2 вересня – особлива дата, яка об’єднує всіх, кому дорога і близька наша Батьківщина. Напередодні святкування 32-ї річниці утворення республіки ми згадуємо історію нашої держави, наших дорогих, шанованих ветеранів, віддаємо шану людям, спільними зусиллями й стараннями яких примножується добробут Придністров’я.
У переддень головного державного свята придністровці відповіли на пропоновані бліц-запитання:
1. Бути придністровцем – що це означає для вас?
2. У чому ви бачите особливість нашої держави й людей?
3. Чи є у Придністров’ї місця, де ви любите бувати, відпочивати, подорожувати?
4. Напередодні святкування Дня Республіки що ви хотіли б побажати придністровцям?
Микола Олександрович Пузов, кандидат філологічних наук, доцент кафедри російської мови та міжкультурної комунікації філологічного факультету ПДУ імені Т. Г. Шевченка.
Для мене бути придністровцем означає жити життям нашої республіки, поділяючи всі її радості та прикрощі; намагатися своєю працею зробити рідний край кращим, а людей, які проживають тут, – щасливішими.
У моєму уявленні Придністров’я – незалежна миролюбна багатонаціональна держава, а його жителі – це товариські, доброзичливі та чуйні, оптимістичні, творчі сучасні люди, які люблять рідну землю і готові захищати її.
Головна особливість країни та її мешканців у тому, що, всупереч політичним та економічним негараздам, наша країна вже 32 роки прагне розвиватися в усіх напрямках і вірить у своє світле
майбутнє, робить усе, щоб наблизити його.
У нашій республіці своєрідна природа, неповторні краєвиди, багато цікавих пам’яток. Наприклад, у Катерининському парку під музику води, що дзюрчить на алеї фонтанів, я люблю у вільний час поміркувати про життя; у парку «Победа» досі збереглась атмосфера минулого і з ностальгією згадуються колишні часи, коли там грала чудова жива музика. У Ботанічному саду можна поринути у світ екзотичної флори та на власні очі побачити, як чарівно цвіте сакура. Нині наше місто стало надзвичайно привабливим для мешканців усього Придністров’я та іноземних туристів, про що свідчать їхні здивовані та захоплені погляди.
Напередодні святкування Дня Республіки від щирого серця бажаю придністровцям простого людського щастя: миру та здоров’я, добра і віри в себе, удачі в усіх справах та веселого святкового настрою, а Придністров’ю – якнайшвидше дістати офіційне міжнародне визнання та продовжити впевнений рух уперед
Наталія Олександрівна Бака, директор Тираспольського загальноосвітнього теоретичного ліцею, переможниця конкурсу «Лідер освіти – 2006», «Людина року – 2007», заслужений працівник ПМР, кавалер орденів «Трудова слава» та Пошани.
Бути придністровцем – для мене означає, що Придністров’я – моя Батьківщина, а Батьківщину, як і матір, не обирають. Її приймають, люблять, бережуть. Я щаслива, що присвятила життя рідній землі, зробила і свій маленький внесок у її процвітання.
Особливостей у Придністров’я багато. По-перше, ми не визнані світовою спільнотою, але фактично живемо й розвиваємося. Маємо свій прапор, герб, гімн, валюту, Президента, три гілки влади, три офіційні мови, багату культуру і багатонаціональний характер. Та найголовніше, що ми маємо, чим пишаємося, – це самі придністровці: гарні люди з дивовижною гостинністю, привітністю, неповторним шармом та чарівністю.
У республіці багато красивих місць. Одна тільки Кам’янка чого варта. Недарма її називають придністровською Швейцарією. Мої улюблені місця в Придністров’ї, де я всією душею відпочиваю, – це заповідник «Ягорлик». Це село Строєнці з вежею вітрів, водяним млином і джерелом, де одночасно б’ють дев’ять ключів. Це Рашків – найдавніше село в республіці. Це парк імені Дмитра Родіна в селі Чобручі.
32 роки відокремлюють нас від тієї пам’ятної дати, коли 2 вересня 1990-го була проголошена ПМР. За цей час ми виросли, зміцніли й утвердилися всупереч усім перепонам, кризам і блокадам.
Ми стали сильнішими, мудрішими, більш терпимими. І найголовніше, зберегли єдність та злагоду в консолідованому громадянському суспільстві. Ми торуємо шлях, обраний народом, і не зійдемо з нього, бо це шлях миру і торжества усього багатонаціонального народу Придністров’я.
Я щиро бажаю всім придністровцям оптимізму та здоров’я, мирних і щасливих днів, заслуженого визнання республіки, її процвітання та незалежності!
Марина В’ячеславівна Ковальова, керівник Міського молодіжного центру та Міської учнівської ради, педагог-психолог.
Вона – переможниця Республіканського конкурсу Міністерства просвіти «Кращий спеціаліст у галузі державної молодіжної політики».
Бути придністровцем означає насамперед приносити користь своїй державі, зробити щось дійсно важливе в житті. Я виховую дітей і достеменно знаю, що наші підлітки – це наш завтрашній день, і яким він буде, визначить те, що ми для цього робимо сьогодні.
У нас дуже відкриті й доброзичливі люди, одним словом – придністровська спільність. Завжди, коли виходжу прогулятися містом, серцем відчуваю усі місця свого дитинства. Тут усі люди близькі, й мене огортають теплі спогади та спокій.
У Придністров’ї багато місць для подорожей. У нашій республіці ще стільки незвіданих цікавих куточків! Мені здається, перш ніж їхати за кордон, потрібно добре вивчити свою батьківщину. Наприклад, відвідати Строєнці, парк ім. Родіна в Чобручах. А водні походи Дністром? Адже це краса. Особливо я люблю подорожувати автомобілем. Це дає можливість годинами милуватися мальовничою природою нашого краю.
У День Республіки хочу побажати всім миру, взаємоповаги, терпіння та ще більше відкритості. Коли ми будемо по-справжньому добрими одне до одного, тоді світ, дійсно, стане кращим, і ми разом із ним
Тетяна Олексіївна Трибусовська, вчителька російської мови та літератури.
Бути придністровцем – означає стати невіддільною часточкою, нехай і невизнаної, але своєї республіки. Я пишаюся тим, що народилася тут! З кожним роком ця відповідь стає все більш усвідомленою і зваженою, тому що йде від серця.
Як сказав М. О. Некрасов, «…Поетом можеш ти не бути, але громадянином бути зобов’язаний!» Мені подобається, що більшість наших громадян – це люди з великої літери. Йдеться взагалі не про статус, а про ті чесноти, що запалюють серця: чуйність, повагу, доброчесність, любов і взаємодопомогу. Очевидно, мені щастило, скажете ви, й я просто зустрічала тільки позитивних людей. Заперечувати не буду, можливо. Проте кожна людина, яка зустрічалася на моєму шляху, назавжди залишилася в моїх спогадах.
Прекрасно, що в республіці є безліч чудових місць, які можна відвідати разом із сім’єю. Я з чоловіком і сином часто гуляю доріжками Катерининського парку, бульваром Гагаріна біля університету. Ми побували в Бендерській фортеці, велосипедами їздили на Кіцканський плацдарм, підіймалися руїнами Рашківської синагоги, яку нині реставрують, – цей список можна продовжувати довго, тому що в Придністров’ї досить багато локацій, в яких обов’язково потрібно побувати.
У день 32-ї річниці республіки всією родиною Трибусовських бажаємо придністровцям частіше відкривати не тільки очі, а й серце: очі споглядають красоти краю, а серце генерує тепло, любов, добрі спогади та емоції. Процвітай і надалі, дорога наша республіко! Квітни завжди, моя Земле!
Фото IA «НП».