Перші кроки до збройного конфлікту, напад на мирних жителів, смерті співробітників міліції – таким було 1 квітня 1992 року для міста Бендери. Ця дата стала скорбним днем для всіх придністровців, бо саме вона вважається початком перших військових дій на території нашої республіки.
Щороку православна каплиця на вулиці Єчина стає місцем початку траурних заходів, присвячених пам’яті героїв міста. Тут, біля пам’ятника загиблим міліціонерам, збираються сотні придністровців для того, щоб ушанувати пам’ять співробітників органів внутрішніх справ, які чверть століття тому взяли на себе удар молдовських агресорів.
«Шестеро загинули, загинув і один цивільний, одинадцять осіб були поранені, але залякати та зламати волю придністровського народу нашим недругам не вдалося. Вони досягли мети з точністю до навпаки», – зазначив глава міста Роман Іванченко.
У заходах, присвячених 26-й річниці від дня загибелі співробітників Бендерського ВВС, взяли участь керівники республіки. Вшанувати пам’ять героїв, покласти квіти до меморіалу та сказати слова вдячності близьким і рідним загиблих прибув і Президент Придністров’я Вадим Красносельський.
«26 років тому рано-вранці на цьому місці сталася страшна трагедія. За великим рахунком, це не була військова операція, це була терористична акція, спрямована проти мирного міста та його жителів. Цю акцію можна назвати репетицією 19 червня, пробою сил, перевіркою того, як можна увійти та атакувати мирне місто, до яких наслідків це призведе, – підкреслив Вадим Красносельський. – Минуло 26 років, але викликають тривогу заклики неурядових організацій Молдови до ескалації конфлікту, до перекреслення всіх досягнутих раніше домовленостей. У всьому цьому простежується реваншизм і бажання перемогти у війні проти Придністров’я. Це недопустимо. Ми повинні пам’ятати та шанувати наших героїв».
По завершенні мітингу траурні заходи, присвячені річниці трагічних подій у Бендерах, продовжилися на Борисівському кладовищі. Тут відбулася заупокійна літія та покладання квітів до могил загиблих співробітників міліції.
Щороку на заходи з ушанування пам’яті бендерських героїв приходять не тільки жителі міста, а й учасники тих страшних подій. Та минулий 2017 рік забрав одного з міліціонерів, який був свідком нападу на співробітників ВВС. Василь Олександрович Калько був полковником міліції, першим начальником Бендерського ВВС, захисником Придністров’я та першим Уповноваженим з прав людини.
Цього важливого, значного та скорбного для городян дня пам’ять людини, яка була прикладом щирості, безкорисливості, вірності обов’язку та служіння народу, увічнили, встановивши на будинку, де проживав Василь Калько, меморіальну дошку. Цей пам’ятний знак відкрив Президент Придністров’я Вадим Красносельський та син Василя Олександровича, Михайло Калько.
На заході близькі, рідні, друзі та колеги видатного державного діяча згадували, що для цієї людини було найголовнішим у житті та чого він встиг навчити своїх підлеглих упродовж служби.
Начальник Слободзейського районного відділу внутрішніх справ Дмитро Каргаполов, який був присутнім на відкритті меморіальної дошки, поділився своїми спогадами про Василя Калько: «У 1996 році я прийшов до Слободзейського ВВС на посаду слідчого, і на той момент Василь Олександрович був начальником слідчого управління. Мені пригадується одна резонансна подія, яка відбулася зі мною на службі. Тоді Василь Олександрович мені особисто допомагав, особисто давав поради, давав ті чи інші вказівки. Вразило те людяне розуміння, той глибокий професіоналізм і величезний досвід, який просто неможливо було не помітити. І, звичайно ж, роблячи будь-які зауваження і критичні висловлювання, він ніколи не ображав людей і завжди вмів чітко помітити той чи інший недолік».
Вшановувати пам’ять, знати своїх героїв, не забувати про тих, хто відстоював честь та незалежність нашої республіки, – найголовніше для придністровського народу. Даючи свою оцінку значенню траурних заходів та подіям 1 квітня 1992 року, Президент Придністров’я Вадим Красносельський зазначив: «Важливо пам’ятати всі події та дякувати тим людям, які віддали своє життя, своє здоров’я заради майбутнього. 26 років минуло. Біль живий – це відчувається по Бендерах. Ще є живі свідки, є родичі загиблих, і з кожним роком я бачу, що додається й людей, охочих ушанувати пам’ять полеглих, своїх земляків-бендерчан, покласти квіти».
Ольга СТОЯНОВА.