Раз добром зігріте серце
Вік не охолоне.
Тарас ШЕВЧЕНКО
За оповіданням Бориса ГРІНЧЕНКА «Грицько»
Борис Грінченко – поет, прозаїк, драматург, перекладач, літературний критик. Відомий він і як мовознавець, фольклорист та етнограф, педагог, публіцист, організатор видавничої справи, бібліограф. Письменника шанували I. Франко, М.Коцюбинський, Леся Українка, П. Грабовський та інші видатні сучасники.
Грінченко був скрізь, де розум посилав, і всюди відзначався надзвичайною працездатністю. Про нього казали: «Він більше працював, ніж жив». Доля визначила йому Шевченківський вік – усього 47 років, але зробленого вистачило б на десяток життів.
Джерела його таланту
Народився Борис Грінченко в родині збіднілих дрібнопомісних дворян. Навчився читати в 5 років, перечитав усю батьківську бібліотеку, почав писати вірші. З 1874 року навчався в Харківському реальному училищі, де зблизився з народницькими гуртками. За поширення заборонених видань його на кілька місяців заарештували. Після звільнення юнакові довелося залишити навчання і самому заробляти на життя.
Завдяки самоосвіті, він при Харківському університеті склав іспити на звання народного вчителя й розпочав освітньо-педагогічну діяльність. Понад 10 років учителював у селах Харківщини, Сумщини, Катеринославщини, зокрема в селищі Олексіївка в народній школі просвітительки Христини Алчевської. Багато писав, його твори регулярно друкувалися в журналах та альманахах.
Творча спадщина Бориса Грінченка
Відомі збірки віршів «Пісні Василя Чайченка», «Під сільською стріхою», «Хвилини», близько п’ятдесяти оповідань, чотири великі повісті «Сонячний промінь», «На розпутті», «Серед темної ночі», «Під тихими вербами», декілька п’єс, чимало статей – етнографічних, історичних, мовознавчих, педагогічних, публіцистичних. Перекладав твори російської та зарубіжної класики, зокрема Фрідріха Шиллера, Йоганна-Вольфганга Ґете, Генріха Гейне, Віктора Гюго.
З 1905 р. Борис Дмитрович, коли вже проживав у Києві, редагував першу українську щоденну газету «Громадська думка», а в 1906 р. – журнал «Нова громада», став керівником київського товариства «Просвіта». Цікавими є його педагогічні розвідки: «Яка тепер народна школа на Україні», «Народні вчителі і українська школа».
Чого тільки варті чотиритомний «Словар української мови» та підручники для селянських дітей. Значну вагу мало видання «Української граматики», першої книги для читання українською мовою «Рідне слово» та інших підручників. Усього видано 6 поетичних збірок, 80 байок, перекладений українською мовою «Робінзон», написано майже 50 оповідань, особливе місце поміж яких посідають розповіді для дітей і про дітей.
Оповідання «ГРИЦЬКО»
У ньому змальоване життя сільських підлітків Семена і Грицька, що жили в сусідстві. Грицько був «говіркий, веселий, любив пореготати», а Семен – «мовчазний та похмурий». Грицько якось спитав у батьків, чому такі похмурі весь час і Семен, і мати його Мотря. Мати відповіла, що «похмурі, бо злі», а батько: «Якби вони не були такі вбогі, то, може, не були б такі злі». Грицько не дуже зрозумів пояснення. Та він, здається, і не звик замислюватися над складними життєвими питаннями. Хлопці посварилися за вишні, які Семен їв у садку Грицька. Потім Семен хотів відняти в Грицька бублика – і сам зірвався з кручі в річку. Він не вмів плавати й почав тонути. Грицько, забувши й про бублик, і про вишні, кинувся на допомогу Семенові. Хлопці врятувалися, і Мотря, яка лаяла його раніше, обняла та поцілувала. Коли Грицько засинав, він подумав, що тітка Мотря не зла, а добра, похмура ж, бо вбога і голодна. І пожалів їх.
Словникова робота:
Круча – високий стрімкий берег; урвище.
Благородний – той, який відрізняється високими моральними чеснотами.
Відомості з теорії літератури
Оповідання – невеликий прозовий твір, в якому зображується одна головна подія з життя головного героя.
Дійові особи (персонажі) – художні образи людей або тварин, чарівних істот, які діють у творі.
Літературний портрет – це опис зовнішності дійової особи в художньому творі. Він допомагає уявити персонажа, ніби на портреті, дає змогу краще зрозуміти, хто є герой, який у нього характер, як до нього ставиться сам автор.
Проблемне питання – це питання поставлене письменником, яке треба розв’язати.
Тема: відтворення життя селянських дітей Семена і Грицька, дитячі уявлення про навколишній світ: добробут, заможність, бідність, добро і зло.
Головна думка: твір Бориса Грінченка «Грицько» спонукає замислитися над тим, що людей жорстоких, безсердечних небагато. Людяність, доброта, милосердя все-таки переважають.
Творче завдання: клоуз-тест
Це тест-доповнення, коли учні самі домислюють пропущені слова і записують їх. Таке випробування допомагає перевірити їхні знання та уважність.
1. Батько з міста привіз Грицькові … (дві цукерки й бублика)
2. Бублик був більший, мабуть, від … (Грицькової голови)
3. Тепер був піст … (Петрівка)
4. Бублик був ще смачніший із … (вишнями)
5. Мати не дають їсти – кажуть … (продам та хоч на спідницю наберу та тобі чоботи дам пошити)
6. Грицько нарвав вишень у … (бриль)
7. Він вирішив з’їсти вишні та бублика … (біля річки над кручею)
8. З якою метою ішов Семен до Грицька?… (щоб забрати бублика)
9. За що, на березі, ухопився Грицько, рятуючи Семена?… (за камінь)
10. Грицько розкрив очі й побачив, що біля нього стоять… (батько, люди та Семе-
нова мати)
11. Ту ж мить Семенова мати підбігла до Грицька і … (тричі поцілувала, заплакала)
12. Чи віддав Грицько свого бублика Семенові? … (не знаю).
Робота над текстом оповідання
Схарактеризуйте героїв, стосунки між людьми, проблематику твору.
►Прочитайте за дійовими особами уривок від слів: «Скрик був голосний…» – до слів: «А потім роздумавсь…» (Автор, Мотря, Грицько і Семен). Засобами виразного читання відтворіть особливості характерів і настрій персонажів, їхнє ставлення одне до одного, а також автора до них.
►Прочитайте опис кручі та річки під нею. З якою метою автор описує їх? Яке це має значення для розуміння подальших подій? (Автор ніби готує читача, щось має статися, відчуття небезпеки, страху)
►Що сталося з Семеном?
►Зачитайте слова, в яких передано розпач матері, її відчай.
►Прочитайте уривок від слів: «Усе зробилося так швидко…» до слів: «Він випірнув зараз же…»
Психологічний експеримент Гра «ТИ – ЛІТЕРАТУРНИЙ ГЕРОЙ»
►Розкажіть (від імені героя), що пережив Грицько за цей короткий час.
►Чому, незважаючи на те, що трапилося між хлопцями, Грицько кинувся з кручі в річку, щоб врятувати Семена?
►Як вчинили б ви?
►Чи оцінюєте ви цей вчинок, як благородний? Поясніть лексичне значення цього слова (відповідає учень, який готував індивідуальне завдання)
►Чи змінилося у Грицька ставлення до Семена та його матері? Чи зародилося в хлопчика співчуття до них?
►Перечитайте останній абзац оповідання. Від якої особи він написаний? Чому?
►Згадайте, кого ми називаємо дійовими особами? Назвіть їх у цьому творі (Батько, матері, люди, Семен, Грицько, страх.)
►Страх? Чому?
►Яким персонажам письменник співчуває, а яким ні? А ви? Чому?
►Тож яка головна думка твору?
►Дайте відповідь на проблемне запитання: «Над чим спонукає замислитися твір
Б. Грінченка «Грицько»?
►Як ви думаєте, яка тут основна проблема? (Добра і зла, правди та кривди).
Порівняльна характеристика героїв оповідання
►Як називається опис зовнішності людини в художньому творі? Що входить в поняття «портрет»? Зачитайте портретні описи хлопчиків, Мотрі.
►«Поспілкуйтеся» (на вибір) з героями твору: висловте свої побажання, застереження, співчуття, поради, настанови. Розпочати речення можна так: Семене, я бажаю тобі…
Народні прислів’я та приказки
Добре роби, добре й буде. Добро довго пам’ятається, а лихо ще довше. Хто людям добра бажає, той і собі має. Добре діло роби сміло. До доброї криниці стежка утоптана. Добрий чоловік – надійніше кам’яного мосту. Від добра добра не шукають. Усе добре переймай, а зла уникай. З добрим поживеш – добре й переймеш, з лихим зійдешся – і свого позбудешся.
Не роби того іншому, чого не хочеш, щоб робили тобі
Недобрий, несправедливий вчинок нікуди не дівається, а лишається на нашій душі. Описана автором подія ще раз доводить, що людина має жити за законами добра. Тоді й на душі завжди буде легко і світло. Бідність – велике горе і соціальне зло, але воно не дає права красти, забирати, мстити. Зло повертається до того, хто його зробив.
Дійсно, автор показав у творі одвічну боротьбу добра і зла, правди та кривди. Моральну настанову – не лишай друга в біді. Отже, твір закінчується щасливо. Хто ж правий – Грицько чи Семен? Автор також пише, що не знає, чи поділився Грицько з Семеном тим бубликом. А ви знаєте? Нехай ці запитання залишаться вам для роздумів.
Між людьми в суспільстві складаються різні взаємини. Буває, що інколи вони ніяк не можуть порозумітися між собою: їм бракує терпіння, взаєморозуміння. Та за будь-яких обставин людина завжди повинна лишатися людиною. Осіб жорстоких, безсердечних небагато. Людяність, доброта, милосердя все-таки переважають. І це цілком очевидно довів Грицько, врятувавши життя своєму товаришу, з яким посварився, і той затаїв на нього злобу.
Доброта, самовідданість, милосердя – ідеал душі людської
Цього вчить нас письменник Б. Грінченко.
І. Франко так охарактеризував його літературно-громадську діяльність: він належав до «неспокійних, вихроватих» натур, які «…кидаються на всі боки, заповняють прогалини, латають, піднімають повалене, валять те, що поставлене не до ладу, будують нове, шукають способів підняти, залучити до роботи більше рук». Цю оцінку можна застосувати до всієї літературної діяльності письменника.
ЦІКАВІ ФАКТИ
Б. Грінченко був надзвичайно працелюбним. Перебравшись 1902 року з дружиною Марією Загірною до Києва, він трудився над укладанням вершинної своєї праці – чотиритомного «Словаря української мови» (1907–1909). Матеріали збирали протягом двох років, видання містить 70 000 українських слів із літературних творів і фольклорних джерел. Цю визначну працю відзначено премією Російської академії наук. Видатний твір початку ХХ ст. вдруге перевидавався через 49 років.
Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Т. Шевченка щороку відзначає премією Грінченка учених, просвітян, громадських і політичних діячів, які зробили значний внесок у розбудову незалежної України, утвердження державної української мови, розвиток національної культури.
У Києві 22 серпня 2011 року відкрито пам’ятник Борисові Грінченку (скульптор – Микола Обезюк, архітектор – Микола Босенко).
Олена СТЕФАНЮК.
Фото: uamodna.com.