У Бендерській фортеці відбувся унікальний фестиваль, присвячений легендарному артисту Віктору Цою. Iдея організувати подібний захід належить молодіжному руху «Звезда».
На центральній сцені відбувся пам’ятний концерт, на якому була презентована розширена музична програма під гаслом «Якщо є порох…». Гості свята змогли взяти участь у різноманітних конкурсах, послухати знамениті хіти гурту «Кіно» та подивитися документальні сюжети про життя і творчість Віктора Цоя.
Цей концерт став особливим для всіх шанувальників легендарного виконавця, адже саме 60 років тому народився головний персонаж – фронтмен – музичної групи «Кіно». На жаль, минуло вже 32 роки, як улюблений кумир мільйонів людей загинув в автокатастрофі. Проте, його пісні досі, крізь десятиліття, лунають у серцях фанатів артиста.
Віктор Цой був і надалі залишатиметься однією з найяскравіших зірок на рок-хмарочосі радянської та російської естради. Це унікальна особистість, про яку можна розповідати годинами, а для шанувальників він все одно буде загадковим.
Віктор Цой народився 21 червня 1962 року в Ленінграді. Його мати, Валентина Василівна, була вчителькою фізкультури, а батько, Роберт Максимович, – інженером. Корейським прізвищем та зовнішністю Віктор зобов’язаний дідові з боку батька – корейцю, який приїхав до Північної столиці Росії з Казахстану. Віктор був єдиною дитиною в сім’ї. Він з раннього дитинства багато читав, любив малювати та ліпити, а в п’ятому класі захопився грою на гітарі.
Мало хто знає, що у Віктора був ще один талант: у дитинстві він відвідував художню школу і, за словами вчителя малювання, мав чудові здібності. Однак Цой був зовсім не схильний до регулярної та копіткої праці: «Якщо хоче – малює, і малює чудово, але якщо не хоче – не змусиш», – говорили про нього як про людину настрою. Не дарма Віктор Цой у житті називав себе вільною людиною, тому що завжди вважав за краще робити тільки те, що він любить. Такою справою стала для нього музика.
Уперше Віктор почав грати в групі ще 13-річним школярем – це був колектив «Палата № 6» на чолі з його товаришем по «художці» Максимом Пашковим. За спогадами Максима, Віктор дуже любив музику, але грати на гітарі спочатку зовсім не вмів. На спільні гроші трьох друзів хлопці купили йому в комісійному магазині бас-гітару: вони подумали, що на ній навчитися грати простіше, бо там усього чотири струни. Третій учасник гурту стукав у піонерський барабан, і разом вони виконували хард-рок у стилі Оззі Осборна та «Black Sabbath». Юнаки мужніли й досить швидко прогресували в грі.
Доленосним стало літо 1981 року, коли Віктор Цой, Олексій Рибін та Олег Валинський організували нову групу під назвою «Гарін та гіперболоїди». Вже восени цей гурт став членом ленінградського рок-клубу. Незабаром один із засновників – Олег Валинський – пішов служити в армію, а група змінила свою назву на лаконічне «Кіно». Так розпочалася історична епоха творчості Цоя.
Трагічна смерть обірвала життя легенди, але артист залишив величезну музичну спадщину. Пісні культового рокера популярні серед молоді досі. Сучасні співаки з задоволенням переспівують його пісні, але нікому не вдається зробити це так само чудово, як автору. Хлопці люблять грати на гітарі його композиції біля багаття в походах, на випускних вечорах. Пісні Цоя стали вічними хітами.
Майданчиком вшанування творчості музиканта стала сцена в парку св. Олександра Невського. На заході був справжній аншлаг, сотні фанів Цоя співали безсмертні хіти. «Віктор Цой – це легенда, на ньому виросли мої батьки, я його слухала, пісня «Група крові» – моя найулюбленіша. Віктор Цой – це той, хто залишиться назавжди в пам’яті та серці кожної людини. У його піснях є глибокий зміст, це дуже рідко можна зустріти у творчості сучасних виконавців, тому його хіти житимуть і в поколіннях наших дітей, онуків, правнуків. Це все залежить від сім’ї: якщо вона несе це посилання, то й діти їх чутимуть, а якщо ні, то тоді й Віктор Цой забудеться», – ділиться своїми враженнями гостя фестивалю.
Мало хто знає, але великий актор і майстер єдиноборств Брюс Лі був кумиром Віктора з юних років. Хлопчик любив дивитися фільми на відеокасетах за його участю, а потім захопився східними єдиноборствами й став у всьому наслідувати кумира. «Його пісні мотивують переважно молодих людей на здійснення добрих вчинків, якихось великих справ», – наголосив фанат Віктора Цоя, учасник фестивалю в Бендерській фортеці.
Організатори – молодіжний рух «Звезда» – підготували для шанувальників спеціальну вікторину «Все про Цоя». Особливо цікавим став конкурс на краще виконання глядачами пісень музиканта.
Сором’язливий і скромний у реальному житті, він просто фантастично вмів перевтілюватися в енергійну, впевнену в собі та сильну людину на сцені. Енергетика Цоя під час виступів била ключем, він усіх заряджав добрим настроєм і передавав публіці частину свого позитиву. Саме таким музикант запам’ятався своїм шанувальникам, які не втомлюються запевняти всіх: «Цой – живий!»
Ярина ДОБРОВОЛЬСЬКА.
Фото IA»Новости Приднестровья».