На кожній пачці сигарет великими літерами написано попередження: «Куріння небезпечне для здоров’я». Так, небезпечне. Всі про це знають, але не звертають уваги й курять, курять, поки «грім не вдарить». А він рано чи пізно вдарить. Кажу це з упевненістю, бо сама є завзятим курцем з великим стажем.
Закурила я вперше в десятому класі, й не по дурості, як всі говорять, а цілеспрямовано – хотіла схуднути, оскільки була такою товстухою, що шкільна форма на мені буквально тріщала. Мені порадили курити, начебто сигаретний дим відбиває апетит, тобто я буду менше їсти й таким чином схудну. Я повірила «доброзичливим» людям… і приохотилася. З того часу з тютюновим зіллям ми – «закляті друзі». Я, звичайно, схудла, але не стільки від тютюнового диму, скільки від нових турбот і переживань: попереду були випускні іспити й невідоме майбутнє. Тепер, через багато років, я з сумом думаю, що, якби тоді я не закурила, можливо, моє життя склалося б інакше, більш вдало. Адже до курців завжди було негативне, якщо не вороже, ставлення (я мала можливість у цьому впевнитися). Запах диму відбиває бажання спілкуватися з курцями. Крім того, ніхто не хоче бути пасивним курцем, тобто шкодити своєму здоров’ю.
Підбиваючи підсумки своєї «тютюнової епопеї», я зробила гіркий висновок: по-перше, я втратила здоров’я, майже перестала займатися спортом, по-друге, не досягла успіху в кар’єрі, адже не в кожному колективі приймають курців із розкритими обіймами, та й не кожному керівникові подобається такий співробітник. По-третє, я розгубила добрих друзів, ігноруючи їхні розповіді про шкідливість куріння і прохання кинути палити. А ще за всі ці роки я витратила на сигарети стільки грошей, що могла б купити хороший автомобіль або ощасливити якийсь благодійний фонд. Та що вже руками махати після бою. У всьому цьому ніхто не винен: ні люди, ні обставини, тільки я сама. Тож «нічого нарікати на дзеркало, коли пика крива».
А нещодавно десь прочитала, що в Америці курців вважають невдахами. З ними мало хто спілкується через запах, а сказати людині, що від неї тхне, етикет не дозволяє. Оскільки там усе майже стерильне, і в туалеті може бути аромат як у перукарні, американці цураються курців.
Є таке прислів’я «Краще пізно, ніж ніколи». Я багато разів кидала курити, а потім починала знову. А тепер вирішила покінчити з цим назавжди. І на моє рішення вплинула розмова з моїм співробітником Святославом, який після десятирічного куріння все ж кинув цю погану звичку. Про нього і піде мова.
Інтерв’ю зі Святославом Доновим.
– Коли вперше відбулося Ваше знайомство з цигарками?
– Перший свій досвід я запам’ятав на все життя. Це було на початку літа, мені було 5 чи 6 років, і сусідський хлопчина, якому було років 11, десь роздобув сигарету і запропонував мені спробувати закурити. Після довгих умовлянь я погодився, і ми спустилися в підвал, з якого проглядалася вся вулиця. І тільки-но я вдихнув жахливий дим сигарети без фільтра, як раптом, немов у страшному кіно, з-за рогу вийшов мій тато, який повертався з роботи. Він, звичайно, не міг мене бачити, але на той момент я був так наляканий, що мені здавалося, що він дивиться прямо на мене. Я різко викинув сигарету, вискочив з підвалу, і почав бігти світ за очі. Про те, що тут щось нечисто, мій тато здогадався і з криками «Стій, Святославе! Зупинися!» побіг за мною. Я біг навколо будинку, по дорозі зривав зелену черешню і набивав нею собі повний рот, але на другому колі він усе-таки наздогнав мене і сказав на той момент найстрашніші для мене слова «А ну, дихни!» Отже, я дуже добре запам’ятав цей забіг, татів ремінь, і те, що зелена черешня не усуває запах сигарет.
– А коли все-таки Ви почали палити постійно?
– У вісім років, наслідуючи поганий приклад моїх старших братів, я знову почав пробувати курити, потайки від усіх. А коли ми всі разом збирались у бабусі в селі, я крав у братів одну або дві цигарки й викурював їх на городі. У шостому класі закурив мій однокласник, тоді я вирішив курити разом з ним. Так я почав палити кожен день, з кожним роком збільшуючи кількість сигарет у своєму щоденному раціоні.
– Чому Ви вирішили кинути палити?
– Все сталося знову ж таки завдяки прикладові старших братів, тільки цього разу – позитивному. Усі вони кинули палити з різних причин: хтось – через кашель, хтось через те, що одружився і замислився про майбутніх дітей. Слухаючи їхні розповіді, як вони чудово почуваються без сигарет і як це зберігає бюджет, я теж твердо вирішив кинути шкідливу звичку.
– Як Вам це вдалося?
– Це було дуже важким випробуванням. Спочатку я вирішив кинути палити за допомогою сили волі, але ця ідея не увінчалася успіхом. Я не курив протягом півроку, і за цей час був дуже нервовим і дратівливим, весь час хотів викурити хоча б одну сигарету. Не міг спокійно спати, мені майже кожен день снилося, що я палю за рогом будинку чи вдома, при цьому лаючи самого себе, що не зміг втриматися, а після цього прокидався в поту і не міг згадати, закурив я знову чи ні. У підсумку, через півроку я ще більше курив, мені не вистачало пачки сигарет на день.
Та мої спроби позбутися цієї поганої звички я не кинув, читав про різні способи: пластирі, жувальні гумки, гіпноз, кодування. І от якось, дивлячись на мої страждання, старший брат порадив мені прочитати книгу Алена Карра «Легкий спосіб кинути палити», та я відразу скептично поставився до його пропозиції, сказавши, що це нісенітниця собача. Але через два місяці, отруївши свій організм великою кількістю сигарет, я згадав про цю книгу. Я прочитав її за одним разом, і, не викурюючи останньої сигарети, назавжди попрощався з палінням. У моїй голові буквально щось заблокувало бажання закурити, я перестав бачити сигарети в магазині, перестав думати про них.
– Чи поліпшилося Ваше здоров’я і Ваше життя в цілому?
– Так, безсумнівно. Мене перестав мучити бронхіт, з’явився апетит, зникла задишка, зник жахливий запах з рота. Та й мозок став спритніше працювати, й тепер, коли виникає проблема, я думаю не про те, що треба закурити й заспокоїтися, а відразу починаю її вирішувати.
– Як Ви ставитеся до курців?
– Хоча й неприємно заходити в прокурене приміщення, ставлюся нейтрально, палити чи не палити – це вибір кожного. Єдине, чого не можу терпіти, батьків, які курять поряд зі своїми маленькими дітьми, а тим паче, тих, хто з дитиною на руках віддається цьому огидному заняттю.
– Що Ви побажаєте курцям?
– Я бажаю їм переосмислити свою позицію, задуматися про своє здоров’я і здоров’я своїх дітей, підрахувати, скільки грошей витрачається на купування сигарет і скільки коштуватиме лікування свого зіпсованого здоров’я, задуматися про людей навколо себе. І, звичайно ж, знайти в собі сили закрити главу свого життя під назвою «куріння» і, дивлячись на чергового перехожого з сигаретою в зубах, сказати самому собі: «Як добре, що я не палю!»
На сьогодні модно бути здоровим. Усім охочим подолати цю шкідливу звичку я пропоную прочитати книгу Алена Карра «Легкий спосіб кинути курити» і якщо вдасться це зробити, написати про це в редакцію газети «Гомін».
Устя ЗАТИШНА.