Перейти до змісту
Герб Придністровської Молдавської РеспублікиОрден Пошани ПМР

Республіканська громадсько-політична газета українською мовою · з 1992 року

Ювілеї

СЕВЕРИНІВСЬКА ШКОЛА: на шляху до 100 річчя

СЕВЕРИНІВСЬКА ШКОЛА: на шляху до 100 річчя
Фото автора.

І знову наш шлях прослався до Северинівки, де все село відзначало ювілей школи. Свято об’єднало різні покоління вчителів та учнів. Адже за 95 років сільська школа стала частиною життя для багатьох наставників, які відкривають перед дітьми нові горизонти, і для тих, хто здобув тут знання, знайшов справжніх друзів, уперше замислився про майбутнє.


Витоки сільської освіти

Офіційна дата, від якої веде відлік своєї історії сільський освітній комплекс, – 1931-й. Тоді в Северинівці було відкрито семирічну українську трудову школу. Однак вона не виникла на порожньому місці. Завідувач музею П. П. Вершигори Лариса Манзюк розповіла на урочистій лінійці нинішнім учням, що навчання сільських дітей основам грамоти й рахунку було організовано ще у XVIII столітті.

У фундаментальних «Трудах Подільського єпархіального історико-статистичного комітету» збереглися записи про те, що «церковнопарафіяльна школа з 1892 року розміщується у власній будівлі. Крім того, з 1899 року працює школа грамоти».
На початку ХХ століття в ЦПШ учителювала Віра Конюшинська. У Северинівці вона зустріла своє кохання на все життя – Петра Вершигору. Допомогла здібному юнакові опанувати вчительську професію, і разом вони несли світло знань сільським дітям. У травні 1905 року у подружжя народився син Петро, якому судилося стати легендарним партизанським командиром, Героєм Радянського Союзу, знаменитим письменником, який прославив Северинівку за межами нашого краю. У своїх автобіографічних творах він із повагою згадував батьків, які передчасно покинули цей світ, але встигли прищепити синові поняття «чистої совісті», що допомагало йому долати всі життєві випробування.

У 1912 році в Северинівці відкрилася початкова земська школа, першим учителем якої став Петро Місько. Вона діяла й після революції, активно боролася з масовою неграмотністю населення. Минав час, і початкова освіта вже не відповідала потребам Радянської держави, що динамічно розвивалася. Масштабна індустріалізація та колгоспний рух вимагали більш високої підготовки кадрів. У селах відкривалися семирічки, тож і Северинівка не була винятком.

У школи славна доля

Осіння погода примхлива. От і ювілейний день був дощовим, проте похмуру сірість розвіювали пишні кущі хризантем, посаджені вздовж шкільної огорожі, й оригінально оформлені букети на порозі. Яскравих фарб додавала фотохроніка, розміщена прямо на вхідних дверях і вікнах вестибюля. Численні гості зупинялися, вдивляючись у знімки, де були зафіксовані не тільки уроки, лінійки, позакласні заходи, а й різноманітні сільські та районні урочистості й свята, республіканські конкурси та змагання, у яких брав участь колектив.

А за порогом починалася інтерактивна подорож крізь час: шкільні кабінети відображали шлях від відкриття семирічки до наших днів. Гості ознайомилися з традиціями навчального закладу та дізналися, які нові можливості з’являлися на кожному етапі. Вони занурилися в атмосферу передвоєнних років, згадали епоху радянського будівництва та період бурхливих змін на рубежі ХХ і ХХІ століть. Артефакти різних часів проявляли дивовижні, майже магічні властивості: вони повертали учасників квесту у шкільні роки – варто було лише сісти за старовинну парту, взяти в руки затертий підручник чи книжковий томик, прикласти до губ сріблясто виблискуючий горн…

«Це ж мій магнітофон! Я сам заробив гроші на нього, збираючи помідори на полях колгоспу «Путь Леніна», – зі щирим хвилюванням зізнався глава держадміністрації Кам’янського району Сергій Сокирка.

Ділилися своїми юнацькими спогадами про тимурівську допомогу ветеранам, акції зі збору макулатури та металобрухту, про дружній відпочинок у літніх таборах і піонерські пісні навколо іскристого багаття міністр просвіти Світлана Іванишина, депутат Верховної Ради Олег Нарічук, голова міськрайради Олег Бурлака та багато інших учасників квесту. Знаком пам’яті про ту історичну епоху стали червоні галстуки. Ці символи непорушної дружби та честі пов’язали всім почесним гостям.

Золотий фонд

Так назвали експозицію, присвячену людям, що колись прийшли до школи як наставники й залишили частинку себе в долях тисяч випускників. Їхні фотографії стали «листям» на символічному Дереві пам’яті.

Серед учителів, якими пишається Северинівка, – Михайло Поповський. Він почав працювати в сільській школі у серпні 1934-го. Був завучем, а згодом став директором. У роки окупації Кам’янщини німецько-румунськими військами Михайло Якович вступив до лав районного опору. Саме він, учитель математики та фізики, зумів налагодити роботу підпільної друкарні, яка випускала листівки з інформацією про ситуацію на фронті й закликами саботувати заходи загарбників. Великі тиражі дозволяли поширювати прокламації в кількох районах Молдавії та України. Поповський брав участь і в диверсіях, які місцевий партизанський загін здійснював на залізниці, щоб паралізувати рух ворожих ешелонів. Після визволення краю воював на Чорноморському флоті. А в січні 1946 року повернувся до роботи директором і керував Северинівською школою до виходу на пенсію.

Одним з учнів Михайла Яковича був Пантелей Коржов, для якого вчительська справа стала долею. Він сміливо бився проти фашизму, був нагороджений орденом Бойового Червоного Прапора. Після важкого поранення повернувся до рідної Северинівки на милицях, але й не думав про перепочинок. Уже 1 вересня 1945 року Пантелей Павлович стояв біля шкільної дошки. Вчитель історії довгі роки збирав унікальні матеріали про Героя Радянського Союзу П. П. Вершигору. Саме завдяки Коржову в Северинівській школі був створений куточок Бойової слави, який із часом перетворився на знаменитий літературно-меморіальний музей.

«Серед наших учителів були люди особливого гарту – ветерани Великої Вітчизняної війни. Вони вчили нас бути чесними, жити по совісті. І це була воістину велика школа життя», – висловила думку багатьох випускників Клавдія Паладій.

Натхненна прикладом своїх наставників, вона стала вчителькою російської мови та літератури і нині викладає цей важливий предмет у Кам’янському політехнічному технікумі.

Тут народжується майбутнє

Змінювалися покоління наставників і учнів, технології та підходи до навчання. Северинівська школа переїхала в нову будівлю і «виросла» до дев’ятирічної.
Черговий етап розвитку настав у XXI столітті. Відповідаючи на виклики часу, сільська школа та дитсадок об’єдналися в освітній комплекс, заклавши міцну основу для наступності навчально-виховного процесу. В обох будівлях замінено вікна та двері, виконано якісний ремонт приміщень. На шкільному подвір’ї укладено тротуарну плитку. Упорядковано прилеглу територію та під’їзд до комплексу.

На початку цього року у школі відкрили два модернізовані класи – комп’ютерно-математичний та лего-програмування. Вони оснащені сучасним обладнанням, ноутбуками та спеціальними навчальними наборами.

У ювілейний день школярі продемонстрували гостям, як, маючи унікальну ідею, можна з однакових деталей створювати різноманітні механізми, що «оживають» завдяки комп’ютерним програмам. Під керівництвом Олени Стригуненко та Вікторії Буга учні початкової та середньої ланки сконструювали колесо огляду, вертоліт, снігохід, «розумний» автобус і канатну дорогу, натхненням для проектування якої стали мальовничі пагорби навколо Северинівки.
Розглядаючи ці чудеса техніки, гості щиро захоплювалися знаннями та вміннями юних інженерів, які самостійно конструюють і програмують, не бояться експериментувати й учаться злагоджено працювати в команді.
Підбиваючи підсумки інтерактивної екскурсії, директор школи Наталія Зубко зазначила:

«Традиції, започатковані поколіннями наших попередників, продовжуються. Северинівські діти знають і цінують історію школи, рідного села та нашого прекрасного краю. Педагоги допомагають кожному учневі розкрити його унікальні здібності. І разом ми створюємо сучасну школу, спрямовану в майбутнє!»

Нагороди за вірність покликанню

Робота згуртованого колективу Северинівського освітнього комплексу високо оцінена представниками державної та місцевої влади.

Світлана Іванишина зазначила, що школярі активно залучаються до дослідницької діяльності, успішно беруть участь у різних конкурсах і змаганнях, здобуваючи перемоги на районному, республіканському та міжнародному рівнях. Міністр підкреслила, що за цими результатами стоїть щоденна сумлінна праця енергійних, високоосвічених педагогів, захоплених своєю справою. Важливими чинниками є постійна підтримка колективу з боку керівництва району та села, депутатського корпусу, а також активна участь батьків учнів у повсякденному житті школи.

Церемонія нагородження стала яскравим підтвердженням того, що успіх дійсно досягається командною роботою. Грамотами Президента нагороджено директора школи Наталію Зубко та завідувача господарством Галину Желіборщ. Разом вони щодня вирішують складне завдання щодо створення сучасного та комфортного простору для дітей і працівників освітнього комплексу.

Листами подяки Президента відзначені Інна Подопригора та Наталія Гонза. Як заступник директора Інна Василівна відповідає за навчальний процес у школі. А Наталія Василівна успішно поєднує уроки в початкових класах із важливою місією соціального педагога. Під її чуйним керівництвом діє учнівське самоврядування. Старшокласники організовують для своїх молодших товаришів пізнавальні бесіди, захопливі конкурси, інтерактивні ігри та інші заходи.

Серед нагороджених відомчими та районними грамотами й листами подяки – педагог-організатор Оксана Стогул, за ідеями якої у школі проводяться яскраві патріотичні акції, творчі конкурси та самобутні свята; Тетяна Бурлака, під керівництвом якої школярі не просто пізнають минуле рідного краю, а й успішно представляють Придністров’я на міжнародних історичних конкурсах; Олеся Мойсеєнко, яка допомагає дітям розкрити та розвинути музичні й артистичні здібності; Людмила Букацел тренує юних чемпіонів-легкоатлетів і успішно реалізує в початковій ланці проект «Футбол у школі», та ще ряд співробітників комплексу, завдяки праці яких стенд «Наші досягнення» завжди радує новими перемогами та здобутками.

Берегиня українського слова

Традиція вивчення української мови, що зародилася в Северинівській школі майже століття тому, триває. Уже 15 років перед юними мешканцями села відкриває безмежний світ співучого слова, багатющої літератури та самобутніх народних традицій Тетяна Стахурська. На її уроках суворі правила граматики поєднуються з красою живої мови, а класичні твори – з фольклорними піснями.

Северинівська школа – малокомплектна: у кожному класі навчається до 10 учнів. Для вчителя це прекрасна нагода знайти й реалізувати індивідуальний підхід до кожного. Комусь пояснити складний матеріал іще раз. Іншому, хто все одразу засвоїв, дати додаткове практичне завдання. На уроках літератури є час, щоб кожен поділився своєю думкою про прочитану книгу, і всі разом поміркували над вчинками її героїв.

Завдяки педагогічній майстерності Тетяни Михайлівни її учні демонструють глибокі знання з предмета не лише в школі. Наприклад, Василиса Олар посіла II місце на районній олімпіаді з української мови та літератури. А до традиційного Шевченківського конкурсу северинівські школярі щороку готують твори та малюнки, з задоволенням вивчають і натхненно декламують вірші Кобзаря – тому нерідко стають призерами в різних номінаціях.

Головне ж досягнення Т. М. Стахурської полягає в тому, що рідна для більшості мешканців села мова живе, молодь співає українських пісень, і зберігається важлива складова багатонаціональної культурної та духовної спадщини нашого краю.