До цілителів людської душі належить Дмитро Романович Шупта –
відомий одеський поет, журналіст, лауреат Міжнародної премії Григорія Сковороди; людина надзвичайно делікатна, витончена… Такі, як він, зцілюють нас уже навіть своїм спілкуванням.
Слово має велику вагу
На жаль, не кожна людина розуміє справжню цінність рідного слова у світі матеріальному і в духовному. Дмитро Шупта – людина-словочар, бо своїми поезіями намагається дати нам ковток свіжого повітря для душі. Відомо ж, що без кисню гине наш організм, а без чистої, незамуленої поезії гине наша душа.
Відома афористична формула великого Йоганна Вольфганга Гете: «Хто хоче зрозуміти поета, мусить піти в його край». Шлях поетової країни пролягає через його батьківщину і через генетичний аналіз його творів. Своїм корінням вони вростають в душу поета. Кожна людина, яка живе або колись жила на цій землі, залишає свій слід. Бути поетом –
це велика відповідальність, і її досить тонко відчуває Дмитро Романович.
Джерела й освіта
Народився поет 20 січня 1938 року на Полтавщині, в селі Курінька, що на березі річки Удай. У 1956 році він закінчив Мокіївську середню школу, до якої кожного дня долав п’ятикілометрову відстань. Його мрією було продовжити навчання, бо ще з дитинства любив красу українського слова. Майбутній поет потрапив до Севастополя в робітничу школу: закінчив Технічне училище № 3 ім. адмірала Макарова і працював котельником на заводі № 497.
Через декілька років він закінчив Сімферопольське медучилище з дипломом фельдшера і зубного лікаря, а 1962 року вступив до Кримського медінституту. Працюючи фельдшером швидкої допомоги всі роки навчання, він з відзнакою закінчив лікувальний факультет.
Літературна творчість
З юних літ Дмитро захоплювався нею, писав сатирично-гумористичні твори, супроводжуючи їх власними ілюстраціями. Проте переважила лірика. Перші вірші публікувалися в кримській пресі. Навчаючись на старших курсах медінституту, Дмитро Романович протягом п’яти років очолював Кримське обласне літературне об’єднання «Гроно» і видав дві збірки поезій: «Провісники цвітіння» (в київському видавництві «Молодь») та «Полум’я поезій» (видавництво «Крим»). Після виходу у світ п’ятої збірки поезій 1986 року його прийняли до Спілки письменників України.
Протягом багаторічної літературної діяльності майстер поетичного слова видав близько 50 видань, які містять не тільки ліричні поезії для дорослого читача, а й вірші для дітей, сатиричні та гумористичні твори. Наприклад, збірка «Птахи попелу» (1998 р.), позначена неординарним поглядом на життя, увагою до художньої форми. У збірці «Жінка і ніч» (1998 р.) відчувається мотив шляхетного почуття до жінки-берегині. «Межінь» (2000 р.) – зразок філософської лірики з глибинним художнім мисленням. «Сонях сонетів» (2001 р.) у своїй класичній формі наповнений інтимними переживаннями. Художнє оформлення більшості видань належить самому автору.
Лірика проситься на музику
Цілком органічно вона прикрасила палітру вокальних творів багатьох композиторів. З кінця 80-х років поет активно співпрацював з Володимиром Стеценком, Петром Лойтрою та Миколою Колодочкою. Результатом творчої співдружності стали вокальні цикли «Єрусалим квітів» та «Осягнення», а також вокальні збірки творів для дітей «Пташеня на промені» та «Лебеді Зеленої неділі» – для дорослих. Пісні на вірші Д. Шупти виконують студійці хору імені Г. Вірьовки й відо-
мі артисти. Пісня «Квіти любові», присвячена поетові-пісняру Д. Луценку, перемогла на всеукраїнському радіоконкурсі та стала лауреатом «Пісні-2000».
На сьогодні творчий доробок Дмитра Шупти досить розмаїтий і різножанровий: збірки поем, стансів, рубаят, сонетів, хайку та хокку.
Майстер морських пейзажів
Д. Шупта посів перше місце в поетичній мариністиці України, за що його нагороджено медаллю «Морська слава України» III ступеня (2007). Слід окремо сказати про поему «Семен Коваленко» (2011), перекладену російською та англійкою мовами. У ній йдеться про подвиг командира підводного човна Семена Коваленка.
Друкувався поет у Росії, Грузії, Придністров’ї тощо. Дмитро Романович багато уваги приділяє перекладацькій справі, подаючи українською мовою твори класиків та сучасних поетів різних народів, а його твори перекладені іноземними мовами: грузинською, російською, румунською, англійською… Автор користується псевдонімами Д. Щепій, Джавел Аптуша.
Дмитро Шупта і Придністров’я
З 2000 по 2008 рік Дмитро Романович працював старшим викладачем кафедри української філології та кафедри журналістики ПДУ ім. Т. Г. Шевченка. Свої враження від спілкування з при-
дністровцями, відвідування пам’ятних історичних місць та музеїв ПМР, зокрема пов’язаних із подіями придністровської війни 1992 року, Дмитро Шупта відобразив у поетичній збірці «Чорнобривці Придністров’я», яка вийшла друком у Тирасполі 2004 року:
Час хуткий зупиняє свій біг
І кладе в слушну мить безгромов’я
Чорнобривці Тарасу до ніг
У рахманній землі Придністров’я…
… Хто б цю мить зупинив
і дні стер,
Все ввергаючи в морок безмов’я?
Доки плине бурхливий Дністер,
Доти квітнутиме Придністров’я.
Поет розкриває свою чуттєву й чутливу душу, розповідає про особливе й особистісне. Тонка поезія, вміщена в цій збірці, живописно подає неповторний колорит Придністров’я. На любителя української поезії очікують численні несподіванки, закодовані у віршах, стансах, сонетах, баладах. Книга присвячена саме автохтонному Придністров’ю. У ній багато уваги приділено як історичним аспектам, так і проблематиці нашого неспокійного сьогодення. Цю книгу можна назвати першою ластівкою українського відродження краю. Особливість її в тому, що цікаве, захопливе автор шукає і знаходить не у вигадках, а в щирих переживаннях ліричного героя, який є людиною нашого сьогодення, українцем кінця ХХ –початку ХХІ століття.
Хай водами у річці-самотеці
Спливає днів розбурханий огром.
Укріплення Бендерської фортеці
Постали цитаделлю
над Дністром.
Всіх коло нас окреслює магічне –
Людина ти, комаха, а чи птах.
Є в світі плинно-тимчасове
й вічне,
Миттєве і нетлінне у віках.
В потоках переселень і міграцій
Зник блиск мечів
і царствених корон.
Не піддається нищенню руйнацій
У часі споконвічний автохтон.
На високому регістрі звучить у цій збірці також і козацька тема. Саме прізвище автора – Шупта –перекладається з санскриту як доблесний воїн, лицар, тобто – козак. Тому це накладає на поета особливу відповідальність за його козацький рід, за всіх вихідців із козацького стану, хто протягом багатьох віків прославляв нашу благодатну землю:
Кров’ю й дощами умитими
Бачиш крізь прах і льоди:
Давніх часів оксамитами
Вкрились козацькі сліди.
У віршах поета відтворена духовна біографія і Придністров’я, й України взагалі. Вражає витончений естетичний смак і довершеність вірша. Поет не тяжіє до складної форми висловлення. Його фразі притаманна легкість. Зовнішня простота його поезії врешті-решт виявляється як справжня мудрість, поетичне передчуття істини, тієї прозорої гармонії людського життя, яка дарує нам відчуття щастя.
В бік моря лежать Кучургани,
В бік степу – твердиня Бендер.
Довкіл – незчисленні кургани
Чатують Дніпро і Дністер.
Твори Дмитра Шупти включені до шкільної програми. Переважний жанр його доробку – патріо-
тична лірика. Митець порушує питання географічного розташування Придністров’я в сучасному та минулому, про трагічні події 1992-го, розповідає про війну, після якої залишається меморіальна плита як спогад про безглузде кровопролиття, навчає поважати пам’ять про втрати під час воєнних подій на Дністрі 1992 року.
«Контури Придністров’я»
Тема: розповідається про географічне розташування Придністров’я в сучасному та минулому.
Ідея: автор закликає читача знати географічне розташування Придністров’я та прищеплює любов до рідної землі.
Жанр: патріотична лірика.
«Німа відповідь»
Тема: автор порушує питання про трагічні події 1992 року.
Ідея: через риторичні запитання поет транслює одну відповідь –
усе це наслідки страшної війни.
Жанр: патріотична лірика.
«Багаття війни»
Тема: розповідається про війну, після якої залишається меморіальна плита як спогад про кровопролиття.
Ідея: навчає живих берегти в пам’яті та поважати імена жертв, які в огонь ішли не для забави, а для захисту держави.
Жанр: патріотична лірика.
«Наша пам’ять»
Тема: у вірші розповідається про сліди останніх боїв. Це не просто сліди – це наша пам’ять, що в душі нам сіє біль.
Ідея: навчає поважати пам’ять про воєнні події на Дністрі гарячого літа 1992 року.
Жанр: патріотична лірика.
«Світанок над Дністром»
Тема: розповідається про красу рідного краю, про природу над Дністром, про чудову мить –
світанок.
Ідея: письменник прищеплює читачеві любов до природи рідного краю.
Жанр: патріотична лірика.
Кожна нова книга Дмитра Шупти – це справжнє ліричне переживання нашої складної дійсності, як у минулому, так і в сьогоденні. Особливу увагу привертає мова його поезій. Як правило, йому закидають вживання «незрозумілих» слів. Поринаючи в поетичний світ автора, розумієш, що непогано було б звернутися до словника, і поступово погоджуєшся, переконуєшся, що потрапляєш у сферу витонченого, різнобарвного українського слова, яке бринить тонкими емоційно-смисловими відтінками, прикрашає поетичну думку.
З 1986 року Дмитро Шупта –член Національної спілки письменників України, з 2002 р. – член Національної спілки журналістів України; лауреат Міжнародної літературної премії ім. Григорія Сковороди (1992), лауреат літературної премії ім. Леоніда Глібова (2019); заслужений працівник культури України (2007); відзначений дипломом «Майстер Золоті Руки» (1972); має низку грамот, дипломів, подяк.
Глибоке розуміння свого коріння, постійне відчуття сили, що йде від рідної землі, відчуття обов’язку перед народом – усе це є в його слові. Пракоріння письменника з давніх козацьких родів, тому і з’являються вірші про долю українського народу, в яких розуміння і власного місця і ролі поета в суспільстві
Юлія ЖОСАН, учитель української мови та літератури МОЗ «ТСШ № 14», канд. філологічних наук Оксана В’ЯЗОВСЬКА.
Фото: https://odnb.odessa.ua/