмарок нагадував, що його головна мета – торгівля, безліч найприємніших ароматів. Запахи свіжої випічки та кориці, стиглих фруктів і соковитого винограду вабили до строкатих прилавків. Школярі приготували пишні пироги, рум’яні плацинди та хрустке печиво. Уся ця смакота розліталася вмить!
А ще ярмарок став своєрідним мостом між поколіннями. Адже різноманітні страви готували учні разом зі своїми рідними.
«Ми весь вечір провели на кухні. Онучка допомагала місити тісто, онук розкладав начинку. Разом спекли пиріжки з картоплею, сиром і зеленню за нашими сімейними рецептами, – розповіла Олена Зіченкова, яка брала участь в осінніх ярмарках, ще коли була школяркою; потім допомагала дітям готуватися до свята врожаю, а нині прийшла на захід уже як бабуся. – Приємно бачити, що змінюються покоління, а давня традиція живе».
Яскравим фіналом свята став спільний хоровод, у якому закружляли не тільки школярі в українському, молдавському, російському вбранні. Цей танець об’єднав селян різного віку та національностей, які вже давно вважають себе придністровцями.
Ніна ПАНАЇДА.
Фото автора.