Придністровці завжди з вдячністю пам’ятатимуть воїнів, які звільняли світ від ворога, зокрема і територію нашої республіки. Герою Радянською Союзу Миколі Григоровичу Шарикову 27 грудня 2023-го виповнився 101 рік.
Народився він у звичайній селянській родині в селі Летки Пензенської губернії 1922 року. Через деякий час батьки разом із ним переїхали до Новосибірська. На жаль, через кілька років, у зв’язку зі смертю матері та батька, хлопчика віддали в місцевий дитячий будинок. Там Микола виріс, закінчив школу-семирічку і працював на підприємствах Новосибірська.
У липні 1941-го його призвали на військову службу. Незабаром юнак закінчив 2-е Омське військове піхотне училище і його направили в Бійськ командиром взводу 288-го запасного стрілецького полку. З серпня 1942-го він був уже командиром роти цього полку. У лавах Червоної Армії з січня 1943 року брав участь у Нижньодніпровській, Нікопольсько-Криворізькій, Березнегувато-Снігурівській наступальних операціях.
Командир батальйону 573-го стрілецького полку (3-й Український фронт) старший лейтенант М. Шариков проявив талант командира та особисту мужність під час проведення Одеської наступальної операції. В ніч на 29 березня 1944 року, отримавши наказ на форсування річки Південний Буг, комбат Шариков підготував штурмову групу, очолив її і включив у неї розрахунки всіх станкових кулеметів свого батальйону. Переправившись через водну перешкоду, командир захопив і утримав плацдарм, що забезпечило успішну переправу решти батальйону, а пізніше і всього полку.
У ніч з 6 на 7 квітня 1944 року в районі станції Кучурган противник здійснив нічну атаку з танками. Батальйон Миколи Шарикова був відрізаний від головних сил. В умовах повного оточення комбат організував оборону і відбивав ворожі атаки, потім організував прорив і очолив атаку.
За словами директора Слободзейського музейного об’єднання Вікторії Чебан, 12 квітня 1944 року Микола Шариков на чолі батальйону з ходу форсував річку Дністер у районі села Кіцкани, атакував укріплену висоту і вибив з неї противника, потім грамотно організував оборону, що дало можливість відбити атаки противника. Цей успіх відіграв велику роль в утриманні стратегічно важливого Кіцканського плацдарму радянськими військами.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1944 року М. Г. Шарикову присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка».
Наприкінці серпня 1944-го Микола Григорович знову проявив мужність і героїзм під час Яссько-Кишинівської наступальної операції, а у вересні – в боях за звільнення Румунії. Наприкінці місяця дивізія, в якій він воював, була перекинута на територію Болгарії і там дислокувалася до кінця війни. У цих боях (загалом близько року) Микола Шариков був двічі поранений і двічі контужений.
Бойовий офіцер проявив себе вмілим командиром: усі подання до нагород містили слова «ба-тальйон у відсутності втрат» чи «успіх досягнуто з мінімальними втратами». Микола Григорович
відзначений п’ятьма орденами.
Після закінчення Великої Вітчизняної війни наш герой продовжив службу в Радянській Армії. У 1949 році він закінчив стрілецько-тактичні курси «Постріл», а з 1960-го підполковник Шариков вийшов у запас.
Протягом восьми років ветеран працював у міськвиконкомі міста Артемівськ Донецької області. Помер 8 серпня 1991 року в Артемівську, похований на Алеї Слави міського цвинтаря.
Вікторія Чебан пояснила, що під час проведення екскурсій, присвячених Великій Вітчизняній війні, у Слободзейському музеї поміж багатьох героїв згадують і бойовий шлях Миколи Григоровича.
«На жаль, у нас немає його особистих речей. Є книга про 195-у стрілецьку дивізію, у лавах якої він визволяв нашу Батьківщину від фашизму. Мемуари містять інформацію про Миколу Шарикова – героя, якого придністровці завжди пам’ятатимуть», – зазначила директор музейного комплексу.
Сергій ЛЕВЧЕНКО.
Фото: warheroes.ru