Улюблені у Господа всечесні отці, боголюбні ченці та черниці, дорогі брати й сестри! Hині, коли Свята Церква духовно радіє з усіма Небесними Силами, прославляючи незбагненне диво пришестя у світ Бога у плоті, від щирого серця вітаю вас із великим торжеством.
У цей день особливим чином вливається в серця людей Божественна любов і кличе всіх у небеса, в нашу горню вітчизну. Оселившись у маленькому слабкому людському серці, вона робить його великим, сильним і безбоязним перед усім злом світу, збожеволілого у своєму відступі від Бога.
Як сказав святитель Лев Великий, «зійшов до нас Той, до Кого ми самі не змогли піднятися». Сприймемо ж, за словом святителя Василя Великого, «цю радість у серця наші, бо цю радість благовістять пастирям ангели. З волхвами поклонімося, з пастирями прославимо, з ангелами зрадіємо, бо народився Спаситель наш, Який є Iсус Христос».
Ми часто забуваємо про цю вічну радість, бо живемо у світі, ураженому гріхом і смертю, в якому страждаємо від хвороб і немочей, часом переживаємо розлуку й горе, стикаємося з насильством і жорстокістю. Але віра наша навчає нас навіть посеред життєвої скорботи зберігати в серцях своїх і сповіщати всім людям ту радість, яка прийшла до нас зверху і про яку в Євангелії сказано, що ніхто її не відніме у нас.
Народжується Христос, і знову постає перед нами одвічне запитання душ наших, яке впродовж року ми так чи інакше віддаляємо від себе на «другий план» буденного буття. Чи достатньо в нас світла і любові, щоб Різдво Христове було сприйняте не через «полуду» насущних справ, а через сльози щирої подяки Немовляті, що сподобило нас, грішних, зустріти Його в цю зимову ніч нашого буття?
Запитаємо ж нині себе: чи завжди ми вдячні Господу за те велике і мале, що він нам посилає? Чи не буває так, що ми не знаходимо в собі терпіння, щоб гідно переносити випробування, що випадають на нашу долю? Чи не хочемо ми більшого, ніж маємо, і чи не нарікаємо, якщо наші бажання не втілюються в життя? І що важче наші життєві обставини, то більше це нарікання посилюється, що, безсумнівно, свідчить про нашу неготовність до зустрічі з Богонемовлям.
Згадаймо, що Спаситель з’явився у світ у печері, де не було навіть найменших зручностей, і був закутаний у пелени, які годилися хіба що для немовляти з найбіднішої сім’ї. Та якщо такі матеріальні поневіряння не могли применшити гідності Сина Божого, то чи не буде з нашого боку проявом гордині очікувати того, що в нашому житті незмінно пануватиме матеріальне благополуччя і протікатиме воно саме в тих умовах, про які нам мріється?
І в ці святкові дні, і на всьому протязі Нового року будемо ж пам’ятати, що наше щастя, мир, радість, добробут, успіх, душевний спокій залежать від того, як ми живемо: з Богом чи без Нього. З Богом треба жити завжди й відчувати потребу в Ньому. Нехай свято Різдва Христового стане святом народження Христа в наших душах і нашого відродження у Христі.
За словом святого праведного Іоанна Кронштадтського: «Всякий істинний вірянин і виконувач заповіді Христові, всякий грішник, який істинно кається, має всередині себе світ Христовий, і ніякі зовнішні хвилювання світу цього порушити не можуть, якщо він сам, своєю волею не ступить знову на шлях беззаконня і гріха».
Улюблені у Господа брати й сестри! Хай подасть вам Господь Спаситель Свою милість, хай врятує та збереже Він усіх у земному мандруванні та удостоїть радості спілкування з Ним у житті майбутнього століття. «Нехай панує в серцях ваших світ Божий, до якого ви покликані». Нехай світло Віфлеємської зірки осяє ваші душі й серця, подасть всемогутню силу, духовну міцність іти шляхом Господнім.
САВА, Архієпископ
Тираспольський і Дубоссарський
Різдво Христове 2022/2023 рік, град Тирасполь
Фото: rewizor.ru