Низку зимових свят із новорічними балами, народними святочними гуляннями та купаннями в йордані продовжує традиційне віншування слабкої половини людства на ймення Тетяна.
«Тетяно, любая Тетяно, перед тобою сльози ллю…» – писав Олександр Пушкін у поемі «Євгеній Онєгін». Чи не тому, що це ім’я на початку XIX століття частіше зустрічалося у селянок, ніж у представниць дворянства, а Пушкін хотів показати простоту своєї любимої героїні, ім’я якої означає «упорядниця», «засновниця», «родоначальниця».
Однак, він випустив з уваги, що понад піввіку до нього про Тетяну, тільки в дещо іншому світлі, згадала імператриця Єлизавета Петрівна, яка 12 січня 1755 року підписала указ про заснування Московського університету. Ця дата якраз припала на День святої Татіани.
Так і зародилася традиція – насамперед для студентів Московського університету, яка згодом поширилася на інші навчальні заклади Росії.
Про давні студентські забави
Зазвичай, свято розпочиналося з офіційної частини: відбувалися січневі засідання вченої ради, кращих студентів відзначали нагородами, ректор вишу виголошував промову. А вже друга частина заходу повністю належала студентам і випускникам. Найбільш заможні з-поміж них могли дозволити собі гуляти в одному з найдорожчих ресторанів Москви – «Ермітаж». Працівники ресторану, знаючи якими веселощами відзначається цей день, заздалегідь прибирали дорогі меблі й килими та заміняли їх на простіші речі.
Поведінка студентів була такою гучною і зухвалою, що переходила у справжні дебоші. Однак, городяни не ображалися на молодь, та й поліція їх не затримувала. Усі знали, що своє свято відзначають шановані та інтелігентні люди, які мають право ненадовго розслабитися та не завдадуть нікому шкоди.
До 1917 року Тетянин день вважався для молодих петербурзьких інтелігентів одним із головних свят у році. Вони пишалися своїм званням студентів та відчували справжню єдність, якийсь надзвичайний «корпоративний дух».
Після революції більшовики заборонили студентам такі гуляння, вважаючи свято надто буйним. У 1918 році університетську церкву закрили, в ній влаштували читальний зал. На «Тетянин день» значно вплинула ідеологія радянського суспільства, і його у 1923-му замінили на «День пролетарського студентства». Воно обмежувалося районними партзборами та офіційною частиною. Традицію святкування Тетяниного дня відновили 1992 року, після вступу на посаду ректора МДУ Віктора Садовничого.
Тетяна по-придністровськи
Не оминула давня традиція і Придністров’я, зокрема, ПДУ імені Т. Г. Шевченка. Дещо з історії свого вишу розповів директор культурно-просвітницького центру ПДУ Роман Рашкован. З’ясувалося, що з 2008 року столичні студенти відкрили для себе такий прекрасний день, коли можна посміятися, забути про екзамени, випити гарячого «гагарінського» напою, що так приємно звеселяє, і секрет якого його автори не відкривають і не продають ні за які гроші. А ще можна крикнути у вікно: «Халяво, прийди!», щоб здати сесію на «відмінно», а навчання було легким.
«Минулого року в нас відкрили церкву св. Татіани, тому сьогодні вперше відзначається університетське храмове свято. Вранці архієпископ Тираспольський та Дубоссарський Сава відслужив Божественну літургію. Студенти зустрічали Владику хлібом-сіллю. По завершенні служби відбулося спецпогашення конвертів і марок, випущених до престольного свята єдиного у Придністров’ї храму в ім’я святої мучениці», – розповів директор.
Роман Васильович поділився новиною, що з нинішнього року вручатимуть листи подяки батькам випускників за підтримку в навчанні своїх дітей, і викладачам за те, що готували майбутніх спеціалістів, вкладаючи в них знання та душу.
Роман Рошкован, фото автора.
Звичайно, виховання нашої молоді не дозволяє студентам так бешкетувати, як це виробляли їхні давні побратими. Однак, настрій можна створити й без екстремальних витівок. Попри дрібний дощик та негоду, які цього дня сподівалися зіпсувати свято студентам, на майданчику біля головного корпусу ПДУ ім. Т. Г. Шевченка зібралося чимало юнаків та дівчат. З підсилювачів лунали пісні про сніг та зиму, про кохання та заметіль, молодь у такт танцювала, водила хоровод, хтось сам собі підспівував чи ба, горланив, на різні голоси.
Через гучний музичний супровід проривався голос Юлії Бондаренко, начальника психологічної служби ПДУ, яка викликала студентів для вручення їм призів та нагород. Юлія Василівна пояснила, що вже 4 роки поспіль серед студентської молоді розігрується «Кубок першокурсника», традиційно ним нагороджують студентів першого курсу, які посіли 1, 2 та 3 місця: «Для них проводяться зльоти, інтелектуальні ігри, різні заходи, де вони можуть проявити свої таланти, взяти участь у психологічних тренінгах. Ми підсумовуємо всі їхні досягнення і визначаємо переможців.
З огляду на те, що не всі можуть стати призерами, решту заохочують в різних додаткових номінаціях. Ми вибираємо найбільш веселих, позитивних, артистичних, талановитих і таким чином усі студенти отримують якісь нагороди, дипломи та позитивний настрій. Наприклад, найпозитивнішою цього разу стала команда медичного факультету».
Привертала до себе увагу чарівна дівчина з букетом квітів і дипломом у руках. Тетяна Баланецька – студентка 3 курсу кафедри фізкультури, майстер спорту з бадмінтону, здобула нагороду як кращий спортсмен року за високі досягнення та популяризацію фізичної культури і спорту. Дівчина вже тепер готується до міжнародного турніру, що відбудеться влітку.
Ще одна миловидна особа – Євгенія Думік, студентка 4 курсу факультету фізкультури, навчається на відділенні з фізичної реабілітації. Вона планує в майбутньому працювати тренером-реабілітологом.
«Я майстер спорту з футболу, нині працюю тренером, мої вихованки – дівчатка віком від 9 до 13 в Тираспольській СДЮШОР-4. Сподіваюся, що вони достойно представлятимуть нашу країну на майбутніх міжнародних змаганнях. А сьогодні моїм батькам вручили диплом. Приємно, що звернули увагу на батьків», – похвалилася студентка.
Святкова програма тривала, молодь веселилася від щирого серця, а навколо перехожі заздрісно спостерігали за цими веселощами – згадували свої студентські роки. Бо, як кажуть: «Колишніх студентів не буває». Отже, Тетянин день – свято всіх і кожного.
Христина ЖУРАВЕЛЬ.
Фото автора.