Подвижник

Багата наша земля на талановитих, працьовитих та добрих людей. Яскраве підтвердження тому – життя і дарування чудового інженера, краєзнавця, дослідника, колекціонера й літератора-публіциста Олексія Бабіна. До свого 75-річчя він підійшов, зробивши величезний внесок у духовне життя міста енергетиків Дністровська.

З історії маленького села, селища або міста складається літопис краю і країни. Інтерес і повага до неї забезпечують зв’язок поколінь, передачу всього кращого від предків, єднають народ і роблять його сильнішим.

Олексія Сергійовича можна по праву назвати літописцем Молдавської ДРЕС і Дністровська. Займаючись дослідною діяльністю, він створив три книги: «Історія Молдавської ДРЕС у значках і медалях», «Пам’ятники та пам’ятні знаки Дністровська» та «Історія однієї династії». У них можна знайти багато інформації про Дністровськ та Молдавську ДРЕС, відстежити цікаві й пам’ятні події.

До унікальної книги краєзнавця про Дністровськ звертаються вчителі, розповідаючи дітям про історію міста. Ґрунтуючись на цьому джерелі, учні пишуть реферати і твори. Книга, в якій згадано сотні імен людей, чиїми руками побудовано станцію і місто, як сімейна реліквія зберігається в багатьох домівках. Праця Бабіна має величезне значення для патріотичного виховання молодого покоління дністровців. До дня народження міста і Молдавської ДРЕС у школах традиційно проводять вікторини. Діти шукають відповіді на різні запитання: на честь кого названа така-то вулиця, хто ініціатор будівництва музичної школи чи хто посадив каштани на Бульварі енергетиків? Відповіді вони знаходять на сторінках книг Олексія Сергійовича.

Високу оцінку дістав інженерний талант Бабіна. Довгі роки він успішно працював на різних ділянках енергетичного підприємства і неодноразово був відзначений почесними професійними нагородами. Першим почав освоювати новітню для часу сімдесятих обчислювальну техніку. Пізніше відстоював інтереси трудового колективу станції як голова профкому. Чимало хороших для міста справ з ініціативи енергетика було зроблено під час перебування його депутатом міської Ради. Останні роки він плідно трудився інженером з раціоналізації та винахідництва.

Шлях цієї дивно захопленої людини не був усипаний квітами. Чимало тернів зустрічалося у трудовій та громадський діяльності, особливо під час підготовки до видання книг. Хтось міг із спокійною усмішкою відгукнутися: мовляв, кому це треба?! Голий ентузіазм давно не в моді! А він хвилювався, переконував байдужих у тому, як це важливо – не забувати й цінувати минуле. За кожною книгою таїлося кілька років кропіткої і педантичної роботи. По крихтах збирав факти, документи й фотографії, листувався з людьми та установами, зустрічався з ветеранами, які довіряли йому свої потаємні спогади. Зібравши все воєдино, він поринув у літературну творчість.

На лаврах ветеран не спочиває. Нещодавно влаштував вечір пам’яті дністровського письменника Бориса Шелковникова, написав розповідь про долю колишнього жителя міста Юрія Глушкова, який нині живе в Німеччині й робить багато хорошого для ветеранів та інвалідів Дністровська. Усе це Олексій Сергійович здійснює натхненно й безкорисливо, за покликом душі. Завдяки його любові до людей, чимало забутих імен і справ дістали гідне визнання. І тепер, коли цей невисокий, худорлявий чоловік, з усміхненими й розумними очима, йде вулицею, з ним вітаються з особливою повагою, як зі справжнім подвижником і героєм нашого часу. Світлого осіннього ювілейного дня Дністровськ побажав Олексієві Бабіну міцного здоров’я, щастя і творчого довголіття!

Лариса   СТОЙЛОВА.