Звання «Заслужений працівник ПМР», орден «Трудова слава», медалі,
нагрудний знак «За заслуги перед суспільством» III ступеня, грамота та лист подяки Президента ПМР. Віктор Георгійович Нікіта – людина з багатим життєвим досвідом і насиченою біографією. Віднині в його арсеналі ще одне досягнення –орден Пошани.
Історію його життя знає багато хто в Придністров’ї, адже Нікіта – особистість відома в нашій республіці. З нагоди 75-річчя від дня народження голова Республіканської громадської організації «Товариство сліпих» удостоєний ордена Пошани.
Безтурботне дитинство для 13-річного Віті закінчилося одного з осінніх днів 1960-го. Любов до радіоконструювання зіграла з хлопчиком злий жарт. Справа в тому, що Віктор знайшов у полі детонатор, приніс знахідку додому, а потім вирішив його розібрати… Таким чином, один вибух розділив життя підлітка на «до» та «після». Віктор Нікіта назавжди втратив зір і кисть однієї руки.
Віктор Георгійович – уродженець Болграда. Це українське місто, там він закінчив школу, точніше 9 класів. Продовжив навчання вже в Харківській спеціалізованій школі для дітей із вадами зору. Звідти у вересні 1965 року Віктор за розподілом потрапив до Бендер, на навчально-виробниче підприємство «Маяк». Планував попрацювати в установі тимчасово, але доля вирішила інакше, й українець залишився в «місті троянд» назавжди. Він пройшов шлях від простого штампувальника до керівника підприємства – історія гідна сюжету бестселера. За роки керівництва Віктору Георгійовичу вдалося подарувати підприємству друге життя. «Є невеликі результати, підприємство ось уже 4 роки практично не має жодного рубля боргу ні перед людьми, ні перед державою, ні перед ким. Ми – нульове підприємство, якому треба допомогти: забезпечити роботою інвалідів із зору, тобто знайти такі профілі, які мали б попит тут, на нашій території, на нашому ринку», – підкреслив Віктор Нікіта.
Окрім виробничої, він приділяє увагу й громадській діяльності. З 1999 року – беззмінний голова Бендерської організації та член центрального правління Республіканської громадської організації (РГО) «Товариство сліпих Придністров’я», з 2010-го – став головою товариства. «Дістаю задоволення від роботи, якщо мені вдається зробити доб-
ру справу, вирішити чиюсь проблему. Рідко буває, що я вихідний і залишаюся вдома два дні, бо за ці два дні більше втомлююся, ніж за 5-6 днів на роботі», –зізнається наш герой.
Багата біографія бендерського українця у спортивній діяльності. Віктор Нікіта став першим «Майстром спорту СРСР» серед людей з обмеженими можливостями в Радянській Молдавії. Він неодноразово ставав чемпіоном МРСР та призером чемпіонатів СРСР із шашок. А привів Віктора у спорт Микола Леонтійович Грінгруз – це перший тренер, який у Молдавії почав навчати й тренувати шашистів з вадами зору. Віктор Нікіта за свою спортивну діяльність досяг великого успіху – він став переможцем змагань різного рівня та призером світових чемпіонатів. Своє захоплення Віктор Георгійович прищеплює молоді в рамках громадської організації. Юні спортсмени теж досягають міжнародних висот. Наприклад, 2016 року команда, більшість в якій становили бендерчани, виграла чемпіонат світу з шашок серед спортсменів з обмеженими можливостями здоров’я, що відбувався в Болгарії. Крім того, в минулі роки існувала команда з торболу – це також для людей з вадами зору. Придністровці брали участь у різних чемпіонатах в Німеччині, Голландії, Польщі. «Наша організація залучалася і продовжує брати участь у всіх заходах, які проводяться в місті, в республіці та в Молдові. Ми продовжуємо підтримувати наші зв’язки – культурні та спортивні. Це вихід на зарубіжні майданчики – чемпіонати Європи та світу», – зазначив Віктор Нікіта.
Багатогранна особистість із великої літери. У Бендерах пишаються своїм видатним мешканцем міста. Віктор Нікіта завжди намагається бути потрібним і корисним людям. Це його життєве кредо – бути поруч із тими, хто потребує підтримки. Хто як не Віктор Георгійович знає, наскільки важливе товариське плече. Громадський діяч також вважає, що вирішити проблеми можна тільки спільними зусиллями та за підтримки держави. «І наш Президент, і Верховна Рада, і весь апарат Уряду до наших питань на всіх рівнях ставляться з увагою, і в міру можливості надають допомогу та вирішують їх», – констатував Віктор Нікіта.
Так, громадські працівники регулярно виходять з різними ініціативами на рівень Уряду та Президента республіки. Одним із головних питань є створення доступного середовища – ремонт тротуарів, вибоїн, за які чіпляється тростина, установка озвучених світлофорів. «Велика робота проводиться в цьому плані. У Тирасполі та Бендерах з’явилися тролейбуси з голосовим озвученням –це наша ініціатива. Люди, що не мають зору, – це звичайні люди, їм просто потрібно трохи допомогти, щоб у тому ж тролейбусі було озвучення, тротуари були рівні, щоб людина з вадами зору не контролювала доріжку, а слухала навколишнє середовище – машини, людей тощо», – зазначив громадський діяч.
Щасливий Віктор Георгійович і в особистому житті, зі своєю дружиною Валентиною він познайомився на рідному підприємстві. Разом пліч-о-пліч вони прожили вже понад 50 років. Особлива пара має двох дітей і трьох онуків.
«Знаю, що Ви людина скромна, самі його не надягнете» – з такими словами глава держадміністрації м. Бендер Роман Іванченко вручив орден Пошани Віктору Нікіті на честь 75-річчя.
Усі знають громадського діяча як людину добру, активну, проте надзвичайно скромну. Через це Віктора Георгійовича ще більше люблять та поважають. «Ви людина, яка показує, що таке стійкість духу, що таке дисципліна, вміння ставити собі завдання та добиватися його виконання щоденною працею. Ваш життєвий шлях заслуговує на щиру повагу. Вам притаманні навички активної та підприємливої людини, завжди налаштованої на позитивний результат», – зазначив глава держадміністрації Бендер.
Попереду у Віктора Нікіти багато планів, зупинятися на досягнутому громадський діяч і просто хороша людина не має наміру. Віктор Георгійович не поступається своїм життєвим кредо: дбати про тих, хто поруч
Ярина ДОБРОВОЛЬСЬКА.
Фото: офіційний сайт держадміністрації м. Бендери.