Останнім часом у Придністров’ї стало модним не курити, не зловживати алкоголем і займатися спортом. Така тенденція не виникла сама собою на порожньому місці.
Уряд республіки докладає всіх зусиль для розвитку масового спорту. Уперше за всю історію ПМР відновлюється спортивна інфраструктура країни: реконструюються непридатні та будуються нові спортивні об’єкти. Про те, навіщо це потрібно та як прищепити дітям любов до занять фізичною культурою, ділиться людина, яка все життя присвятила цій справі.
Олександр Григорович Тищенко – директор Рибницької філії МДУП «Тирастеплоенерго» тренується три рази на тиждень. «Спорт організовує, спорт – це витримка і терпіння, це твоє гарне самопочуття, і, скажу більше, це і є твоє моральне і фізичне здоров’я. У наших реаліях, наприклад, у моїй роботі після цілого дня спілкування зі співробітниками, з абонентами (а абонент завжди правий), відчуваєш досить істотне моральне навантаження. Тому для мене просто необхідно прийти в зал хоча б години на півтори. Побігати, розім’ятися, дати фізичне навантаження організмові, що досить добре знімає стрес. Після цього приходиш додому вже іншою людиною», – розповів він.
Займатися спортом систематично Олександр почав з другого класу, коли відвідував секцію вільної боротьби в 1978 році. Батько маленького Сашка (сам спортсмен і борець) привів його за ручку в БК міста Рибниці в секцію до тренера Анатолія Ланецького. Тоді це була одна з найпопулярніших секцій у місті, а наставниками в ній були Анатолій Миколайович Ланецький (майстер спорту СРСР, чемпіон СРСР серед сільських спортсменів, чемпіон МРСР, чемпіон Збройних сил СРСР. Працюючи тренером, підготував 15 майстрів спорту) і В’ячеслав Петрович Андронакі (майстер спорту СРСР).
Тренування були щоденними, крім суботи та неділі. Через рік після літніх канікул Саша почав тренуватися у В’ячеслава Петровича, який йому дуже сподобався. Хлопець відповідально ставився до занять боротьбою, серйозно готувався до змагань і в результаті став відмінним борцем. Не буде перебільшенням сказати, що всі, хто займався в той час вільною боротьбою в Молдавії, знали, хто такий Олександр Тищенко. Він був дуже технічним і грамотним «вольником», і мало хто міг виступати з ним на рівних у борецьких поєдинках.
По закінченні восьмирічки (Рибницької СШ № 6 у 1985 році) Олександр вступив у Кишинівський електромеханічний технікум. Потім проходив строкову службу у військах ППО під Костромою. Тищенко зізнається, що ні під час навчання, ні в армії займатися боротьбою не було можливості.
Після служби в армії, в 1991-му, влаштувався на роботу, а незабаром одружився. Спершу працював у ЖЕКу, потім – на цементному заводі, де багато уваги приділялося спорту, проводилися спортивні заходи, в яких Олександр, як досвідчений спортсмен, завжди брав активну участь.
Не забував молодий чоловік і про рідну залу вільної боротьби в БК. Він часто приходив туди потренуватися, поспілкуватися з друзями, з тренером В’ячеславом Петровичем. У той час державі було не до спорту. Поступово, за час «лихих 90-х», спортивний зал вільної боротьби міського БК був практично виведений з ладу. Ніхто у спорт нічого не вкладав. Дах протікав, від борецьких килимів мало що залишилося.
«Приблизно у 2004 році туди прийшли Анатолій Барбул та Олександр Бучацький і почали потроху реанімувати зал. Другий дальній мат був ще більш-менш, а покришку першого килима ми ледве відшкребли від підлоги (дощ протікав крізь стелю, і вона приклеїлася до підлоги). Рибницький підприємець Сергій Беженар допоміг з тренажерами й купив мати для одного килима, для другого їх придбав голова Федерації вільної боротьби м. Рибниці Віктор Іванес. Виписали з ММЗ піддони, постелили на них килими. У 2005-му спільно з Артуром Манаєнковим установили бойлер, щоб спортсменам можна було приймати душ. З 2006-го тренерський склад і люди, які відвідували зал для підтримки свого здоров’я, почали збирати гроші на покришки для килимів. Одна покришка коштує близько 1 300 доларів, тому першу вдалося купити тільки у 2015 році», – поділився спогадами Олександр.
Як кажуть, колишніх спортсменів не буває, от і Олександр Григорович паралельно з основною роботою та навчанням у Придністровському державному університеті ще й тренував хлопців у секції вільної боротьби. У 2018-му, приблизно через рік після його призначення на посаду директора філії МДУП «Тирастеплоенерго», він покинув тренерську роботу.
«Покинув, бо не встигав. Робота з дітьми –це не просто так, не просто дав м’ячик –грайте. Треба, щоб діти чогось навчилися. Тренування потрібно підготувати, грамотно провести. Особливої уваги потребують молодші та новачки. Діти тепер ростуть «кімнатними», більшість із них крім комп’ютера і гаджетів більше нічого й не бачила. А тут все-таки спорт, тут і фізичні зусилля, і навички потрібні, й кістки міцні. Треба за кожним доглянути – той не так схопив, той не так кинув, не так приземлився… це велика відповідальність. А тут на роботі то зрив, то ще що-небудь. Сам уже розумієш, що поєднувати тренерську роботу з основною неможливо», – пояснив своє рішення О. Тищенко.
Тренерська зарплата була дуже мала, може, тому придністровський спорт втратив багатьох чудових тренерів. Та й самій секції вільної боротьби вдалося вижити лише завдяки колосальним зусиллям тренерського складу, допомозі колишніх вихованців секції та батьків, діти яких тренуються. Люди, близькі до теми спорту, знають, що на сьогодні вільна боротьба в Рибниці тримається на альтруїстах – Анатолії та Вадимі Барбулах (батькові й синові).
Сподіваємося, що найближчим часом Уряд вирішить проблеми гідної оплати тренерської роботи. Адже всі ми знаємо, що великі вкладення в спорт у нашій країні почалися тільки з приходом Вадима Красносельського. Оскільки довгі роки для цього виду спорту нічого не робилося, то і накопичені питання розв’язати за один день, звичайно, неможливо.
Важко переоцінити обсяг роботи, спрямований на відновлення спортивної інфраструктури, проведений за останні кілька років у республіці. В одній тільки Рибниці реконструйовані міський стадіон, спорткомплекс «Ювілейний», гребна база, у стадії завершення чаша плавального басейну. Кожен мікрорайон міста тепер має свій спортмайданчик із тренажерами.
Що стосується залу вільної боротьби, то і тут справи зрушилися з мертвої точки. У 2019-му, завдяки програмі капітальних вкладень, відремонтували дах над залом, у цьому році поміняли вікна.
Олександр Григорович розповів, що тепер, після встановлення вікон, він ходить допомагати в наведенні порядку в залі. Хлопці, які тренуються тут, спільно з тренерами самостійно готують його до роботи. Допомагали й допомагають здебільшого колишні спортсмени, такі як сам Тищенко. Сергій Васильков, наприклад, своїм коштом установив вікна в тренерській, у роздягальні й туалеті, Сергій Мельниченко – двері.
Герой нашої розповіді завжди намагався прищеплювати любов до спорту своїм дітям, так само, як це робив його батько, а також тренер В’ячеслав Петрович, який і нині у свої сімдесят із гаком сповнений енергії, працює вчителем фізкультури в Рибницькій школі-інтернаті та продовжує своє наставництво.
«У будь-якому випадку упор необхідно робити на маленьких дітей. Отже слід фінансово стимулювати тренерів. Ще трохи й це покоління піде, а потім – де їх узяти? Людина повинна саме з дитинства починати займатися спортом. Тому також необхідно переглянути ставлення до такого шкільного предмета як фізкультура. Нині в багатьох дітей слабке здоров’я, вони звільнені від занять, а саме таким дітям у першу чергу потрібні заняття спортом. Також необхідно підіймати престиж учителів. На сьогодні, якщо діти не хочуть займатися, то вчитель фізкультури майже нічого не може з цим зробити. У мене дочка – вчитель фізкультури, я бачу, як це зараз відбувається. Знову повторюся, саме з дитинства потрібно встигнути прищепити любов до спорту. Коли діти другого, третього класу приходять на заняття – їм подобається. Потім дивишся, вони втягнулися. І далі в житті просто не можуть без спорту. Я знаю про це по собі, по своїх дітях. Старша займалася волейболом, сина і молодшу дочку я привів за собою на боротьбу. Молодша ходила у спортзал рік-півтора, якраз у перехідний вік. Їй це дуже допомогло відчути впевненість у собі, знайти в собі сили.
Тож займайтеся самі та залучайте до спорту своїх дітей. Адже дуже багато в житті людини залежить від прикладу, який подають батьки», – порадив Олександр Тищенко
Сергій МИНАЄВ.
Фото з вiдкритих джерел.