Нам пишуть
Недавно нам із чоловіком пощастило відпочивати в здравниці міста Кам’янки, славнозвісному санаторії «Дністер». Ми вперше попали туди й нашому здивуванню не було меж. До чого ж гарний краєвид! Духмяні кущі троянд і жимолості, кам’яні скульптури, вимощені різноманітною плиткою доріжки, спортивний майданчик, бювет з цілющою водою, просторий танцювальний майданчик, обсаджений дивовижними квітами. Все так і вабило нас. І чому ми раніше їздили по закордонних курортах?
На вході нас чемно зустріла санітарочка, ввічливо привітавшись, повела до адміністратора, допомогла оформити всі належні документи й супроводила прямо до кімнати.
З привітною усмішкою на обличчі зустріла нас лікар Ріта Андріївна Морой: вислухала наші прохання і призначила процедури для покращання нашого здоров’я. Щодня ми морочили їй голову, бо в чоловіка раптово піднявся тиск. Лікар терпеливо вислуховувала і з незмінною посмішкою робила нове призначення. Нас – пацієнтів – у неї було досить багато (в один день приїхало 50 чоловік) і для всіх у неї знаходилося добре слово підтримки.
У їдальні відпочивальників дружно зустрічала команда офіціантів та кухарів. Чого тільки не було в меню! Замовляй на свій смак, і наступного дня все буде перед тобою. У приміщенні працює кондиціонер, адміністратор цікавиться, які будуть побажання. Директор санаторію щодня уважно оглядав, чи все злагоджено працює.
Крім медичного лікування і профілактичних процедур, адміністрація на високому рівні забезпечує дозвілля гостей, старається збагатити їх духовний світ. Щодня організовують поїздки по заповітних місцях Кам’янщини, а їх тут чимало! Через день влаштовують концерти місцеві таланти, а щовечора – незабутні танці та посиденьки. Всім гостям припала до душі ведуча посиденьок Олена. Між собою ми називали її «придністровська Толкунова», бо її усмішка, дійсно, так нагадує посмішку Валентини Толкунової.
Коли в залі починала грати музика, ми сміялися і говорили між собою: «Подивіться на цих людей! До обіду – з паличкою, дехто навіть з милицями, а тільки-но заграла музика – хворих нема!»
Мій чоловік уперше побував у санаторії і сказав, що віднині щороку будемо туди їздити, бо там уміють лікувати не тільки ліками, а й ласкою, добрим словом і музикою.
Ми як постійні читачі газети «Гомін» не могли втримати в собі ці невимовні емоції, що виникли в нас. Тому вирішили звернутися в редакцію, щоб через газету адресувати найщиріші слова подяки співробітникам санаторію, а також розповісти придністровцям про ті справжні райські умови, що забезпечує наша місцева здравниця.
Подружжя Анастасія та Аркадій Спориш, селище Маяк
Григоріопольського району.