Усе було начебто добре, та раптом підліток стає некерованим: гепає дверима, вередує, кричить та відстоює своє «ні». Що робити в такому випадку батькам: нагримати чи перечекати. Чи означає це, що хлопчина віддаляється від вас і порозуміння вже не знайти?
Своєрідний екзамен у стосунках батьки – діти відбувається саме в підлітковому віці. Вже тоді діти починають відстоювати особистісний простір, свої «кордони», які важливі для кожної дорослої людини. Цей період, неймовірно важливий для подальшого життя, батькам необхідно пройти разом із підлітком. Важливо не віддалитися і не стримувати цей процес своїм авторитаризмом.
Якщо це особистісне формування не відбудеться у відповідний час, то є теорія, що підлітковий період людина переживатиме в дорослому віці, а це може мати негативні наслідки у професійному чи особистому житті.
Які важливі кроки мають зробити батьки назустріч своїй дитині
До того часу, коли дитині виповниться 10-11 років, її стосунки з батьками мають сформуватися дружніми та здоровими. Такими, щоб вона могла довірити мамі й татові свої переживання та думки й була певна, що її завжди сприймають такою, як вона є.
Є декілька кроків, які допоможуть побудувати здорові стосунки з дитиною.
Крок перший – сприймайте дитину такою, якою вона є. Незалежно від віку сина чи доньки, батьки мають дати собі установку: «Я приймаю свою дитину такою, якою вона є незалежно від її здібностей, задатків та поглядів». Це, фактично, фундамент ваших взаємовідносин.
Вибачайте дитині її невеликі помилки та «не ідеальність». Нехай вона завжди має на них право, як і ви на свої
Крок другий – обійміться. Замість того, щоб лаяти дитину, – обійміть її. Психологи рекомендують обіймати своє дитя не менше 8 разів на день. Знаходьте час для тактильного контакту з дитиною вранці та ввечері, якщо не бачитеся протягом дня. Обійми та конструктивний діалог – найкращий шлях до порозуміння. Завжди пам’ятайте, що не дитина погана, а її вчинок, адже жодна особистість не може бути чи поганою, чи хорошою, усі ми абсолютно різні.
У підлітковому віці можливий період, коли дитина відмовляється від обіймів. Не наполягайте, у кожного свої межі особистого комфорту.
Крок третій – навчіть дитину виявляти власні почуття. Для цього навчіться проговорювати та виявляти власні почуття до неї. «Я щаслива, бо…», «мені сумно, бо…». Питайте в дитини: «Як ти почуваєшся?», «Через що ти ображена?». Зацікавленість та абсолютна відкритість у спілкуванні – це дуже важливо. Не допускайте відповіді «угу», «ага» і «ну, все ж добре?», якщо дитина розповіла вам про те, що її хвилює. Ні, «не все добре», якщо це її бентежить. Часом буває навпаки – вона хоче поділитися своєю радістю з вами, а чергове «угу» перебиває настрій розповідати щось батькам. У будь-якому віці син чи донька мають бути впевнені, що вони можуть поділитися з мамою або татом наболілим і почути мудру, конструктивну пораду.
Крок четвертий – спільне дозвілля. Проводьте його разом із дитиною. Нехай у вас будуть певні традиції, де ви проводите час в іграх, дослідництві чи спілкуванні. Все залежить від віку дитини. Дошкільники – це ігри, молодша шкільна ланка – дослідження чогось нового, а підлітки – спілкування.
Сільвія РОГУТ.
Фото: yandex.ru.