У мирний час новини та репортажі створюють всюдисущі та амбітні професіонали, в неспокійний час бойових дій – це було справою відважних та відданих своїй справі людей з великої літери. В історії становлення та захисту ПМР неможливо переоцінити роль засобів масової інформації.
«Народ, який не знає свого минулого, не має майбутнього», – сказав колись великий російський учений і письменник ХVІІІ століття Михайло Ломоносов. Ці слова ніколи не втратять свого важливого значення й завжди будуть для нас певним стимулом. Бажання пам’ятати, знати та розуміти свою історію лежить в основі громадянської усвідомленості. Ось чому так важливо налагоджувати зв’язок між попереднім і теперішнім поколіннями.
Майданчик, організований 29 вересня, сприяв такій комунікації. За круглим столом у конференц-залі головного корпусу ПДУ ім. Т. Г. Шевченка зібралися чинні представники ЗМІ та ветерани журналістики, посадові особи, викладачі та студенти університету для того, щоб обговорити, як молоді незалежні джерела інформації вплинули на історію становлення молодої республіки.
Міністр цифрового розвитку, зв’язку та масових комунікацій ПМР Сергій Бабенко привітав усіх учасників цієї події. У своєму вступному слові він підкреслив, що зустріч присвячена 30-й річниці відбиття широкомасштабної агресії Республіки Молдова проти Придністров’я.
Формат заходу включав виступи досвідчених «акул пера», студентів та свідків тих подій, які охоче коментували та доповнювали інформаційно-освітню програму.
У першій частині засідання Олександр Карасьов розкрив роль ЗМІ у висвітленні військової агресії проти народу Придністров’я. У своїй презентації він детально прокоментував шлях створення нової преси. Йшлося про такі друковані видання, як «Трудовой Тирасполь», «Рыб-ницкий вестник», «Заря Приднестровья» та багатьох інших.
Ну, а першою державною масово-політичною газетою був «Гомін». Під керівництвом головного редактора Михайла Чернеги на сторінках паперової преси висвітлювалося життя українців Придністров’я, культурні традиції та навіть мовні особливості. До речі, наше видання і сьогодні продовжує тримати читачів у курсі останніх подій, торкаючись різноманітних новинних приводів: від політичних до художніх та розважальних.
Після представлення студенткою четвертого курсу кафедри «Журналістика» Дойною Сердюк доповіді на тему «Радіо Придністров’я як голос правди» спалахнула жвава бесіда. Ветеран вітчизняної журналістики Микола Тимофєєв поділився спогадами щодо своєї професійної діяльності.
За обов’язком служби, 7 травня 1992 року Миколі Миколайовичу довелося супроводжувати запис радіопередачі на територію радіотелецентру «Маяк» у Григоріопольському районі та проконтролювати чіткість мовлення під час трансляції, а після цього повернути її назад до Тирасполя.
Тієї весни вже всюди відбувалися збройні сутички та напади, навіть влаштовувалися засідки на тих, хто мав хоч якусь важливість для самовизначення придністровської держави, тим більше представників ЗМІ. Тому, щоб не привертати увагу до поїздки, йому довелося вирушити на таксі, а для захисту взяти з собою бойову вогнепальну зброю.
На щастя, ця історія закінчилася благополучно. Ніхто не загинув, і журналіст успішно виконав свою головну місію – дав людям достовірну інформацію, сказав їм правду. Завершуючи своє захопливе оповідання, Микола Миколайович передав до Музею журналістики Придністров’я раритетну VHS касету з архівним сюжетом, записаним у Бендерах 18 червня 1992 року.
Учасники круглого столу знову і знову наголошували на масових проявах мужності придністровських чоловіків та жінок. Перші редактори друкованих видань, радіомовлення і телебачення були безстрашними людьми. Кореспонденти та оператори йшли в одну ногу з захисниками держави. Тільки боролися з агресією Молдови представники ЗМІ іншою зброєю, яка завдавала ударів не менш сильних, ніж автоматні черги. Слово вплинуло на перебіг подій у цьому збройному конфлікті.
Безперечно, «Радіо Придністров’я» відіграло найважливішу роль у створенні Придністровської Молдавської Республіки та об’єднанні суспільства. Радіостанції вдалося донести правду навіть до закордонних слухачів та привернути увагу світової спільноти до цього питання.
Працівники телебачення йшли з камерами в бій. Про діяльність журналістів за умов бойових дій розповів директор ДУ «ПДТРК» Ігор Нікітенко. В 1992-му він був телеоператором студії «Ник» і стояв біля витоків цієї сфери в Придністров’ї.
За спогадами Ігоря Семеновича, камера йшла відразу за бійцями, фіксуючи всі найстрашніші та найбільш напружені моменти зіткнень на вулицях Бендер. Нинішнім і майбутнім журналістам він порадив завжди говорити правду і побажав ніколи й нікому у своєму житті не знімати й не писати про війну.
За кілька годин довірливого теплого спілкування між учасниками круглого столу виникло розуміння необхідності збереження та захисту придністровської історії від спотворення. Налагодження наступності є тим механізмом, який допоможе успішно здійснювати таке живе спілкування з історією, яким воно було на цій зустрічі.
Марина СОВА.
Фото: vspmr.org