Складний і важкий, іноді й суперечливий творчий шлях пройшов Юрій Яновський, шлях, будні якого були сповнені пристрасної творчості й горіння.
Девізом його стали крилаті слова Еміля Золя: «Ні дня без рядка». Ключ до справжнього розуміння і злетів, і протиріч, та й деяких творчих невдач Яновського можна здобути в сумлінному вивченні його спадщини. Максим Рильський у статті «Правда завжди правда», присвяченій пам’яті письменника, закликав «…при ясному денному світлі уважно переглянути всю творчість Яновського, – не для того, щоб її таки всю прийняти й визнати бездоганною, не для того, щоб її канонізувати й поставити поза критикою деякі окремі, особливо ранні твори письменника, а для того, щоб над іменем нашого видатного майстра й чесного громадянина засіяло в усій красі сонце правди».
Життєві джерела й університети
Народився Юрій Іванович 27 серпня 1902 року в Маєровому на Єлисаветградщині в заможній селянській родині. До п’яти років жив у діда Миколи Яновського, який мав великий будинок, розкішний вишневий сад. Там пізнавав хлопець нехитру науку жити на цій землі. Дід любив онука страшенно.
Першими вчителями Юрка були сільський коваль і тесля, який «…розповідав чимало пригод – власних і чужих», «знав безліч казок», навчив «любити дерево і людські руки біля нього». Так пізніше згадував Ю. Яновський у своїх «Коментарях до книжок». З десяти років почав писати вірші російською мовою. Знала цю Юркову «таємницю» мати, але наволочка, в якій були сховані перші дитячі рукописи, на жаль, не збереглася. Подальші життєві «університети» майбутнього письменника були простими: з золотою медаллю він закінчив Єлисаветградське реальне училище, працював у статистичному бюро, управлінні народної освіти. Доля ж невпинно вела його до столиці, й майбутній письменник вступив до політехнічного інституту, бо «…хотів бути морським інженером, будувати кораблі й пароплави». До того ж, він, як і Антон Чехов, вважав: щоб усебічно вивчити життя, по-справжньому заглибитися в людську психологію письменник повинен мати ще й не літературну професію. Проте стати інженером-конструктором йому так і не вдалося, тому що був виключений із лав комсомолу, від нього відвернулася кохана дівчина. Він змушений був повернутися додому. Зате з цього моменту розпочався шлях Ю. Яновського у велику літературу: 1922 року був надрукований його вірш «Море», а 1925-го – вийшла з друку перша книжка оповідань «Мамутові бивні».
Згодом у життя письменника ввійшло кіно: у 1926 році він став головним редактором Одеської кінофабрики, писав сценарії фільмів, брав безпосередню участь у їх створенні.
«Харківський» період життя Яновського розпочався в 1927 році. Він став членом письменницької організації ВАПЛІТЕ (вільної академії пролетарської літератури), а після її ліквідації – Пролітфронту. Тогочасна критика затаврувала письменника як «хвильовиста». У 1947 році вже в Києві Яновського звільнили з посади головного редактора журналу «Вітчизна».
Народне життя було тим джерелом, до якого письменник щоразу припадав спрагло, благоговійно, душа його прагнула бути там, де відбувалося щось важливе, вирували доленосні, як пізніше виявилося, події. Вже після його смерті бібліографи виявили забутий факт: коли в 1931 році театр «Березіль» вирішив підготувати виставу на честь колективу харківського «Тракторбуду» (спектакль називався «Народження гіганта»), а тексти для нього написали Юрій Яновський і Мирослава Ірчан. Це були чи не перші спроби відобразити в українській літературі робітничий клас, його життя і роль у суспільстві.
Творчий доробок митця
Кому з нас не доводилося читати й чути захоплені відгуки юних, немолодих і поважних віком читачів про могутню романтично окрилену творчість Юрія Яновського?
Письменник залишив нам багатожанрову спадщину: 70 новел, оповідань, чимало поезій, повість, чотири романи, сім п’єс, а ще кіносценарії та публіцистику.
Його справедливо називають сміливим новатором в українській літературі XX ст. Він один із найяскравіших представників неоромантичної течії в ній. Що стосується змісту та форми художніх творів, автор ніколи не прагнув ходити чужими стежками, відкидав усталені схеми, банальності, трафарети.
Уже перші збірки новел Ю. Яновського «Мамутові бивні» (1925), «Кров землі» (1927) підтвердили відхід нової хвилі української літератури від народницько-просвітницьких традицій XІX, а почасти й початку XX ст. Поза сумнівом, на них позначився вплив футуризму й кіностилістики нової музи, що вабила до себе і Яновського. Сюжетами новел «Мамутові бивні», «Історія попільниці», «Роман Ма», «Туз і перстень», «Кров землі» керує смілива авторська думка, хоч у цілому вони досить банальні й поширені на ті часи.
Одним із ранніх творів Ю. Яновського була новела «Поворот» (1927), надрукована вперше 1967 року. У романтичному стилі написана повість «Байгород», яка створювалася 1927 р. в Одесі. «…Коли спогади юнацтва підступили клубком до його горлянки. Авторові нашому здавалося тоді, що море витікає з берегів і широкою водою тече в степи, переламуючись, перегинаючись через обрій», – так пояснюється його задум у «Коментарях до книжок».
Досвід роботи на Одеській кінофабриці дав живий матеріал для першого роману Юрія Яновського «Майстер корабля» (1928). У ньому автор намагається заглибитися в психіку людини, адже всі події твору подані через осмислення 70-річного мемуариста. Майже всі персонажі твору мали реальних прототипів-працівників Одеської кінофабрики. Прототипом головного героя твору, кіномайстра То-Ма-Кі (Товариш Майстер Кіно), вважають самого Яновського.
Сюжет твору – новий для тогочасної української літератури, оскільки йдеться про створення фільму, для зйомок якого будували справжній вітрильник. У творі зображено не просто будні кіноіндустрії 20-х років (створення сценарію, будівництво корабля), а широкі картини творчого життя людини. Автор заклав у твір думку про те, що все життя на планеті має будуватися з творчим натхненням, з турботою про завтрашній день людства, сповнений гармонії й творчості.
У романі «Чотири шаблі» (1931) показано могутню стихію національно-визвольного руху в Україні в революційний час та її трагічні наслідки. Така тема в українській літературі тоді була порушена вперше. Твір складається з семи розділів (пісень). Так письменник започаткував в українській літературі новий різновид роману – роман у новелах.
Своєрідним продовженням роману «Чотири шаблі», який зазнав нищівної критики з боку представників тоталітарної системи, став роман «Вершники» (1935). Павло Тичина свого часу говорив, що саме цим романом новітня українська література склала екзамен на атестат зрілості. Тема громадянської війни постала у творі по-справжньому героїчною та романтичною. Автор правдиво показав трагедію цілої родини Половців, яких революція розкидала по різні сторони ідеологічного фронту.
Боротьба добра і зла в романі розгортається на тлі мальовничої природи. Кожна картина несе в собі національний колорит, відтворенню якого сприяє мова, насичена приказками, молитвами, замовляннями, рядками з пісень.
Особливістю роману Юрія Яновського «Вершники» є ще й те, що письменник змалював Україну не тільки в кривавому протиборстві громадянської війни, а й у багатих народних звичаях та народній творчості. Прозаїк, узагальнюючи філософську суть подій, дав їм оцінку з точки зору загальнолюдських принципів.
За світовідчуттям і стилем
Юрій Іванович був романтиком за світовідчуттям і стилем. Його приваблювали яскраві характери, небуденні, екстремальні ситуації, в яких найвиразніше розкривалися людські риси. Манера ж письма позначена вибухом емоцій, патетикою, виведенням «назовні» авторських симпатій та антипатій. Він був тонким стилістом з особливим чуттям слова, його відтінків і нюансів. Сам письменник називав себе поетом, який інколи пише прозу.
Коли Юрій Яновський читав книжку і хотів її оцінити, він запитував себе: «Чи взяв би ти її в далеку путь, по розмитій дорозі босоніж, ступаючи в далеку таємну путь? Чи поклав би її в торбу з окрайцем хліба, пучкою солі й цибулиною? Чи достойна вона там у торбі на плечах всю путь, до хліба торкаючись? На перепочинку, коли розв’яжеш торбу і з’їси хліба з цибулиною, чи дасть тобі мужність і радість, щирий захват і приємний біль мудрості?» У цих словах не тільки естетична програма літератора, а й девіз його життя. Твори українського письменника й сьогодні захоплюють читачів, вселяють мужність і відчуття незвичайної радості й щирого захвату.
Творче становлення
Для творчого становлення Ю. Яновського важливе значення мала дружба з талановитими письменниками: Олександром Довженком, Миколою Бажаном, Юрієм Смоличем тощо. З Довженком він працював в Одесі. Це була щаслива сторінка у творчій біографії людини мистецтва. В його художній світ на той період владно увійшов великий, загадковий і романтичний світ кіно.
Та є ще один аспект, важливий і неоціненний для розкриття таланту Яновського-прозаїка. Романтик за світовідчуттям, беззавітно залюблений у красу життя, в Одесі жадібно пізнавав море, яким захоплювався, яке любив, прагнув зустрічі з ним ще в дитячі роки, проведені на степовій Кіровоградщині. Відтоді море, як і степ, заполонили його поетичну душу, їхні трудівники та герої, житимуть своїм неповторним життям у романах письменника.
За три десятиліття натхненної праці Юрій Іванович збагатив літературу видатними творами. Романи «Вершники», «Мир», «Майстер корабля», численні оповідання, п’єси живуть і сьогодні, хвилюватимуть завжди, нестимуть людям радість відкриття правдивого, мудрого і красивого художнього світу.
Помер Ю. Яновський 25 лютого 1954 року на сцені театру невдовзі після прем’єри останнього свого твору – п’єси «Дочка прокурора».
Після ознайомлення з життям і творчістю письменника корисно підбити деякі підсумки й перевірити свої знання. Одним із таких засобів є тестування, яке допоможе виявити рівень засвоєння здобутої інформації.
Тестові завдання з вибором однієї правильної відповіді
1. Хто мав найбільший вплив на п’ятирічного Ю. Яновського?
А мати;
Б дід Микола (сільський коваль і тесля);
В бабуся;
Г батько.
2. Що ви знаєте про навчання Ю. Яновського в Єлисаветградському реальному училищі?
А закінчив навчання зі срібною медаллю;
Б закінчив навчання з золотою медаллю;
В виключили з училища за громадсько-політичну
діяльність;
Г виключили з училища за неуспішність.
3. Чому Ю. Яновський пішов учитися до Київського політехнічного інституту?
А хотів бути морським інженером, будувати кораблі й пароплави;
Б хотів будувати залізничні дороги, бо любив мандрувати поїздом;
В хотів стати інженером-автомобілебудівником;
Г хотів виконати побажання батьків.
4. Членом якого літературного угруповання був у 20-ті роки XX ст. Ю. Яновський?
А «Плуг»;
Б МАРС;
В ВАПЛІТЕ;
Г «Гарт».
5. Ким був Ю. Яновський за типом світобачення?
А реалістом;
Б прагматиком;
В романтиком;
Г міщанином-обивателем.
6. Вкажіть твір Ю. Яновського про громадянську війну, суть людського життя та велич творчої праці:
А «Мир»
Б «Київські оповідання»;
В «Вершники»;
Г «Чотири шаблі».
7. Який різновид роману започаткував Ю. Яновський в українській літературі?
А історичний роман;
Б роман у віршах;
В роман у новелах;
Г психологічний роман
Олена ГРАНЕНКО.