Навчальний рік наближається до свого завершення. Настає час підбити підсумки всього вивченого з усіх предметів. Останній же урок української літератури – завжди особливий. Пропонуємо учителям і учням добірку матеріалів, з яких можна сконструювати цікаве заняття, щоб повторити й систематизувати знання з літератури, згадати про письменників і твори, що вивчалися в школі й викликали найбільше роздумів, а, можливо, й суперечок.
*Установіть відповідність між творами та їхніми авторами
| 1 «Давня казка». | А | Т. Шевченко |
| 2 «Сто тисяч». | Б | О. Довженко |
| 3 «Дорогою ціною». | В | М. Коцюбинський |
| 4 «Ніч перед боєм». | Г | І. Карпенко-Карий |
| Д | Леся Українка |
*Вікторина
- «Благородним розбійником», народним месником називають у народній пісні (Устима Кармалюка).
- Дівчина-легенда, пісні якої допомагали воїнам під час захисту рідної землі (Маруся Чурай).
- Дівчина – героїня думи, яка визволила з неволі 700 козаків, ризикуючи собою (Маруся Богуславка).
- Письменниця зі знаменитої письменницької родини, яка, сама постійно перебуваючи в скрутному становищі, допомагала та підтримувала інших (Леся Українка).
5. Назвіть двох Марусь, уславлених в українській літературі та фольклорі (Маруся Чурай, Маруся Богуславка).
- Письменниця, дочка письменниці (Леся Українка).
- Інтриги, махінації, обман, гроші, нечистий – усе це є у … (трагікомедії I. Карпенка-Карого «Сто тисяч»).
- Які кольори символізують долю людини у вірші А. Малишка «Пісня про рушник»? (червоний і чорний).
- Народний псевдонім Івана Франка (Каменяр).
- Народний псевдонім Тараса Шевченка (Кобзар).
* Упізнайте письменника за його портретом
На дошці висять п’ять портретів письменників. Вони закриті папером. На основі кількох підказок учні повинні вгадати, кого на них зображено та стисло прокоментувати власну думку.
- Портрет № 1. (Т. Шевченко).
Він був сином мужика – і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком – і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.
- Портрет № 2. (П. Куліш). Перший український літературний критик, перекладач Біблії, творів В. Шекспіра, Й. Гете;
автор підручників для школи, першого українського правопису, автор першого українськомовного історичного роману.
- Портрет № 3. (Г. Сковорода).
Філософ, просвітитель, поет. Дотримувався християнських морально-етичних ідеалів. Більшість його творів містить біблійну основу та вчення про самопізнання і «сродний труд».
4. Портрет № 4. (І. Котляревський). Він єдиний, хто описав останнє захоплення російськими військами Бендерської фортеці в 1806 році; у Бендерській фортеці йому встановлений пам’ятник.
5. Портрет № 5. (Марко Вовчок).
Українська письменниця, якій Т. Шевченко присвятив твір «Сон» («На панщині пшеницю жала…»); він називав її пророком і «своєю донею».
За наведеними уривками визначте художній твір і автора, якому він належить
- «Все йде, все минає – і краю немає, куди ж воно ділось? Відкіля взялось? І дурень, і мудрий нічого не знає. Живе… умирає… одно зацвіло, а друге зав’яло, навіки зав’яло…» (Т. Шевченко «Гайдамаки»).
- «Ви пан, а я сирота; ви багатий, а я бідна; простого роду; та й по всьому я вам не під пару» (I. Котляревський «Наталка Полтавка»).
- «…був парубок моторний. І хлопець хоть куди козак, удавсь на всеє зле проворний, завзятіший од всіх бурлак» (I. Котляревський «Енеїда»).
- «Хіба ти забув, що я твій батько, а ти мій син? Як можу я не пробачити тобі? Так, ти винен, але ти повернувся, покаявся. Ходім же мерщій до хати й забудьмо всі злигодні!» (Притча про блудного сина).
- «Життя іде і все без коректур. І час летить, не стишує галопу» (Л. Костенко).
- «Ти знаєш, що ти – людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя – єдина, мука твоя – єдина, очі твої – одні» (В. Симоненко).
Розгадування кросворду
Такий вид навчальної діяльності дає учням ще одну можливість у засвоюванні нових знань. Він розвиває грамотне мовлення й логічне мислення, спонукає учнів до креативної творчості. Це ще один новий підхід до того, як можна ознайомити учнів, наприклад, з автором того чи іншого літературного твору.
Ліна Костенко та її Маруся Чурай
За горизонталлю
- Мiсто, в якому народилася Маруся Чурай (Полтава).
- Назва пiснi на слова Лiни Костенко, яку виконує Джамала (Неандертальці).
- Iм’я батька Марусi (Гордій).
- Мiсто, в якому народилася Лiна Костенко (Ржищів).
- Один iз романiв у вiршах Лiни Костенко (Берестечко).
- Назва пiснi на слова Лiни Костенко (Горлиця).
- Ким була Маруся Чурай (піснярка).
- В яку пору року Маруся повертається до Полтави (весна).
За вертикаллю
- У якому роздiлi найповнiше розкривається душа Марусi (сповідь).
- Професiя, яку поетеса мрiяла здобути в дитинствi (льотчиця).
- Книга Лiни Костенко, яка була видана iталiйською мовою (Iнкрустація).
- До якого лiтературного перiоду належить Лiна Костенко (шістдесятники).
- Назва другої збiрки Лiни Костенко (Вітрила).
- Прiзвище Гриця (Бобренко).
- Жанр твору «Маруся Чурай» (роман).
- Яке мертве мiсто вiдвiдала Лiна Костенко з дослiдницькою експедицiєю (Чорнобиль).
- Який вчинок Гриця засуджується у творi (зрада).
- Iм’я коханого Марусi (Гриць).
Установіть відповідність між назвами художніх засобів та прикладами
| …Дрімали коти, собаки, свині й кози впереміш, наче одна родина. |
| До чого дійшли вже? За кого я її віддам? Де герої? Де лицарі уславлені подвигами? |
| Манна небесна, викинути фортель, й гадки не мати. |
| Дракон набрав у легені повітря і разом з полум’ям випустив на волю так довго тамоване ревіння. Аж з гори каміння посипалось, а дерева пригнуло до землі, а на полохані коні рвонули навсібіч, скидаючи лицарів на землю. |
| Сонце висіло над головою золотим яструбком і лило проміння, густе проміння западаючего в сон літа. |
| Ти сни колись бачив рожеві і білі… |
| Славний чоловік, ненаситна юрба, справжній пустельник |
| Гіпербола |
| Метафора |
| Епітети |
| Порівняння |
| Риторичні запитання |
| Фразеологізми |
| Інверсія |
Упізнайте твір за початком
- «Недалеко от Богуслава, коло Росi, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори. Яр в’ється гадюкою мiж крутими горами, мiж зеленими терасами; од яру на всi боки розбiглись, неначе гiлки дерева, глибокi рукави й поховались десь далеко в густих лiсах» (I. Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я»).
- «У мене нема жодного сумнiву в тому, що я народився, хоч i пiд час мого появлення на свiт бiлий i потiм – рокiв, мабуть, iз десять пiдряд – мати казали, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку» (О. Вишня «Моя автобіографія»).
- «Надворі весна вповні. Куди не глянь – скрізь розвернулося, розпустилося, зацвіло пишним цвітом. Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палючих слідів на землю: як на Великдень дівчина, красується вона в своїм розкішнім убранні… Поле –що безкрає море – скільки зглянеш – розіслало зелений килим, аж сміється в очах. Над ним синім шатром розіп’ялось небо – ні плямочки, ні хмарочки, чисте, прозоре – погляд так і тоне…» (П. Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»)
- «Я виходжу з-за клуба, в новенькому дешевому костюмі (три вагони цегли розвантажив з хлопцями-однокурсниками, то й купив) і з чемоданчиком у руці. І перше, що бачу – хату… А перед нею – молоденька сосна рівними рядочками на жовтому піску» (Г. Тютюнник «Три зозулі з поклоном»).
- «Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас» (I. Франко «Захар Беркут»).
Портрет літературної героїні
- «Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк» (Мелашка, I. Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я»).
- «Вона стоїть без хустки, сива, пишноволоса – колись її волосся сяяло проти сонця золотим, тепер не сяє. Видно, думаю собі, волосся умирає раніше, ніж людина» (Марфа Яркова, Г. Тютюнник «Три зозулі з поклоном»).
- «Вона була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем. Замолоду довго служила в дворі, у пана, куди її взяли дівкою. Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства. До неї прилипла якась облесливість в розмові й повага до панів» (Маруся Кайдашиха, I. Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я»).
- «Золото – не дiвка! Окрiм того, що красива, розумна, моторна i до всякого дiла дотепна, – яке в неї добре серце, як вона поважає матiр свою; шанує всiх старших вiд себе; яка трудяща, яка рукодiльниця; себе i матiр свою на свiтi держить» (Наталка, I. Котляревський «Наталка Полтавка»).
- «Низенька, чорнява, заквітчана польовими квітками, вона й трохи не схожа була на селянок, часто запечених сонцем, високих, іноді дуже неповоротких дівчат. Маленька, кругленька, швидка й жвава, одягнена в зелене убрання, між високим зеленим житом, – вона здавалася русалкою» (Галя Гудзь, П. Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»).
Цитати про письменників
Назвіть прізвище письменника, про якого йдеться в цитаті
- «Він перший став писати мовою, якою говорило населення цілого краю, але у якого не було писемності. Він зробив цю легку, виразну, сильну, багату мову мовою літературною, і українська мова, яку вважали лише місцевим наріччям, з його легкої руки залунала так голосно, що звуки її рознеслися по всій Росії» (Iван Котляревський).
- «Він був таким, яким вродила його мужицька хата в Нагуєвичах. Завзятим, роботящим, розумним, тверезодумаючим, ворогом брехні, а тому й гризьким, дотепним, саркастичним. пострахом «патріотів» з печі, нещирих, кар’єристів, фарисеїв. А понад усе був скромний» (Iван Франко).
- «Його фейлетони і гуморески робили тиражі газетам, у яких друкувались. Він скоро завоював село, його ім’я стало чи не найпопулярнішим після Т. Шевченка» (Остап Вишня).
- «Протягом усього життя послідовно уникає всього того, що могло б уярмити його дух і волю до свободи, і з повним правом заповів написати на могилі слова: «Світ ловив мене, та не спіймав» (Григорій Сковорода).
- «Митець почував себе щасливим, що народився на березі сивої Десни і ніколи не зійшов з її берегів. Зупиніться на мить у цьому шаленстві долання вічного часу – і ви побачите його, здивованого маленького хлопчика з широко розкритими зеленими очима, на березі вічної української ріки…» (Олександр Довженко)
Олена ДВОРСЬКА.