У православному світі 8 липня згадували святих благовірних, які жили у XIII столітті: князя Петра і княгиню Февронію – Муромських чудотворців, покровителів сім’ї та сімейних цінностей. Їхнє кохання і подружні стосунки стали прикладом для багатьох сімейних пар, зокрема для Владислава і Світлани Кобилевих.
Молода пара з Коротного 22 роки тому дала клятву кохання і вірності. Живуть щасливо і виховують дітей. Напередодні свята сім’ї, любові та вірності, сповненого моральної чистоти та духовності, Владислав і Світлана поділилися найпотаємнішим: історією своєї сім’ї, захопливими моментами життя та секретами щасливого шлюбу. Дійсно, немає нічого прекраснішого на світі, ніж любов, наповнена глибоким змістом і трепетним ставленням одне до одного. Мабуть, справжнє кохання не минає і не вмирає.
У відповідь на перше запитання: «Як ви познайомилися?», Владислав і Світлана задумалися. Глава сімейства розповів про те, як уперше побачив свою майбутню дружину. Було літо. Світлана зі своєю сестрою-близнюком прогулювалася сільською вулицею. У цей час Владислав допомагав другові ремонтувати покрівлю будинку. З мрійливою посмішкою він пригадав:
«Побачивши Світлану, цього світлого ангела, працювати я вже не міг. Легкою ходою, в білому сарафані вона увійшла в моє серце».
Пізніше, на дискотеці, Владислав зволікати не став і познайомився з перлинною блондинкою. Він закружляв її в танці кохання, що стало першим кроком до шлюбного союзу. З танцями в родині Кобилевих пов’язано багато. Впродовж 10 років подружжя виступало солістами ансамблю музики й танцю «Веселия» Будинку культури села Коротне. В цьому колективі різноманітний репертуар народних пісень і танців, здебільшого молдавської спрямованості. З танцями пов’язали своє життя і доньки нашого подружжя.
Молоді люди побралися взимку. Лютневий холод не став на заваді палким серцям. Весілля відбулося «як годиться», з дотриманням усіх традицій та звичаїв предків. Урочистий захід видався масовим, родичів і близьких у них багато. Святкували мало не тиждень. Перший день –
у нареченого, другий – у дружини, а потім шлюб був укладений і на небесах: Владислав і Світлана здійснили таїнство вінчання.
Переглядаючи сімейний альбом, ми звернули увагу на фотографію, на якій наречений зі своєю свитою – друзями з музичними інструментами в руках. Виявляється, вони тоді викуповували наречену. Було організоване ціле театралізоване дійство з декором і музичними атрибутами. Подружки нареченої не хотіли віддавати прекрасну Світлану майбутньому чоловікові без «фірмового вимагання грошей».
Закоханій парі запам’ятався той щасливий день весільною церемонією та святою клятвою. Освідчення в коханні та обіцянку бути завжди поруч, у будь-яку хвилину, щасливу чи навіть сумну, дану одне одному багато років тому, вони зберігають і досі. Це робить їхнє спільне життя щирим, наповненим непідробними емоціями.
«Ми щасливі. Ми любимо, і ми – разом!» – життєве кредо сім’ї Кобилевих. За роки подружнього життя в коханні народилися три доньки: Тетяна, Ірина та Вікторія. Саме з їхнім народженням пов’язані найщасливіші спогади батьків. Для них важливий кожен етап: народження, дитсадківський і шкільний періоди, безліч інших яскравих моментів у житті дітей. Справжнє і сильне кохання – приклад для їхніх дочок.
Владиславу пощастило найбільше, бо живе в чудовому квітнику, в оточенні чотирьох чарівних дам. Він зізнається, що його любові й уваги повною мірою вистачає на всіх, подарунків і квітів на 8 Березня теж (посміхається). Подружжя виховує дочок у повазі й любові, довірі та щирості. Тетяна – старша з дівчат, навчається на 3-му курсі ПДУ на природничо-географічному факультеті. Вона поєднує навчання зі справою своєї душі, Таня – чоловічий барбер. Своє дозвілля присвячує сучасним танцям і подорожам.
Середня дочка Ірина – випускниця 9-го класу, мріє стати актрисою, багато читає, здебільшого сучасну фантастику. Вікторія у свої 12 років – різнобічна особистість із математичним складом розуму. Її хобі – шашки, шахи, танці та малювання. Нещодавно Віка захопилася жіночим футболом. Варто підкреслити, що дівчата навчаються відмінно. Розумниці, красуні, спортсменки! Гордість і відрада батьків, прекрасні плоди великого почуття.
У великої та дружної сім’ї за роки щасливого життя склалася низка звичаїв і традицій. Усі свята вони стараються проводити разом. Мама Світлана готує пельмені, а це, до речі, улюблена страва глави сімейства, за рецептом його бабусі Ніни Василівни, яка родом з Уралу. Це вона навчила молоду дружину свого онука готувати смачні домашні пельмені. Крім того, коронна страва сім’ї – молдавські плацинди. Їх господиня готує швидко і вправно. Владислав розповів, що Світлані достатньо 50 хвилин, і 11 запашних плацинд готові для ласування. Він же балує своїх близьких приготуванням м’ясних страв, бо це його зона відповідальності.
Кожен день народження дочок – тематична подія з урахуванням захоплень та інтересів дівчаток на певному етапі їхнього життя. Неодмінний атрибут свята – торт і багато повітряних кульок.
Ще одна традиція сім’ї, спільне хобі – риболовля. Поки тато ловить рибу, дівчатка насолоджуються красою та краєвидами нашого мальовничого придністровського краю.
Секрет щасливого шлюбу
Зберігати й шанувати традиції, берегти сім’ю, поважати й підтримувати одне одного – те, чого свято дотримуються в родині Кобилевих. Секрету щасливого шлюбу насправді немає, для них напрочуд усе просто – є спільні інтереси й захоплення. Все звикли робити разом: і працювати, й відпочивати. Подружжя чесно констатує, що без цього не було б справжнього щастя.
«У нашій родині класичний уклад взаємин: Владислав – голова, я – шия. Мені здається, у нас немає чіткого поділу обов’язків, ми завжди дбаємо і допомагаємо одне одному. Мій чоловік, якщо треба, може і вечерю приготувати, продукти купити й уроки з дітьми виконати. Коли в нас народилася Вікторія, він із двома старшими дочками їхав на відпочинок, це, напевно, була наша єдина розлука за все життя. Я спокійно відпустила дочок із татом, тому що впевнена в його відповідальності й турботі про дітей. Про таке може мріяти кожна жінка. Чоловіка я вважаю своєю ідеальною другою половинкою», – поділилася Світлана Володимирівна.
Так, вони звичайнісінькі люди, зі своїми характерами, інтересами, які, можливо, не завжди збіга-
ються, однак усі проблеми вирішують виключно через діалог. Турбота і довіра визначають хід подій у їхньому житті.
«Ми вміємо слухати й чути одне одного. Завжди радимося і знаходимо компроміси, якщо в цьому є необхідність. Зберегти шлюб зовсім непросто, та коли любиш по-справжньому, – все вийде, всі труднощі під силу. Для нас щастя – бути поруч, виховувати донечок, будувати плани на майбутнє і втілювати мрії в життя. Хочемо удвох із дружиною відвідати Москву, ніколи там не були, а мрії повинні здійснюватися», – впевнено говорить Владислав Володимирович.
Родина Кобилевих – яскравий приклад міцної сучасної сім’ї. Нехай вірне кохання й надалі осяває їхнє щасливе подружнє життя.
Вікторія КРАВЧЕНКО, Олег ГАВРИЛЕНКО.
Фото з архiву сім’ї.