Фестиваль козацької культури вперше відбувся в Придністров’ї 1998 року. Заснований Чорноморським козацьким військом (ЧКВ), він усі ці роки подорожує по республіці, робить зупинки в кожному з округів.
Кам’янський округ уже приймав у себе і дорослий, і дитячий фестивалі, а тепер – нова зустріч. Вона особлива, оскільки після карантинних обмежень знов відбулася наживо, а не на просторах Інтернету. До того ж, об’єднала таланти різного віку, стала для молодого покоління школою виконавської майстерності, а для іменитих артистів іще однією можливістю передати естафету багатющої національної культури в майбутнє.
В окрузі-ювілярові
Зустріч делегацій від усіх округів у Кам’янці – данина пошани багатовіковій історії козацтва на придністровській землі, адже з XV століття ця територія була форпостом боротьби з татарами й турками. Однією з ланок оборонного ланцюжка з замків і фортець був Калаур – попередник нинішнього Рашкова. У 1648 році Кам’янка з Рашковом увійшли до складу Брацлавського полку як міста-сотники.
Через три з половиною століття, після чисельних змін, зламу вікових засад, зникнення та виникнення країн, почалося відродження козацтва. Про етапи цієї непростої роботи розповіла експозиція історичних документів, а про багатогранну діяльність козаків – фотовиставка.
«18 березня 2000 року ініціативна група провела в Рашкові перший схід і утворила курінь, що увійшов до Рибницького козацького округу ЧКВ. 10 грудня 2010-го кам’янчани ухвалили рішення про створення в місті станиці Антюховської, на честь одного з козаків-чорноморців, що загинув під час захисту ПМР.
20 квітня 2012 року на сході козаків Рашківського куреня та станиці Антюховської прийняли рішення про організацію Кам’янського козацького округу. Навесні ми відсвяткували 10-річний ювілей діяльності, – розповів отаман Олександр Яворський. – Ці роки були присвячені розвитку козацтва на його історичній території. До двох станиць додалася ще одна – у Хрустовій. Усі разом ми активно працюємо: виховуємо нашу молодь у дусі патріотизму, православ’я та збереження традиційних релігійно-етичних обрядів. Як і покоління наших предків, розвиваємо сільське господарство – фундамент економіки країни. Підтримуємо стареньких, інвалідів і сиріт. Залучаємося до громадського життя. Особливу увагу приділяємо збереженню історичних пам’ятників, народної творчості та промислів, усіх елементів козацької культури.
У день святкування 30-ї річниці відродження Чорноморського козацького війська, 21 грудня 2021 року, на урочистому Сході Кам’янському округу вручили окружний прапор – символ доблесті та честі».
Козаки – захисники Придністров’я
Наймолодший у Придністров’ї козацький округ прийняв XXIII Фестиваль козацької культури. Подія, як і багато заходів цього року, присвячена 30-літтю відбиття збройної агресії Молдови проти ПМР. І перше, що вказує на це, – виставка дитячих малюнків, надісланих у рамках традиційного конкурсу, який залучає юних придністровців до творчості. Щороку визначається тема, яка допомагає дітям і підліткам усвідомити історичну значущість козацтва.
Волею долі люди, що мешкають на прикордонних (порубіжних) територіях, були одночасно і селянами, й захисниками кордонів і виконували цю місію століттями… Коли єдиною можливістю відстояти права жителів лівобережжя Дністра стало відтворення власної державності, козаки були серед засновників ПМР. Коли ж націоналістична влада Молдови розв’язала збройну агресію проти нашої молодої республіки, вони одними з перших вийшли на передній край боротьби. Цьому етапу в історії ЧКВ і присвячений нинішній конкурс малюнків «Козаки – захисники Придністров’я».
Юні художники надіслали 200 робіт, з яких 33 найяскравіші були відзначені призами. Третина нагород дісталася кам’янчанам. Вони, як і їхні ровесники з інших міст і сіл ПМР, показали різноманіття козацьких традицій і звичаїв, побут і відпочинок козаків. Наприклад, акварель Поліни Джолдошевої «Визначення долі козака-воїна». Ми бачимо, як батько веде коня, на якому гордо сидить козачок – майбутній захисник своєї землі та свого народу. Уляна Куропаткіна, глибоко занурившись в історію, з’ясувала, що козацтво – воїнство небесне, і зуміла передати це у своєму малюнку. Момент присяги Вітчизні зобразила Ганна Процак.
Яскраво відобразили підлітки історичний період захисту ПМР. На їхніх малюнках – бої в Бендерах і Дубоссарах, оборона під Кошницею та підкріплення, що прибуло на позиції. Про те, що козаки й сьогодні стоять на захисті рідних рубежів, свідчать роботи Аліни Шеремет, Ольги Колесник і багатьох інших конкурсантів.
Отаман ЧКВ Ігор Небейголова зазначив: «Працюючи над малюнками, діти занурилися в історію краю, дізналися про роль козацтва в захисті ПМР і подальшому розвитку республіки». Він подякував юним художникам за активну участь у конкурсі, а їхнім наставникам – за копітку працю задля розвитку талантів, вдосконалення творчої майстерності нового покоління.
Невіддільна частина культури ПМР
На урочистому відкритті фестивалю міністр держбезпеки генерал-лейтенант Валерій Гебос оголосив Вітальний адрес Президента ПМР, в якому зазначено, що козацька культура є невіддільною частиною придністровської культури.
«Чимало років Чорноморське козацьке військо проводить прекрасні фестивалі козацької культури, що знайомлять нас із багатовіковими традиціями та історією православного козацтва. Ці свята вже стали своєрідною візитною карткою козаків-чорноморців у Придністров’ї, – наголосив Вадим Красносельський. – Саме так –через культуру – зміцнюється духовна єдність і міжнаціональна злагода».
Слова про міжнаціональну злагоду з’явилися у вітанні Глави держави неспроста, адже козацтво –це унікальний симбіоз народів. Так склалося історично, коли впродовж століть порубіжна варта поповнювалася відважними воїнами різних національностей. Так розвивається ЧКВ і сьогодні, приймаючи до своїх лав росіян і українців, молдаван і болгар, представників усіх етносів, які мешкають у нашому благодатному краї й готові за першим закликом захистити його.
Унікальна і козацька культура, що впродовж століть вбирала в себе все найкраще з традицій народів, які населяють Північне Причорномор’я. Спільна форма землеволодіння, промислової та військової діяльності мала великий вплив на побутові й духовні звичаї козаків. Своєрідне в них усе: від одягу до їжі. Ознайомитися з цією самобутністю і допомагає фестиваль.
Господарі зустрічали делегації з різних округів гарячим чаєм і кулешем. Цю ситну страву готували, як і належить, по-похідному – на вогнищі. Кашовари, додаючи в казан інгредієнти й безперервно помішуючи киплячий куліш величезною ложкою, охоче розповідали, що в козацькій кухні переважають російські традиції, а також простежується нерозривний зв’язок з українською, кавказькою, поволзькою, середньоазіатською та сибірською кухнями.
Самобутністю відрізнявся й одяг станичників. Якщо козаки прибули на захід у формі, що увійшла до вжитку ще у XIX столітті, то козачки демонстрували яскраве різноманіття вбрання, на яке помітно вплинули традиції різних народів. Були тут білосніжні сорочки з мереживом, поверх яких – українські плахти, вишиванки з символічними узорами зі спідницями. На їхньому фоні оригінально виглядали різнокольорові сарафани та кофти, плаття з яскравими візерунками. На голівках – віночки та стрічки, на плечах – розписні шовкові косинки, шерстяні шалі з бахромою та навіть пухові хустки – бренд оренбурзьких козаків. Немов енциклопедія козацького життя розкрилася перед учасниками фестивалю, а доповнили її пісні й танці.
На згадку про товариша
Перед гала-концертом до учасників фестивалю звернувся Ігор Небейголова. Він нагадав про понесену Чорноморським козацьким військом тяжку втрату – смерть Володимира Рябинського.
У 1992 році, коли почалася атака молдовсько-румунських націоналістів на Придністров’я, Володимир Іванович став на захист незалежності молодої республіки, у складі ЧКВ обороняв Бендерську міськраду. Кадровий офіцер з багатим командирським досвідом і організаторськими навиками 1994 року був обраний військовим отаманом. Вагомий внесок зробив він у відродження козацтва, збереження споконвічних традицій. Фестиваль козацької культури був задуманий та вперше організований саме В. Рябинським.
Нинішній культурний форум волею долі припав на поминальну дату – на дев’ятий день після кончини Володимира Івановича. Військовий отаман ЧКВ запропонував присвятити захід пам’яті захисника Придністров’я, державного і громадського діяча, козацького генерала Володимира Рябинського.
Багато артистів і колективів перед своїми виступами на фестивалі ділилися спогадами про соратника, друга та наставника. Учасники народного ансамблю козацької пісні «Станиця» розповіли, що Володимир Іванович був ініціатором створення колективу і діяльним учасником його становлення та розвитку. Він допомагав підбирати репертуар, привносячи в нього пісні, що лунали в рідній Ново-Мінській станиці Краснодарського краю, часто приходив на репетиції, підтримував і підбадьорював самодіяльних артистів.
Були у старійшини ЧКВ улюблені народні та сучасні твори, які на фестивалі пролунали на згадку про В. І. Рябинського. У фіналі заходу всі його учасники під гармонію виконали «Волховську застільну», що оспівує мужність героїв Великої Вітчизняної, з яких покоління за поколінням беруть приклад захисники Батьківщини.
Спадкоємність поколінь
Побутовий устрій козацтва позначився на поетичній творчості, зокрема на найбільш поширеному жанрі – пісні. Чимало з них присвячено реальним історичним подіям і розповідають про битви, в яких брали участь козаки, про героїв, про військовий побут. Похідні мажорні, застільні, поминальні та багато інших пісень лунали на фестивалі. Часто – у тій манері, в якій дійшли до нас від дідів і прадідів: під гармонію та бубон, а то й а капела. Саме так, не ховаючись за фонограму, виступили народні ансамблі «Бірюза», «Станиця» і «Козацькі серця», дитячий колектив «Золоті дзвінки», солісти Сергій Федченко та Дмитро Мальчук. Пролунали відомі пісні в сучасних аранжуваннях і нові авторські твори, зокрема присвячені участі козаків у захисті Придністров’я.
Козацький танець спрадавна був демонстрацією завзятості й спритності. Колектив «Тандем», який прибув на фестиваль із Дубоссарського округу, виступав з таким завзяттям і умінням, що в залі раз у раз лунали вигуки «Любо!» Їхні землячки зі зразкового колективу естрадного танцю «Конфетті» підготували хореографічні постановки різних жанрів. Перед глядачами розгорнулися цілі спектаклі, що розповідають про жахи війни, гіркоту втрат і високу ціну миру.
Рішення оргкомітету фестивалю – не оцінювати виступи артистів, зрозуміли всі, адже кожен, готуючи свій номер, вклав у нього всю душу. Імениті колективи показували ту виконавську культуру, що прищепили їм батьки. Козацька сім’я – це щонайтісніший зв’язок декількох поколінь, їхня спадкоємність. Деколи вона проявляється на генетичному рівні. Організатор і беззмінний керівник народного ансамблю «Черемушка» Петро Ломака ніколи не бачив діда-козака, а дізнався про його життя і долю лише з розповідей рідних. Зате він дістав у спадок щиру любов до козацької пісні та зумів передати цю захопленість однодумцям, з якими вже чверть століття виступає на різних сценічних майданчиках – від сільських до міжнародних. Торік ансамбль став козацьким, і це надихає артистів на подальшу роботу щодо популяризації фольклорних пісень, які оспівують любов до Вітчизни та свого народу.
Передача культурного коду в майбутнє можлива лише тоді, коли наші духовні цінності будуть дорогі молодому поколінню. Над досягненням цієї мети невпинно працюють усі: сім’я та культосвітні заклади, громадськість і керівництво країни. Тож і результати не забарилися: на фестивальній сцені виступило багато дітей. Першокласники з Бендер усього місяць тому об’єдналися в колектив «П’ятнашки» (взяли ім’я за номером школи). За цей короткий строк їх наставниця Галина Андроник зуміла залучити малят до козацької культури. «Ми одягнені так, щоб було зрозуміло, що ми – козаки, – навперебій розповідали 6-7-річні артисти після успішного дебюту на великій сцені. – Козаки – браві, безстрашні воїни. Козачки їм до пари. Вони захищають Батьківщину!»
Простими словами малята безпомилково описали той фундамент, на якому базується народна культура, частиною якої є козацтво. Це передані з покоління в покоління любов до своєї землі, патріотичне ставлення до свого краю, готовність служити йому та оберігати його
Тетяна ГРИЦЮК.
Фото автора.