На цьому тижні виповнилося 12 років знаменної для історії Придністров’я події: 4 жовтня 2011 року в Бендерах, в пантеоні Руської слави, був встановлений бюст видатному воєначальнику, генералу-фельдмаршалу Російської імперії, князю Петру Християновичу Вітгенштейну.
Тоді почесними гостями заходу, крім керівництва республіки та представників дипломатичних корпусів, акредитованих у Молдові, стали нащадки Петра Вітгенштейна: князь Олександр Сайн-Вітгенштейн і його дружина княгиня Габріела, які спеціально приїхали на цю подію з Німеччини.
Його Величність князь Петро Вітгенштейн – особистість, широко відома в історії воєнного мистецтва як воєначальник Російської імператорської армії, який у Вітчизняну війну 1812 року командував 1-м піхотним корпусом, що прикривав Петербург.
Однак його бойове хрещення відбулося значно раніше – в 1795 році у війні з Польщею, коли він, у званні підполковника, командуючи ескадроном, захопив батарею противника.
Переведений на Кавказ, Вітгенштейн відзначився під час захоплення Дербента. Командував полком у кампаніях 1805-го і 1806-1807 років. Під час Вітчизняної війни 1812 року він блискуче керував корпусом, який перекривав підступи до північної столиці імперії.
Вітгенштейн зупинив наступ на Петербург 2-го французького корпусу під командуванням маршала Удіно, виконавши всі поставлені перед ним завдання. При цьому був двічі поранений.
Петербуржці проголосили його «спасителем північної столиці», а імператор Олександр I особисто нагородив орденом Святого Георгія ІІ ступеня. З’явилося безліч гравійованих зображень генерала-фельдмаршала.
19 жовтня П. Вітгенштейн здобув перемогу над корпусом маршала Віктора і корпусом генерала Леграна. 26 жовтня зайняв Вітебськ. А 13-14 листопада здобув нову перемогу над об’єднаними корпусами маршалів Сен-Сіра і Віктора. 25 грудня 1812 року без бою взяв Кенігсберг, а 27 лютого 1813 року увійшов до Берліна.
У 1813 році, після смерті Михайла Кутузова, недовго був головнокомандувачем об’єднаними російсько-прусськими військами під час військової кампанії 1813-1814 років у Європі. На початку Російсько-турецької війни 1828-1829 років командував діючою армією. За перемоги над турками імператор нагородив Вітгенштейна знаком відзнаки «За 35 років бездоганної служби» та орденом Святого апостола Андрія Первозванного.
Князь Петро Вітгенштейн відомий не тільки своїми військовими подвигами, але і як майстерний виноградар і винороб. Після війни 1812 року йому було подаровано маєток у селі Кам’янка Подільської губернії (нині Кам’янський район ПМР). Там генерал-фельдмаршал у відставці заклав виноградні тераси, для яких завезли виноград із Франції та Німеччини, й зайнявся виготовленням вина.
У 2011 році почесне право відкрити пам’ятник було надано тодішньому Президенту ПМР Ігореві Смирнову, голові Верховної Ради ПМР Анатолію Камінському, раднику-посланнику Посольства Росії в Молдові Віталію Тряпіцину, заступнику глави місії Посольства Німеччини Картену Вільмусу, нащадку Петра Вітгенштейна князю Олександру Сайну-Вітгенштейну і гендиректору ЗАТ «Тираспольський винно-коньячний завод» (KVINT) Олегу Баєву.
Виступаючи на мітингу, Ігор Смирнов нагадав усім присутнім, що в Придністров’ї протягом 3-х років діє державна цільова програма з увічнення пам’яті захисників Вітчизни. У рамках цієї програми в пантеоні Руської слави Бендерської фортеці встановлюють бюсти видатним полководцям і воєначальникам, які вірно й чесно служили своїй державі, життя і військова праця яких мали відношення до історії нашого краю і до історії відновлюваної придністровцями стародавньої Бендерської фортеці. Петро Вітгенштейн своїми яскравими військовими подвигами приніс славу російській Батьківщині. Та він був не тільки великим російським полководцем, він був також родоначальником високоякісного виноградарства і виноробства в Придністров’ї. І до сьогодні сяє своєю величністю й пишнотою палац Вітгенштейна в Кам’янці, радують очі виноградні тераси, сконструйовані князем, винні погреби Вітгенштейнів досі вражають уяву витонченістю форм, інженерним мистецтвом, збереженням температурного і світлового режиму. Знаменитий полководець виявився майстерним інженером, виноградарем і виноробом, – зазначив Ігор Смирнов.
Павло ОСТАПЕНКО.