Вона пройшла крізь пекло Великої Вітчизняної, винесла з поля бою 600 поранених радянських солдатів та офіцерів і поповнила ряди Почесних громадян міста Бендери за звільнення його від ворожої навали.
Зінаїда Іванівна Смирнова народилась у жовтні 1923 року в Москві. Батько був робітником, мати – медсестрою. На початку 1930-х Зінаїда з сім’єю потрапила до Куйбишева, навчалася у школі та одночасно на курсах сандружинниць та медсестер. У 1940 році закінчила 8 класів Куйбишевської школи № 58, і вже у серпні 1941-го, за кілька місяців до 18-річчя, дівчина пішла на фронт, де служила санінструктором на Південному, Сталінградському і 2-му та 3-му Українському фронтах у відділенні розвідки.
10 липня 1943 року її рота була оточена противником у лісі та відрізана від свого батальйону. Після 10 години боїв в оточенні гвардії старшина медслужби Смирнова зголосилася самостійно вийти з оточення і відновити зв’язок з батальйоном. Завдання вона успішно виконала.
Три наступні дні під кулеметним та артилерійським вогнем 19-річна відважна дівчина винесла з поля бою поранених бійців та командирів зі зброєю – всього 31 людину. Хворих вона відсилала до шпиталю з іншими санітарами, а сама знову і знову поверталася в пекло. Через три дні, 13 липня 1943 року, Зінаїда Смирнова дістала перше поранення.
Воно виявилося не надто серйозним, оскільки за документами Міністерства оборони до 27 липня 1943 року вона винесла з поля бою загалом 67 осіб. За виявлений героїзм у ці липневі дні гвардії старшина Смирнова була нагороджена орденом Червоного Прапора.
Нагороду відчайдушна санінструкторка отримала 20 вересня 1943 року, а через рік, 13 вересня 1944-го, Зінаїда Смирнова була удостоєна найвищої державної нагороди – ордена Леніна, але вже за нові подвиги.
У вересні 1943 року точилися жорстокі бої за визволення Харкова. З 18 по 22 вересня, аж до чергового поранення, Смирнова винесла з поля бою 38 людей. Після лікування вона повернулася до свого полку.
Друга половина квітня 1944-го відзначилася боями за розширення плацдарму на правому березі Дністра. Зінаїда Смирнова з передовими підрозділами під мінометно-кулеметним вогнем противника переправилася на правий берег у районі села Варниця. Прагнучи знищити радянський десант, гітлерівці перейшли в атаку. Просто перед очима Смирнової загинув розрахунок стрілецького кулемета, і дівчина вирішила вести вогонь сама. В результаті, знищивши 20 солдатів та офіцерів противника, вона відкинула контратаку німців. Під час цієї битви Зінаїда Смирнова винесла з поля бою 20 поранених бійців і була поранена сама. Всього за час служби Зінаїда Смирнова дістала 5 поранень, у тому числі два важкі та дві контузії.
За виявлений героїзм на Варницькому плацдармі її представили до звання Героя Радянського Союзу, але нагородили лише орденом Леніна. Золоту Зірку Героя вона не отримала.
Після виписки зі шпиталю після шостого (третього важкого) поранення у жовтні 1944 року отримала документ – інвалід війни. Потім повернулася до Куйбишева. Зінаїда Іванівна закінчила інститут, працювала адвокатом у юридичній консультації в місті Ставрополі Куйбишевської області.
У 1971 році її нагородили медаллю імені Флоренс Найтінгейл, а в 1974 Зінаїді Іванівні Смирновій присвоїли звання Почесний громадянин міста Бендери.
Для довідки: медаль імені Флоренс Найтінгейл – це нагорода Міжнародного комітету Червоного Хреста, яка присуджується медичним сестрам та братам за виняткову відданість своїй справі та хоробрість під час надання допомоги пораненим та хворим як у воєнний, так і в мирний час.
Михайло ТРЕМБIТА.
Фото: https63.rutextgorod.