Щороку цього дня в усіх містах і районах нашої республіки до меморіалів, обелісків і пам’ятних знаків лягають живі квіти – шана і данина пам’яті тим, хто відстояв незалежність держави.
У символічному строю захисників ПМР почесне місце належить представникам народного ополчення.
Саме 17 березня 1992 року, Указом Президента ПМР Ігоря Смирнова було ухвалене «Тимчасове положення про народне ополчення». В Указі зазначалося: «В результаті агресивних бойових дій з боку Молдови, що відбулися в останні кілька днів, а також пред’явленого нею сорокавосьмигодинного ультиматуму про роззброєння гвардії ПМР, повсюдно на території республіки розпочато формування Народного ополчення (НО) з захисту суверенітету і цілісності Придністров’я».
До лав НО міг вступити кожен придністровець у віці від 16 до 60 років. Створювалося воно на добровільній основі. У короткий термін штабом ополчення було сформовано 6 батальйонів у Тирасполі, 4 – в Бендерах, 2 – в Рибниці, по одному батальйону в Дубоссарах, Кам’янці та Парканах. Уже через тиждень у війську налічувалося понад 20 тисяч осіб. З часом воно стало найбільш масовим військовим формуванням захисників Придністров’я в період агресії Молдови.
До складу НО увійшли офіцери запасу Радянської Армії, воїни-інтернаціоналісти, робітники великих підприємств, селяни та службовці. У його лавах було і чимало жінок. У статус ополченців були зведені також робітничі загони сприяння міліції. Велику організаторську і практичну роботу з мобілізації населення на захист республіки проводили громадські організації: Ради трудових колективів, Робітничі комітети підприємств міст і районів, Жіночий страйковий комітет, Чорноморське козацьке військо.
Безпосереднє керівництво у формуванні війська здійснювали голови міських і районних Рад народних депутатів. Особисту участь у цьому взяли керівники таких великих підприємств, як Тираспольський завод ливарних машин імені С. М. Кірова, «Електромаш», Бендерський машинобудівний завод, бендерські підприємства «Молдавкабель» і «Прилад», Молдавська ДРЕС, Молдавський металургійний завод тощо.
Ополченці тримали оборону в Дубоссарах, звільняли Бендери, билися на Кошницькому, Кочієрському та інших напрямках, що стали стратегічно важливими для оборони держави навесні та влітку 1992 року. Залучення ополченців у захист республіки перетворив боротьбу Придністров’я з націоналістами Молдови в народну війну проти геноциду і повного знищення придністровського населення. У боях із молдовськими агресорами загинули 237 бійців, 310 – були поранені, 12 – пропали безвісти. Понад сто людей померли від наслідків важких поранень, контузій та каліцтва. Республіка високо оцінила героїзм захисників. За мужність і стійкість у боротьбі з молдовськими націоналістами понад 13 тисяч ополченців нагороджені медалями «Захиснику Придністров’я» та нагрудними знаками «За оборону Придністров’я», 86 – орденом «За особисту мужність», 20 з них – посмертно. Народне ополчення держави відзначене вищою нагородою ПМР – Орденом Республіки.
Указом Президента ПМР Вадима Красносельського у 2019 році в Придністров’ї встановлена нова пам’ятна дата – День народного ополчення ПМР. Вона заснована за заслуги, мужність і героїзм воїнів-ополченців, виявлені під час захисту незалежності та суверенітету республіки, прав і свобод громадян Придністров’я. Всі ми пам’ятаємо, чим вони жертвували заради нашої свободи.
Цього року 17 березня Народне ополчення ПМР відзначило свій ювілей. З нагоди 30-річчя до ополченців звернувся Глава нашої держави. Він підкреслив, що основу руху становили робітничі загони підприємств. Крім того, лави цієї військової одиниці в 1992 році поповнили небайдужі громадяни, які добровільно стали на захист незалежного Придністров’я.
«Формування ополчення було воістину стратегічним рішенням, – зазначив Вадим Красносельський. – Придністровське суспільство консолідувалося, громадяни розуміли всю глибину виниклої кризи, що торкнулася повноцінної реалізації невіддільних прав людини, серед яких – право жити на своїй землі, право розмовляти рідною мовою. Об’єднавшись, придністровський народ відстояв свою свободу і незалежність.
Представники цього воїнства завжди були й залишаються найбільш активною частиною придністровського суспільства. Працюючи на виробництві, в органах державного управління чи в інших галузях, вони беруть участь у виробленні найважливіших рішень, регулюванні економічної та соціальної політики, вихованні молодого покоління».
З припиненням бойових дій і введенням миротворчих сил Росії в серпні 1992 року батальйони Народного ополчення були розформовані. Розпочався новий етап у розвитку цього руху – вже у складі Збройних сил ПМР. На сьогодні Народне ополчення є основним резервом Збройних сил ПМР
Олександр ПЕТРЕНКО.