Щороку 12 липня християнська церква вшановує пам’ять святих первоверховних апостолів Петра і Павла. Це свято було встановлене ще в апостольські часи, перші згадки про нього датовані четвертим століттям. На честь апостолів були збудовані перші храми, а згодом були названі поселення – Петропавлівка, Петропавловськ тощо.
Цим святом закінчується Петрів піст і розпочинається підготовка до осені. У язичницькі часи з цього дня наставали жнива – сезон важкої роботи в полях та городах – збір урожаю. Збирали запаси, готували комори та погреби для продуктів.
Хто такі святі Петро і Павло
Петро й Павло – перші апостоли в християнстві. Саме 12 липня їх за пропагування християнської віри стратили – вони прийняли мученицьку смерть за Ісуса Христа.
Апостол Петро – це один із 12 апостолів, відданий учень Христа. Він був уродженцем міста Віфсаїди, був одружений, жив зі своєю сім’єю у Капернаумі й займався рибальством. Тому це свято особливе для рибалок, бо вони вважали святого апостола своїм покровителем. І навіть збирали гроші «Петру-рибалці на мирову свічку», ставили її в храмі перед ликом святого, на риболовецьких угіддях влаштовували хресні ходи та молилися про збереження життя і про багатий улов.
Звали апостола Симоном, а Петром його назвав Ісус Христос. Життя Петра більше за інших апостолів висвітлене в євангельських оповідях, тому що він весь час перебував поряд з Христом. Коли Христа арештували, Петро спочатку відрікся від нього, а потім розкаявся у своїй слабкості. Після страти Ісуса і його вознесіння на небеса Петро проповідував християнство, на яке продовжувалися гоніння й переслідування. Петро, окрім проповідницької діяльності, лікував хворих та воскрешав мертвих, і, за повір’ями, він володіє ключами від Царства Небесного та закриває й відчиняє ворота раю.
Апостол Петро теж прийняв мученицьку смерть – його розіп’яли на хресті, а згідно з церковними переказами, він попросив розіпнути його вниз головою, вважаючи себе негідним померти, як Господь.
Святий Павло, на відміну від Петра, апостолом не був, римського громадянина звали Савл. Спочатку він навіть переслідував іудеїв, але одного разу у місті Дамаск йому явився Христос, і від потужного світла Павло осліп. Коли ж він розкаявся й увірував, – зір повернувся.
Після цього він увірував в Бога, зцілився і прийняв хрещення. Павло проповідував християнство і створював християнські громади. Він був обезголовлений в один день з Петром.
Апостолів почали вшановувати вже після їхньої смерті. За церковними переказами, у 324 році в Римі та Константинополі з’явилися перші храми на честь Петра і Павла. Відтоді свято відзначається більш широко, і пов’язують його якраз із днем перенесення мощів Петра й Павла в Римі, яке відбулося саме 12 липня 258 року.
Традиції святкування
У народі свято ознаменовується завжди теплою дниною, теплою водою, щедрими дарами природи. Свято це значне, тому люди 12 липня не працювали, а ходили до церкви. Дослідники та етнографи зберегли багато пісень, приказок, прикмет, прислів’їв, пов’язаних з традиціями дня Петра й Павла. Про деякі з них ми нагадаємо.
До Петра і Павла готувалися заздалегідь: дотримувалися Петрова посту, прибирали в хатах, розмальовували печі, а ікони прикрашали чистими рушниками. Господині готували святкові частування, фарбували яйця в жовтий колір та варили пиво. Увечері влаштовували застілля, запрошували родичів та провідували хрещеників.
Українці вірили, що в Петрів день на сході сонце розкидає стрічки, проте побачити це дано не кожному. Називали таке явище «грою в сонце»: чекали сходу сонця і придивлялися до нього. Хто більше розрізнить кольорів у його сяйві, той буде щасливішим за всіх. Не обходилося й без хороводів, які символізують сонце.
Петро і Павло ще вважалися й покровителями скотарів, тому до свята для пастухів обов’язково пекли мандрики з сиру, а до святкового столу – коржики з маком, зі шкварками й бублики-свистуни. Кажуть, що вони були твердуваті, зате смачні. Не обходилося без вареників з вишнями та сиром.
Святі за народною уявою були насамперед хліборобними. В одній із народних колядок апостоли Петро і Павло виступають плугатарями, вони орють поле під осінній засів:
Святий Петро за плугом ходить,
Святий Павло волоньки водить,
А сам Господь-Бог пшеничку сіє,
А святий Iлля заволочує.
Раніше молодь ще до світанку йшла в поле – зустрічати сонце. Молоді люди плели вінки і тільки після цього з піснями йшли додому.
За традицією дівчата в цей день гадали на свого коханого. Їм потрібно було зібрати 12 різних рослин, покласти їх під подушку і, заплющивши очі, сказати: «12 трав з різних полів, 12 юнаків, хто суджений-ряджений, мені покажися і на мене подивися».
Дівчата ще й «завивали берізку»: її гілки заплітали в косу і загадували бажання, повторюючи такі слова: «В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!» Укутували гілочки зазвичай червоною стрічкою і міцною травою. Через три дні дівчата знову приходили до берези й дивилися: якщо коса не зів’яла і не розпустилася, то бажання здійсниться. Березову косу після ворожіння обов’язково розпускали.
У жнива казали, що святі апостоли спостерігали за людьми, а потім, порадившись з Богом, «парували» людей: ледачій дівці – роботящого хлопця, а роботящій – лежня, бо якщо навпаки, то ледарі з голоду помруть.
Прикмети Петрівки
На Петрів день ясна погода – рік буде погідним, урожайним.
Якщо вранці є роса, то день буде сонячним. Відсутність ранкової роси віщує дощ.
Дощ на Петра – до мокрого сінокосу. Сіно буде жорстке, зате урожай непоганий: два дощі – хороший, три – багатий.
На Петрів день співочі птахи перестають співати.
Якщо зозуля перестала кувати до Петрова дня – зима буде ранньою, а якщо після – осінь затяжною.
Сон проти 12 липня віщий, може здійснитися на сьомий день.
Чого не можна робити цього дня
Не рекомендується важка фізична праця, земельні й будівельні роботи.
Не можна прибирати в хаті. Не можна шити, плести, займатися рукоділлям.
У День Петра і Павла варто утриматися від негативних емоцій, сварок, конфліктів, образ, пліток тощо.
У свято апостолів Петра та Павла не бажано укладати шлюби. У церкві ж 12 липня не проводять обряд вінчання.
Існує також повір’я, що цього дня слід утриматися від купання у відкритих водоймах.
Замість висновку
Дійсно, багатющий духовний скарб звичаїв ми дістали у спадок, а тому мусимо зберегти його й, нічого не втративши, передати нашим дітям, щоб не перервався зв’язок поколінь, щоб зберегти генетичну пам’ять українського народу
Наталя СИНЯВСЬКА.