Весна 1992 року назавжди залишиться в історичній пам’яті придністровців. Саме тоді розпочалася широкомасштабна агресія Республіки Молдова проти Придністров’я.
Ескалація конфлікту відбувалася протягом двох років – з 1990 й аж до березня 1992 року. Намагаючись установити контроль над Дубоссарами та розділити Придністров’я на дві частини, загони молдовської поліції особливого призначення (ОПОН) за підтримки волонтерів із навколишніх сіл тричі чинили напади на місто з метою захопити ключові об’єкти та адміністративні будівлі. У всіх випадках їм протистояли придністровські гвардійці, козаки та ополченці.
З нагоди чергової річниці початку збройної агресії проти ПМР, 3 березня на столичному Меморіалі Слави відбулися мітинг та церемонія покладання квітів. На заході були присутні: заступник голови Верховної Ради Галина Антюфєєва, перший Президент ПМР Ігор Смирнов, глава держадміністрації міст Тирасполя та Дністровська Олег Довгопол, міністр оборони генерал-майор Олег Обручков, захисники ПМР.
Учасники заходу згадували трагічні дні початку березня 1992 року, коли добре озброєний загін поліцейського спецназу Молдови за підтримки численних волонтерів з правого берега блокував у районі села Кочієри полк зв’язку 14-ї Російської армії. Саме тоді на допомогу обложеним прийшов 1-й мотострілковий батальйон Республіканської гвардії ПМР, утворений у жовтні 1991 року в Тирасполі. За порятунок людей, серед яких було багато жінок-громадянських службовців, дружин та дітей російських військовослужбовців, своїм життям заплатили командир батальйону Василь Воронков, а також гвардійці Леонід Толстенко, Сергій Шинков та Сергій Титовський. Вони поховані на священному місці для кожного придністровця – столичному Меморіалі Слави.
Ігор Смирнов у своєму виступі зазначив, що придністровці завжди пам’ятатимуть захисників, які заступили собою мирний народ від збройної агресії Молдови. «Тільки ми самі збережемо і пам’ять, і рідну мову, а найголовніше, пам’ять про своїх бойових товаришів. Я хочу наголосити на радянському інтернаціоналізмі: серед тих, хто загинув під час цієї війни, були росіяни, українці, молдавани, білоруси, болгари, греки, євреї, німці – всі, хто жив на нашій землі».
Голова республіканської громадської організації «Союз ветеранів республіканської гвардії» Віктор Катареу, згадуючи ті трагічні події, зауважив, що гвардійці своєчасно прийшли на допомогу своїм співвітчизникам. «Ми звільняли громадське населення в Кочієрах, при цьому втратили своїх бойових товаришів – четверо бійців республіканської гвардії склали тоді свої голови. Ми вдячні за своєчасну допомогу бійцям Тираспольського та Рибницького батальйонів Республіканської гвардії, які прийшли нам на допомогу», – сказав ветеран-гвардієць.
Хвилиною мовчання учасники мітингу вшанували пам’ять загиблих захисників, своїх бойових товаришів.
Живі весняні квіти поклали до пам’ятників і могил захисників, які в різний час віддали життя за свободу та незалежність мирних громадян
Сергій ЛЕВЧЕНКО.