Хто він такий, барон Мюнхгаузен, знають усі. Одні прочитали захопливу книгу німецького письменника Рудольфа Еріха Распе «Пригоди барона Мюнхгаузена», інші подивилися чудовий фільм Марка Захарова «Той самий Мюнхгаузен», треті, не відриваючись, «проковтнули» 5 мультфільмів Натана Лернера «Пригоди Мюнхгаузена».
Однак, мало хто знає, що Єронім-Карл-Фрідріх фон Мюнхгаузен – це реальна історична особа. І що громадськість Німеччини 22 лютого відзначила 226-річчя з дня смерті цього неперевершеного вигадника. Утім, найнеймовірніше – те, що навряд чи хтось із придністровців замислюється над тим, що пригоди барона – і вигадані, й реальні – відбувалися зокрема й у наших краях!
Знаменитий брехун та фантазер ходив бендерськими вулицями, їв мамалигу зі шкварками, пив місцеве вино й, напевно, задивлявся на смуглявих бендерчанок, тому що був він тоді молодим і гарячим.
Отже, Єронім-Карл-Фрідріх фон Мюнхгаузен був абсолютно реальною людиною, яка залишила в архівах безліч документальних свідчень свого існування. Якщо задуматися, то Мюнхгаузен – найвідоміший іноземець, який коли-небудь відвідував Придністров’я. Він народився 11 травня 1720 року в Нижній Саксонії й уже через 17 років – на початку 1738-го – прибув до Санкт-Петербурга для служби в російській армії.
Саме з цього моменту починається книга Распе про барона Мюнхгаузена: «Я виїхав до Росії верхи на коні. Діло було взимку. Падав густий лапатий сніг. Утомлений кінь почав спотикатися, а мені дуже хотілося спати. Проте марно шукав я ночівлі: на шляху не траплялося жодного села. Що залишалось робити? Довелося заночувати в полі просто неба. Навкруги ні кущика, ні деревця. Тільки маленький стовпчик самотньо стирчав з-під снігу. До цього стовпчика я абияк прив’язав свого закляклого коня, а сам ліг поруч у сніг і заснув».
Далі Рудольф Распе писав, що сніг за ніч розтанув, і коли вранці Мюнхгаузен прокинувся вже на землі, то побачив, що його кінь висить – і не на стовпчику, а на хресті православної церкви.
Незабаром барона відрядили на південні рубежі Російської імперії для участі в турецькій кампанії – брати в облогу турецьку фортецю Бендери. Саме тут відбуваються з Мюнхгаузеном неймовірні пригоди, про які ми знаємо з книги, кінофільму та мультфільму. Згадаймо найбільш популярну з них. Під час облоги цитаделі командувачу російської армії було вкрай важливо знати, що відбувається за її стінами. Однак при штабі не знайшлося жодної відповідальної людини, яку можна було б послати в розвідку. Тоді за цю ризиковану справу взявся Мюнхгаузен.
Коли барон почав розмірковувати, як долатиме форпости, караули та фортечні стіни, то зрозумів, що діяти потрібно незвичайним способом. Недовго думаючи, капітан Мюнхгаузен став біля найбільшої гармати й очікував моменту, коли пролунає команда «Плі!», а канонір піднесе до гармати запалений гніт. Тільки-но ядро вилетіло з дула, він скочив на нього і полетів у фортецю. Пролітаючи над нею, розвідник точно змалював розташування її гарнізону. Під час польоту барон збагнув, що у фортецю він таки потрапить, а як потім з неї вибиратися – незрозуміло.
І що буде з ним у фортеці?! У запалі азарту він навіть не переодяг російський мундир, а це означає, що в ньому відразу впізнають шпигуна і повісять на найближчому дереві. Рішення прийшло саме собою: Мюнхгаузен перестрибнув на перше зустрічне ядро і таким чином повернувся назад цілим та неушкодженим. «Я радий, що все закінчилося щасливо, – написав у книзі Распе від імені свого літературного героя. – Адже я мало не загинув. Ядра дуже гладенькі, тож мені було важко утримувати рівновагу».
Хто пам’ятає тепер про ту облогу, крім істориків та екскурсоводів? А про політ барона Мюнхгаузена на ядрі пам’ятають мільйони людей у різних країнах. І це чистісінька правда.
На честь цієї події 10 жовтня 2010 року в Бендерській фортеці відкрили сквер і погруддя Єроніму-Карлу-Фрідріху фон Мюнхгаузену. Заради справедливості скажемо: всупереч усім витівкам барона, пам’ятник цілком серйозний і солідний. Це бюст, який стоїть на звичайному гранітному постаменті. На ньому напис, який свідчить про те, що барон Мюнхгаузен у серпні 1738 року взяв участь у поході на Бендерську фортецю. Що стосується ядра, то воно у фортеці теж є. Пам’ятник йому розташований приблизно метрів за триста від пам’ятника баронові. Так місцева влада вирішила увічнити ці історичні події та особистість самого барона.
Коли Мюнхгаузен відслужив належний термін і вийшов у відставку, він повернувся у свій родовий замок, де найулюбленішим його заняттям стала розвага гостей цікавими розповідями про свої «невигадані» пригоди. Зазвичай він збирав у себе сусідів і друзів, сідав після вечері перед палаючим каміном, закурював величезну люльку з коротким мундштуком і, поставивши перед собою повиту парою склянку пуншу, розігрував в особах сцени зі своїх пригод. Іноді барон, щоб зацікавити слухачів, додавав до «правдивих» розповідей невеликі деталі, придумані ним самим.
Iгор ШЕВЧЕНКО
Фото ГУ «Агентство по туризму Приднестровской Молдавской Республики»