Відкритість, чуйність, уміння розібратися в ситуації, здатність осягати нове та усвідомлювати правду життя, постійне прагнення до творчості, а також бажання подорожувати й захоплюватися природою рідного краю – це все про нього, директора МОЗ «Рибницька російська середня школа № 11» Iона Володимировича Василовського.
Під час особистої зустрічі з ним розумієш, що захоплені й виключно позитивні відгуки людей, які працюють з ним пліч-о-пліч, дійсно мають під собою непорушну основу. Його життєвий шлях здається простим і знайомим, але під час глибшого розгляду розумієш, наскільки все в нашому житті взаємозалежне і виникає з нашого світогляду й виховання. Іон Володимирович має сім’ю, трьох дітей, про яких він не перестає піклуватися.
У рідному селі Красненьке 1995 року він закінчив 11 класів. З властивою йому відвертістю педагог, нинішній керівник навчального закладу, розповідає, що ставати викладачем і поєднувати своє життя з системою освіти взагалі не збирався: «У старших класах я готувався стати юристом. У ті роки ця спеціальність була популярною. Після випускного поїхав вступати до Тирасполя. Тоді в Придністровському державно-корпоративному університеті імені Т. Г. Шевченка (нинішній ПДУ) на юридичний факультет був дуже великий конкурс.
Чи то моєї підготовки не вистачило, чи просто не пощастило, а студентом я не став, на відміну від багатьох моїх однокласників, яким посміхнулась удача. Мені було прикро, адже в школі я був відмінником. Іще я дуже не хотів, щоб за мене переживала мама. Я мріяв, що вона пишатиметься мною й радітиме моїм успіхам. Мої батьки завжди вірили в мене, в мою вдачу і в те, що я завжди справлюся і зроблю все, як треба».
Щоб не втрачати рік, Іон пішов у ДТСААФ опановувати професію водія. Водночас він дізнався про відкриття в Рибницькій філії університету факультету іноземних мов. «І, хоча німецька мова, яку вивчав у школі, не була поміж моїх улюблених предметів, я все ж таки вирішив вступити на факультет іноземних мов. Труднощів, пробувати щось нове, я ніколи не боявся. На той час у мене, як, напевно, в будь-якої молодої людини, були свої амбіції. Мені уявлялося, що володіння мовою відкриє багато можливостей, аж до шансу роботи за кордоном.
Батьки допомогли й найняли репетитора. Багато в чому завдяки цим додатковим заняттям і закладеній батьком і мамою працьовитості мені вдалося скласти іспити», – розповів учитель.
На третьому курсі університету Іон втратив матір. Батькові, який сам не зміг оплачувати навчання сина, довелося виїхати в Москву на заробітки. Хлопець розумів, що не має права просто сидіти й чекати допомоги, й вирішив улаштуватися на роботу. Мабуть, так розпорядилася доля, яка вела його до майбутньої професії. У ті роки була нестача вчителів, і тому багато третьокурсників могли викладати у школах.
«Я влаштувався на роботу в гімназію. Навчав дітей німецької мови. Мені пішли назустріч і зробили зручний графік: 6-й і 7-й уроки, отже, після закінчення пар я встигав на роботу», – згадує Іон Володимирович.
Завдяки працьовитості, комунікабельності та відкритості молодого фахівця, справа в нього налагодилася. Він установив гарний контакт зі старшокласниками на рівні вчитель – учень, що зазвичай для молодих педагогів буває складно зробити. Іону вдалося заслужити також повагу у своїх старших колег-викладачів.
«З того часу і почалася моя кар’єра. По закінченні університету відслужив строкову службу. Вже тоді мріяв поїхати працювати за кордон, щоб якось вдаліше влаштуватися в житті. Мрії залишилися мріями, тому що після служби в армії я приступив до роботи в гімназії, яка вже стала мені рідною, – продовжує директор. – Повернувся і… залишився. Це реально затягує, бо школа – це циклічність. Чверть, чверть – рік. Чверть, чверть – рік, два, три… Так і минав час. На якомусь етапі звільнилося місце військового керівника. Мені це здалося цікавим, і, крім німецької мови, я почав викладати ПВП. Наявність армійського досвіду і трудового стажу забезпечили мені присвоєння офіцерського звання».
У 2010 році земляки запропонували кандидатуру Іона Василовського на вибори до міськради. Так він став депутатом по виборчому округу № 60. Того ж року він прийняв пропозицію увійти до керівництва Ради заступником голови міської, районної Ради народних депутатів.
Далі обставини складалися так, що Іон Володимирович замінив у 2013 році директора Рибницької російської гімназії № 1 Раїсу Ганзелюк, яка пішла на заслужену пенсію.
«Озираючись та аналізуючи пройдений життєвий шлях, дійшов висновку, що люди в мені бачили якісь хороші риси, якийсь позитивний потенціал. Напевно, щось правильне в мені заклали мої батьки, мої вчителі по життю», – згадує директор школи.
Так він керував гімназією до січня 2017 року, поки його не призначили на посаду заступника глави держадміністрації з соціальних питань. Та школа чекала його: через деякий час він повернувся в гімназію № 1 на посаду завуча, а потім очолив школу № 11, в якій працює донині.
Паралельно з повсякденною роботою, яка, судячи з займаних посад, забирала багато часу, він завжди знаходив місце для свого улюбленого хобі. Його творіння можна побачити в різних куточках школи, починаючи з різьблених дерев’яних скульптурок у кабінеті директора й закінчуючи рукотворними композиціями в кабінетах колег.
Давнім захопленням директора є туризм. Іон Володимирович керує діяльністю відповідного гуртка у школі й каже, що навіть зі своєю дружиною він познайомився «на ґрунті туризму».
Туристичний гурток в 11-й школі та заняття в ньому, завдяки директору й учителю фізкультури, який також давно захоплюється цією справою, поставлені на «широкі рейки». Є і серйозна база, і досвід. Учні регулярно завойовують призові місця на республіканських зборах. Гуртківці на чолі з керівниками часто здійснюють походи цікавими місцями, на які такий багатий наш край.
Зрозуміти, як ця людина любить подорожувати своїм рідним краєм, можна побачивши його відео на YouTube. Там він веде канал, який називається «Експедиція з Іваном Василовським».
Багато добрих слів говорять на його адресу всі, хто з ним знайомий, будь-то колеги по роботі, його учні чи просто знайомі. Заступник директора школи з навчально-виховної роботи Лариса Купна зазначає, що такі люди, як Іон Володимирович, зустрічаються досить рідко: «Мудрий, чесний, завжди розбереться в будь-якій ситуації, ніколи не буде «рубати зопалу». Він готовий вислухати кожного і зробити крок назустріч.
Відтоді, як він став директором, усі ми йдемо на роботу з задоволенням. Можу сказати, що правильні людські взаємини складаються в нього і з учнями.
Це надзвичайно різнобічна і творча людина, з широким колом інтересів, яка вміє зацікавити й підтримати»
Дмитро АКIНIН.
Фото автора.