У Придністров’ї на сьогодні функціонує понад 1,5 тисячі селянсько-фермерських господарств (СФГ). Третина з них працює в Григоріопольському районі, зокрема в селі Красногірка впродовж багатьох років плідно господарює Олександр Саранча.
Аграрій стверджує, що однією з головних проблем у сільському господарстві багатьох країн вважається зростання кількості населення й одночасне зниження родючості ґрунту. Обробіток землі стає все дорожчим: хімічні добрива, пестициди, сільськогосподарські машини з кожним роком зростають у ціні. Тому світова спільнота має знайти систему, яка дасть можливість відповісти на ці виклики – одержати більший урожай із меншими витратами. Ключ до розв’язання всіх цих проблем – забезпечення здорового ґрунту, його родючого шару. Чим здоровіший ґрунт, тим більший шанс виростити високий урожай і виправити цю ситуацію.
Фермер та його СФГ дотримуються системи нульового обробітку ґрунту, також відомого як notill (англ. «не орати»). Підприємець підкреслив, що впродовж останніх років посуха за посухою не залишає надії на бажаний урожай. Клімат змінюється, це очевидно. Тож класична система землеробства не виправдовує очікувань. Безумовно, необхідно шукати нові, ефективніші підходи. На думку Олександра Саранчі, технологія прямого посіву найбільш перспективна в цьому плані.
Олександр Миколайович розповів, що різке підвищення цін на енергоносії в 1991–1995 роках спонукало сільгоспвиробників Бразилії, Аргентини та інших держав стрімко перейти на no-till і досягти при цьому значних позитивних результатів в аграрному секторі.
Уперше Олександр почув про no-till років 15 тому. Однак сівба за технологією нульового обробітку ґрунту потребує спеціальних сівалок, які на відміну від традиційних більш широкозахватні, що значно економить пальне. Ці сівалки потрібно було придбати (що досить дорого) чи зробити самотужки. Фермери з Красногірки обрали друге. Сформувати застосовну до no-till сівалку – завдання не з легких, вони працювали над цим не один рік. Товариш і колега Олександра Миколайовича – Олександр Мараренко, той самий умілець, який розуміється на тому, як робити сівалки своїми руками.
За словами Олександра Саранчі, класичний підхід до землеробства є не зовсім раціональним. «Ми позбавляємо майбутні покоління можливості далі працювати на землі. Людина і так надто часто втручається в природу та порушує її баланс. За такої системи землеробства ґрунт залишається прикритим захисним шаром, зберігає вологу, повільніше нагрівається. Посіяти теж потрібно вміти – це не так просто. Натомість перед майбутніми поколіннями не буде соромно, нашим онукам та правнукам теж треба чимось харчуватися!» – розсудливо пояснив він.
Аграрій вважає, що сьогодні можна перевернути свідомість сільськогосподарських працівників. Багато хто з тих, хто нині працює на землі, досі мислить радянськими мірками: «чим більше посієш, тим краще». Можна вибрати й іншу стратегію: менше посіяли, менше (не критично) зібрали, натомість і менше ресурсів (у контексті дорогого палива це актуально) витратили.
Олександр Миколайович зауважив, що хоча врожайність під час застосування цієї системи (notill) нерідко нижча, ніж при використанні сучасних методів традиційного землеробства, така обробка ґрунту потребує значно менших затрат праці та пального. Нульова обробка ґрунту – сучасна складна система землеробства, яка потребує спеціальної техніки та дотримання технологій і аж ніяк не зводиться до простої відмови від оранки.
Система нульового обробітку ґрунту заснована на відмові від оранки. На відміну від традиційного землеробства, стерню не спалюють і не закопують у землю, солому не забирають з полів.
Олександр Саранча розповів, що у давні часи, коли орали плугом, ґрунт був дуже родючим, вміст гумусу (органічні речовини у ґрунті) в ньому становив до 12 %. «Ми отримуємо високий урожай, проте руйнуємо гумус. За останні 50 – 60 років його вміст у ґрунті в нашій республіці зменшився десь на 3-4 %. Півстоліття тому ця цифра була близько 8 %», – зазначив фермер.
На сьогодні СФГ культивує вирощування зернових культур, соняшника, кукурудзи, дещо менше – овочів.
Фермер упевнений у тому, що технологія no-till довела свою ефективність. Однак перших результатів необхідно чекати через 5–7 років після початку використання цієї технології. Аграрій стверджує, що показники не є головним. Він запевняє, що пріоритетом для нього є догляд за станом ґрунту.
Цього року йому вдалося зібрати 34 центнери пшениці з гектару, та досить непоганий урожай цибулі. Застосовуючи нові технології, Олександр Саранча робить свій внесок у продовольчу безпеку Придністров’я
Володимир ДАНИЛОВ.
Фото автора.