У всьому світі існує повір’я, що ніби той, хто забув звичаї своїх батьків, буде покараний людьми й Богом. Така людина мандруватиме, поневірятиметься світом, як блудний син, і ніде не знайде собі притулку та пристановища.
Традиції, як неписані закони, народжуються разом із народом і передаються з покоління в покоління. Ми, живучи на придністровській землі, також не повинні їх забувати.
Зимовий цикл свят припадає на поворотний період у природі – зимове сонцестояння та на початок нового року, коли в людини виникає природне бажання передбачити майбутнє і водночас вплинути на нього. Саме тому в обрядах зимових свят так багато колядувань, щедрувань, ворожінь. У народі говорять: «Зима прийшла і празників привела». І дійсно взимку майже щодня – свято, на яке очікують з нетерпінням дорослі та діти.
От ми 1 січня вже зустріли Новий рік, а напередодні Різдва за давньою традицією – 6 січня збиралися на Святий вечір. Відзначили 7 січня Різдво – день народження Ісуса Христа, 13 січня – Щедрий вечір (свято Маланки), 14 січня – Новий рік за старим стилем (свято святого Василя), 18 січня – Голодна кутя, 19 січня – Богоявлення (Водохреща або Йордан).
Тепер настав час, коли зі святами треба розпрощатись. Адже якщо свята у свій час зустріли, то тепер, по завершенні, їх треба належно й провести, аби вони повернулися до нас наступного року. Зимовий період поволі відходить, а на його місце урочисто заступає весняне сонце. І хоч морози ще вперто тримаються, але вони вже не мають такої сили, як напередодні Різдва.
Зимові свята проводжають розколядою – гучно, весело, багато. Кожен учасник розколяди прагне насолодитися безтурботним станом веселощів, аби пронести його крізь кілька тижнів Великого посту – часу роздумів та заглиблення у власну душу. Після свят Водохреща та Івана Хрестителя закінчується вулична коляда, щедрівки, вертепи. Недарма в народі кажуть: «Прийшов Предтеча і забрав свята на плечі».
Розколяда важлива тим, що її святкують громадою, в колі друзів і родини. На свято приходять із добрим настроєм і позитивними думками.
Це – почуття єдності, любові до праці, своєрідний атракціон умінь і навичок. Адже кожна господиня чи дівчина готує до цього свята свої страви й одягається у найкращі шати. Отже, є нагода не тільки посвяткувати, а й позалицятися.
Важливим у святкуванні розколяди є й те, що вона дає змогу учасникам перебувати тут і тепер, не поспішати й не турбуватися про майбутнє, не планувати собі нічого великого і нездійсненного, не згадувати минуле. Погодьтеся, що не кожен із нас уміє тішитися й задовольнятися тим, що має – молоді завжди поспішають, а старші часто живуть згадками про минуле.
Люди збираються, аби «набутися» одне з одним – поспілкуватися, погомоніти, пожартувати, зустріти тих, кого давно не бачили за буденними турботами. Розколяда насамперед дарує людям духовне і душевне просвітлення, а з таким настроєм значно легше йти у роздуми та Великий піст.
Урочистість колядок, відгомін зимових свят додає розколяді святковості та піднесення. Без виступу хорів та музичних колективів розколяда не мала б такого духовного наповнення, а стала б просто забавою.
Розколяда є підсумком циклу новорічних і різдвяних свят. Починається новий цикл, нові сподівання на краще в цьому житті. А той, хто береться за роботу з чистими думками, завжди досягає успіхів!
Христина ЖУРАВЕЛЬ.
Фото: https://stud.udpu.edu.ua/