Точність вираження думки є однією з важливих ознак культури мови. Найтиповіше порушення цієї вимоги – вживання слів без урахування їх значення. Невміння автора точно висловити свою думку виявляється також у таких вадах, як мовленнєва надмірність (або багатослів’я) і мовленнєва недостатність.
Виявом багатослів’я є повторення тієї самої думки, «тупцювання на місці», наприклад: «До вищих навчальних закладів нині може вступити 340 тисяч цьогорічних випускників, які закінчили школу 2016 pоку»; «Митні лабораторії існують у всіх цивілізованих країнах світу і відрізняються лише особливою специфікою досліджень, які проводяться спеціалістами лабораторій» (виділені слова дублюють висловлену думку, а тому є зайвими).
Іншими формами мовленнєвої надмірності є плеоназм і тавтологія.
Плеоназмом (від грецьк. pleonasmos – надмірність, надлишок) називають частковий збіг значень слів, що утворюють словосполучення: пам’ятний сувенір (сувенір – «подарунок на пам’ять»), передовий авангард (авангард – «ті, хто попереду»), спільне співробітництво (співробітництво – «спільне вирішення проблем, спільна робота»), народний фольклор (фольклор –
«народна творчість»), прейскурант цін (прейскурант – «довідник цін»), вільна вакансія (вакансія – «вільна, незайнята посада»), основний лейтмотив (лейтмотив – «провідний мотив, основна думка твору»), дублювати двічі (дублювати – «повторювати»), демобілізуватися з армії (демобілізуватися – «увільнитися зі Збройних сил»); у березні місяці (правильно – у березні); 200 гривень грошей. Плеонастичними є звороти на кшталт: На полях кипить гаряча робота; Необхідно взаємно допомагати один одному. Ви повинні написати свою автобіографію. Не відпускають навіть тих запчастин, які є в наявності. Він відступив назад і звів угору блакитні очі. П’єсу виконувало тріо з трьох виконавців. Він уперше дебютував у 1989 році.
До плеоназмів належить також немотивоване поєднання у вузькому контексті синонімів, які дублюють значення один одного: схвалити рішення одностайно і однодушно; виявляти до когось неповагу і непошану; неослабно і пильно контролювати тощо.
Деякі плеонастичні словосполучення закріпилися у мові і не вважаються нині порушенням лексичних норм. Це такі вислови, як-от: букіністична книга (від фр. bouquin – стара книга), експонат виставки (від лат. ехропо – виставляю напоказ), монументальний пам’ятник (від лат. monumentum – знак пам’яті), реальна дійсність (від лат. realis – дійсний), період часу (від грецьк. лєріобос; – коло часу).
Тавтологія (від грецьк. tauto – те саме, logos – слово) – змістові повтори, які виникають у випадках, коли в реченні вживаються поряд спільнокореневі слова, наприклад: Користь від використання цих приладів є незаперечною; Приймаючи на роботу нових працівників, необхідно при їх прийомі враховувати знання іноземних мов; Тривалість пари у нашому виші триває 1 годину 20 хвилин.
У наведених прикладах досить легко уникнути тавтології, виключивши одне із спільнокореневих слів або замінивши його синонімом чи займенником: Вигода від використання цих приладів є незаперечною; Коли приймають на роботу нових працівників, обов’язково враховують знання іноземних мов; Тривалість лекції в нашому інституті – 1 година 20 хвилин або Пара в нашому інституті триває 1 годину 20 хвилин.
Не кожне повторення спільнокореневих слів може вважатися мовною помилкою. Існує багато словосполучень, у яких тавтологія неминуча, наприклад: словник іншомовних слів, ланкова першої ланки, закрити кришкою, чорні чорнила, вимити мийку, загадати загадку, розмовна мова, зупинитися на зупинці. Будь-які спроби уникнути повторення у цих висловах будуть невдалими.
Можна вважати виправданим уживання у вузькому контексті спільнокореневих слів, які є єдиними назвами певних понять. Найчастіше це стосується термінів, уживаних у науковому чи офіційно-діловому стилі, наприклад: Мульчування – вкривання поверхні ґрунту між сільськогосподарськими рослинами різними матеріалами (мульчею – солом’яною січкою, перегноєм, торфовою потертю, мульчпапером тощо) (з енц.); Орендодавець надає Орендареві та членам його сім’ї в користування терміном на 1 рік квартиру загальною площею 88 кв. м за адресою: вул. Артема, буд. 8, кв. 6 (з договору); Марія Гнатівна працює в довідково-бібліографічному відділі Центральної наукової бібліотеки.
Тавтологічний характер мають стійкі вислови, уживані в розмовній мові: поїдом їсти, сидьма сидіти, горе горювати, усяка всячина, святая святих тощо. У художньому і публіцистичному стилях тавтологія може використовуватися як стилістичний прийом, який підсилює виразність та експресивність мови, створює комічний ефект: «Які слова страхітливі – дволикість, дворушництво, двозначність, двоєдушність! Двомовність – як роздвоєне жало. Віки духовної руйнації. Змія вжалила серце нації» (Л. Костенко); «Я знову мушу іти до Чоломбитька і, даруйте, за тавтологію, бити йому чолом (В. Шкляр); «П’ятий поверх, коло самої опери, найцентральніший центр, три метри до Дерибасівської, п’ятнадцять метрів до Дюка Рішельє, до Стамбула подати рукою, Париж видно прямо з вікна кухні» (П. Загребельний). Тавтологічні сполучення можуть надавати висловлюванню афористичності: «Немає нічого страшнішого за необмежену владу в руках обмеженої людини» (В. Симоненко); «Мій батько був проста людина, але не простак» (В. Шевчук); «Нікого не можна навчити творити, але всіх без винятку треба вчити шанувати творчість» (Є. Кононенко); «Чи людством бути люди ще спроможні?»; «Ми спадкоємці спадків розграбованих»; «Дозиметром не виміряєш дози тотального спустошення душі»; «Нема прозрінь в тумані підозрінь» (Л. Костенко).
Отже, необхідно відрізняти тавтологію, спричинену неувагою автора до вибору слова, і тавтологію, якої не можна уникнути або яку використовують з певною стилістичною настановою.
Поширеною вадою мови є повторення слова (у тій самій чи різних формах), як-от: «Я навчаюся в середній школі № 11. Мені подобаються у нашій школі гарні кабінети, прекрасний спортзал і вчителі. Одним словом, усе. У школі працює багато гарних гуртків, які ведуть вчителі нашої школи». Виправлений текст може мати такий вигляд: «Я навчаюся в середній школі № 11. У ній мені подобається все: і вчителі, і гуртки, і гарні кабінети, і чудовий спортзал».
Досить поширеною помилкою є мовленнєва недостатність, яка виявляється у випадковому пропущенні слів, необхідних для точного вираження думки. Ця вада найчастіше трапляється в усній мові, але нерідко зустрічаємо її також на письмі. Пропуск слів спричинює незрозумілість висловлювання; мовленнєва недостатність породжує комізм і абсурдність думки. Саме такі приклади потрапляють під рубрику «Страшне перо не в гусака» журналу «Перець»: «У зв’язку з моєю відпусткою обов’язки мої покласти на Гладкого Івана Івановича, а Івана Івановича – на Людмилу Федорівну Кобзар» (з наказу); «Ці сувеніри зроблені зі шкіри косівських майстрів» (з листа); «20.09.89 р. о 17 год. в приміщенні Підлісецької школи відбудуться загальношкільні батьківські збори. Батькам 1-го класу мати документи для вступу в школу. Дирекція» (оголошення).
Зважаючи на величезні можливості вибору лексичних засобів, які надає кожному з нас українська мова, висловлювати свої думки неодноманітно, виразно й оригінально є цілком реальним завданням для того, хто постійно збагачує свій лексичний запас і по-справжньому шанує слово.