Кожен із нас хоча б кілька разів у житті був учасником гри й гравцем. Згадаймо, наприклад шкільні роки, шкільні вікторини, брейн-ринги, предметні ігри в класі тощо.
Усе це було ефективним механізмом засвоєння учнями знань та інформації через гру. Він може викликати здорову конкуренцію між учнями, жадобу нових знань. На жаль, шкільні роки минають, настає пора студентства, де також більшість із вас були учасниками та глядачами студентських ігор і вікторин.
Після цього настає доросле життя. Добре, якщо ви читаєте книги, спілкуєтеся з цікавими людьми. Якщо ж у вас робота, сім’я, діти, важливі зустрічі… Одним словом, не до розваг і тим більше інтелектуальних. Фахівці стверджують, що наш мозок звик до одного і того ж процесу життєдіяльності: будинок – робота – сім’я – справи – телевізор – телефон – інтернет – будинок – робота. Так ми розучуємося думати, вирішувати прості завдання, знаходити логічні пояснення простим речам, а відпочинком називаємо тільки посиденьки в кафе і пов’язані з цим «веселощі».
Одним з варіантів виходу з цього замкнутого кола і є популярність інтелектуальних ігор. Це нині вже мода, викликана суспільним запитом на «відпочинок для мізків».
Інтелектуальна гра – це не тільки «Що? Де? Коли?», це й усі ігри зі словами, зокрема філворди.
Роман ПЕТРИКIВ.
Фото з вiдкритих джерел.